Родинне виховання

вчителями та класним колективом. За отриманими результатами нашого дослідження, спостерігається певна тенденція до виражених тривожних та конфліктних взаємостосунків у сім'ї. Це свідчить про завищені вимоги та низький рівень позитивного емоційного спілкування батьків з дітьми, що спричиняє негативний розвиток довільності емоційної регуляції у молодшому шкільному віці. Також, виявлено негативне ставлення дітей до своїх однолітків та друзів, що свідчить про конкуренцію та невміння контролювати емоції стосовно життя учнівського колективу. Саме тому, потрібно створити та впровадити в освітню практику програму позитивного розвитку довільності емоційної регуляції у молодших школярів, необхідну для контролю емоційних проявів, успішного навчання та взаємостосунків з однолітками і дорослими у дітей молодшого шкільного віку. В подальшому ми плануємо проведення спеціальної розвивально-корекційної роботи, спрямованої на покращення взаємостосунків дітей з членами родини та з класним колективом.

2.3 Аналіз роботи вчителів з родинами учнів молодших класів

Ефективність родинного виховання залежить від багатьох факторів: цілеспрямованої діяльності педагогів на формування педагогічної культури сім’ї, єдності педагогічного впливу школи і родини у вихованні дітей, оновленні змісту роботи з батьками, оновлення змісту їх педагогічної освіти.

Серед названих факторів чи не найголовнішим є оновлення змісту педагогічної освіти батьків засобами культурно-освітньої роботи та їх педагогічної самоосвіти.

Як показали дослідження, робота педагогів з батьками в ЗОШ №1 м. Тальне здійснюється в двох напрямках: з колективом батьків та індивідуально. В арсеналі педагогів багато традиційних форм роботи: загальні та класні збори батьків; колективні та групові консультації, бесіди, лекції, конференції, відвідування сімей учнів, батьківський всеобуч. При цьому класний керівник намагається забезпечити диференційований підхід до процесу формування педагогічної культури батьків, враховуючи їх освітній рівень, життєвий досвід та вікові особливості їхніх дітей. Такі підходи підвищують рівень педагогізації батьків, дають можливість залучити їх до організації навчально-виховного процесу в школі, керівництва гуртками тощо.

Класний керівник вивчає і рівень обізнаності батьків з родинною педагогікою. З цією метою пропонують батькам анкети. Аналіз анкет дає можливість визначити проблеми, які варто обговорити з батьками на колективних консультаціях, батьківських зборах і які, в свою чергу, розширять об’єм знань батьків з родинного виховання на засіданнях народної педагогіки.

В ЗОШ №1 створена бібліотечка родинного виховання. Вона укомплектована творами видатних педагогів та етнографів, збірками статей з журналів та газет.

На батьківських зборах обговорюються проблеми: “Національні традиції українського народу і їх врахування в родинному вихованні”, “Про родину демократію”, “Мати й батько як першовихователі”, “Роль родини в організації дозвілля дитини” та ін.

Міцно увійшли в практику роботи школи конференції. В їх організації і проведенні активну участь беруть батьківські комітети. На таких конференціях йде обмін досвідом родинного виховання. Цікавими є такі тематичні конференції “Шануймо свій рід”, “Батьківський авторитет”.

Традиційними стають проблемні “круглі столи”, наприклад, “Особистий приклад і педагогічний такт батьків”.

Проводяться дні відкритих дверей, на яких батьки знайомляться зі змістом, методами та прийомами навчально-виховного процесу.

Поряд з питаннями загальношкільного плану чимало місця відводиться розгляду суто родинних проблем:

- побудова внутрішньо родинних стосунків;

- створення оптимального мікроклімату в сім’ях учнів;

- організація спільного дозвілля дітей і батьків.

Саме тут для педагогів неоціненним є досвід використання народних традицій.

Аби педагогічна освіта батьків була якнайефективнішою в багатьох школах формуються проекти програм батьківського всеобучу, до якої вносяться найактуальніші проблеми, зокрема:

- завдання і зміст родинного виховання в сучасних умовах;

- вікові особливості дітей молодшого шкільного віку і їх врахування в родинному вихованні;

- роль батька й матері у вихованні дітей в родині;

- традиції української родини;

- організація дозвілля в сім’ї;

- типові помилки родинного виховання, їх врахування батьками в організації виховного процесу;

- культура спілкування в родині;

- роль сім’ї у громадянському вихованні особистості;

- виховання у дітей готовності до праці;

- можливості родини в естетичному вихованні дитини;

- турбота батьків про фізичний розвиток і здоров’я дітей та ін.

Практика свідчить, що одним із головних шляхів підвищення ефективності родинного виховання є використання нетрадиційних форм і засобів роботи з батьками, які базуються на народно-педагогічних традиціях.

Висновки

В ході написання курсової роботи було здійснено критичний аналіз наукової літератури з обраної теми. Користуючись цим матеріалом, досягнута мета, що була поставлена на початку дослідження – визначили сутність, мету, завдання та умови успішного родинного виховання в сучасній родині:

Родинне виховання – це процес цілеспрямованого формування всебічно розвинутої особистості дитини під керівництвом батьків. Мета родинного виховання полягає у формуванні гармонійно розвинутої особистості. Загальній меті підпорядковуються завдання родинного виховання, якими є: здійснення фізичного, розумового, морального, трудового, економічного та естетичного виховання.

У надрах української родини сформулювалась своя національна система родинного виховання дітей, яка має культивувати такі якості і особливості характеру людини як:

- повагу і відданість батькам, готовність до взаємодопомоги;

- шанування культу предків, традицій і звичаїв свого народу;

- усвідомлення власної гідності, честі;

- готовність як до розумової так і до фізичної праці, захисту Вітчизни;

- дотримання принципів вселюдської моралі;

- свідоме ставлення до