Родинне виховання

Структура плану роботи класного керівника може бути різноманітною, але вона повинна включати в себе і розділ “Робота з батьками”, який і реалізує завдання, поставлені перед школою в роботі з батьками.

Напрями роботи педагога з батьками учнів:

- ознайомлення з умовами життя сім'ї, її психологічним кліматом, особливостями поведінки дитини в сім'ї;

- визначення рівня педагогічної культури батьків. Виявлення труднощів, які відчувають батьки;

- виявлення позитивного досвіду сімейного виховання з метою його поширення [4, с. 15-16].

Значне місце у роботі класного керівника займає психолого-педагогічна просвіта батьків. Накопичення психолого-педагогічних знань батьків повинно пов'язуватися з розвитком їх педагогічного мислення, практичних умінь і навичок у галузі виховання. Необхідно, щоб інформація носила попереджувальний характер, грунтувалася на практичній доцільності, демонструвала досвід, конкретні факти. Це зумовлює відбір змісту, а також форм організації педагогічної просвіти. У роботі варто практикувати наступні форми роботи:

Університет педагогічних знань – це форма психолого-педагогічної просвіти батьків. Він озброює їх необхідними знаннями, основами педагогічної культури, знайомить з актуальними питаннями виховання з урахуванням віку і запитів батьків у виховній роботі.

Лекція – це форма психолого-педагогічної просвіти, яка розкриває суть тієї чи іншої проблеми виховання.

Конференція – форма педагогічної просвіти, яка передбачає розширення, поглиблення і закріплення знань про виховання дітей. Конференції мають бути науково-практичними, теоретичними, читальними з обміну досвідом, конференціями матерів, батьків.

Практикум – це форма вироблення у батьків педагогічних знань з виховання дітей. Ефективному вирішенню педагогічних ситуацій, які виникають, своєрідне тренування педагогічного мислення батьків-вихователів.

Відкриті уроки, як правило, організуються з метою ознайомлення батьків з новими програмами з предмету, методикою викладання, вимогами вчителя. Найбільш часто відкриті уроки практикуються в початковій школі. Необхідно хоча б раз у півроку давати можливість батькам бути присутніми на відкритому уроці. Це дозволить уникнути багатьох конфліктів, які викликанні незнанням і нерозумінням батьками всієї складності та специфіки навчальної діяльності у сучасній школі.

Педагогічна дискусія (диспут) – одна з найбільш цікавих форм підвищення педагогічної культури. Диспут дозволяє залучити всіх присутніх до обговорення поставлених проблем, сприяє виробленню уміння всебічно ана-лізувати факти і явища спираючись на отримані навички і досвід.

Рольові ігри – форма колективної творчої діяльності з вивчення рівня сформованості педагогічних умінь учасників.

Індивідуальні тематичні консультації. Часто при вирішенні тієї чи іншої складної проблеми педагог може отримати допомогу безпосередньо від батьків учнів і цим не варто нехтувати. Консультації з батьками корисні не лише для них самих, але і для вчителя. Батьки отримують реальну уяву про шкільні справи і поведінку дитини, вчитель – необхідні відомості для більш глибокого розуміння проблем конкретного учня.

Відвідування сім'ї – ефективна форма індивідуальної роботи педагога з батьками учня. Педагог веде бесіду, проводить знайомство з умовами життя учня, дає поради з організації виконання домашніх завдань.

Листування з батьками – письмова форма повідомлення батьків про успіхи їх дітей. Допускається повідомлення батьків про спільну діяльність в школі, поздоровлення зі святами, поради і побажання у вихованні дітей. Головна умова листування – добрий тон, радість повідомлення.

Класний керівник допомагає родині не лише у випадках, коли батьки відчувають труднощі і потребують кваліфікованих порад. Допомагаючи сім’ї в повсякденній виховній роботі, класний керівник стає реальним вихователем школяра, якщо він встановлює з учнем та його батьками гуманні стосунки і як особистість, і як вихователь-професіонал.

Розділ ІІ. Вивчення досвіду родинного виховання в загальноосвітній школі

2.1 Загальне дослідження проблем та змісту родинного виховання на сучасному етапі в Україні

Інститут проблем виховання АПН України провів опитування батьків щодо вибору форм і методів виховного впливу на дітей (усього було запропоновано 36 різноманітних методів). Результати доводять, що в сучасній сім’ї превалюють так звані методи авторитарного спрямування, які передбачають безумовне підкорення дитини волі батьків. Наприклад метод повчання користується популярністю у 67, 2% батьків, методи вимоги та наказу – 64, 8 і 56, 6%, тоді як методам роз’яснення на власного прикладу віддають перевагу лише 24, 3 та 19, 9% батьків. [16, с. 59-60]. Як засвідчили проведені дослідження, у своєму виборі того чи іншого методу і форми його реалізації батьки найчастіше суб’єктивно визначають їх ефективність. Так, багато батьків найчастіше звертаються до таких методів, як повчання, моралізування, вимоги та накази, і недооцінюють роль особистого прикладу, спільної діяльності, привчання, використання виховних ситуацій.

Загальна мета виховання – формування всебічно розвиненої особистості – визначає зміст виховання і в сім'ї. Це перш за все турбота батьків про здоров'я дитини [24, с. 158].

Фізичне виховання включає правильну організацію режиму дитячого життя, заняття спортом, загартування організму тощо.

Сім'я забезпечує розумове виховання, що передбачає турботу батьків про збагачення дітей знаннями, формування потреби їх набувати.

Основи моральної культури дитина засвоює у сім'ї, спостерігаючи за стосунками між членами сім'ї. Дуже важливо виховувати в сім'ї культуру поведінки, що вимагає засвоєння моральних цінностей, ідеалів, культурних традицій, норм взаємин між людьми, для чого потрібно прищеплення навичок поведінки: турбуватися про членів сім'ї, розуміти їх стан, уміти зберігати свій час та час інших; поважно ставитися до оточуючих людей, виявляти доброту, чесність, сердечність, скромність, сміливість тощо.