Родинне виховання

конфліктів тощо.

Аналіз тенденцій соціально-культурного вектору, в якому розвивається українське суспільство, дозволили виокремити основні групи проблем, з якими стикається більшість сучасних сімей.

Низька культура суспільного життя, подвійна мораль, лицемірство влади, соціальна напруженість, невпевненість у завтрашньому дні, загроза втрати роботи стають причиною підвищеної нервової напруги та стресу, які переносяться на внутрісімейні відносини, підривають моральну та психологічну стабільність і створюють додаткові приводи до виникнення конфліктів. Зовнішні фактори є дуже потужними каталізаторами дисбалансуючих процесів сімейних взаємовідносин і вимагають великих зусиль для їх подолання.

Подвійне навантаження на жінку в сім’ї: ситуація, коли жінка стоїть перед вибором між кар’єрою та вихованням дитини, не тільки спотворює ціннісні пріоритети суспільства, а й підриває основи розвитку майбутніх поколінь, які залишаються без материнської уваги, тепла, любові, розуміння та підтримки.

Високий відсоток розлучень (46 розлучень на 100 шлюбів) – сильний стрес не тільки для подружньої пари, але й для їхніх дітей, які змушені робити вибір на користь одного з батьків. Це викликає у них почуття розгубленості, самотності і навіть озлоблення. Крім того, подальше виховання у неповній сім’ї має здебільшого негативний вплив на дитину. Особливо, за даними досліджень психологів, структурна деформація сім’ї впливає на формування хлопчиків.

Орієнтація більшості батьків на матеріальне забезпечення сім’ї, що відбувається часто за рахунок проведення часу разом з дітьми. Сьогодні це вже не тільки наслідок важкої економічної ситуації в країні, але й новий тип мислення, споживацький тип особистості.

Загострення конфліктів між поколіннями. Ціннісні орієнтації змінюються з кожним поколінням, а тому зіткнення різних інтересів є нормальним явищем, але вони породжують надзвичайно складні проблеми взаєморозуміння у найрізноманітніших сферах (інтимна сфера, навчання, сучасні технології, побут тощо) і носять затяжний характер, що негативно впливає на атмосферу в сім’ї.

Збільшення розриву між сім’єю і школою. Звичайна загальноосвітня школа внаслідок багатьох причин стала непрестижною і малопривабливою, майже усунулась від виконання ролі помічника сім’ї. Благополуччя дитини на її життєвому шляху багато в чому залежить від узгодженості поглядів батьків і педагогів на проблеми виховання, узгодженості їх виховних дій. На жаль, багато батьків недостатньо спілкуються зі своїми дітьми, і цей тягар відповідальності покладають на школу, не усвідомлюючи, що школа може успішно виконувати виховні функції тільки в тісній співпраці з сім’єю.

У батьків відсутня психолого-педагогічна теоретична база для здійснення виховного процесу. Найчастіше він відбувається інтуїтивно й розвивається сам собою, а не цілеспрямовано. На сучасному етапі для виховання молодого покоління недостатньо орієнтуватися на ті моделі, за якими виховувалися батьки, адже в Україні за цей час відбувся перехід від комуністичного ладу до демократичного, і, як наслідок, змінюється уся система виховання.

1.3 Особливості роботи класного керівника з родинного виховання

Сім’я не є єдиною структурою, де відбувається процес виховання дитини. На погляди дитини, її поведінку, розумовий, духовний розвиток – тобто на виховання – впливає все, що її оточує. А це й соціальне середовище на вулиці, друзі. Дитсадок, школа, виступаючи як соціальні структури, теж мають неабиякий вплив на виховання дитини. Важливою ланкою у побудові виховної роботи в школі є взаємодія класного керівника з батьками школяра.

Як вже було зазначено вище, характер сімейних відносин, сімейні цінності, сама структура сім’ї останнім часом зазнали значних змін. Відповідно в складних сучасних умовах сім'ї необхідна кваліфікована допомога зі сторони школи. Лише в процесі взаємодії педагогів і батьків можна успішно вирішувати проблему розвитку особистості школяра.

В роботі з батьками перед школою ставляться такі завдання:

- залучення батьків до педагогічної й організаційної роботи з дітьми;

- допомога батькам у вихованні дітей;

- педагогічна освіта батьків.

Координуючи суб’єктом роботи школи з батьками є класний керівник, статус якого значно підвищився.

У Положенні про класного керівника навчального закладу системи загальної середньої освіти записано:

“Класний керівник – це педагогічний працівник, який здійснює педагогічну діяльність з колективом учнів класу, окремими учнями, їх батьками, організацією і проведення позаурочної та культурно-масової роботи, сприяє взаємодії учасників навчально-виховного процесу в створенні належних умов для виконання завдань навчання та виховання, самореалізації та розвитку учнів (вихованців), їх соціального захисту” [19, с. 3-4].

Головне у роботі класного керівника з батьками міститься в тому, щоб забезпечити єдність вимог до виховання школярів з боку родини і школи, створити нормальні умови для їх домашнього вчення та направляти виховальну діяльність сім’ї.

Робота класного керівника з родиною передбачає:

- здійснення колективного, диференційованого та індивідуального підходу педагогічного впливу на батьків на основі ретельного аналізу;

- допомогу батькам у підвищенні їхньої педагогічної культури, організації родинного життя як джерела самовиховання особистості;

- залучення батьків до організації позашкільної виховної роботи;

- поширення досвіду роботи з батьками, підготовка передач, інтерв'ю, бесід з питань сімейного виховання під рубрикою «Сім'я, традиції, проблеми»;

- проведення круглих столів, конференцій та семінарів за темою «Виховна функція сім'ї в умовах соціально-економічної розбудови України;

- створення банків науково-методичної інформації з проблем сім'ї, роботи з батьками та сімейного виховання [19, с. 4-5].

Важливою умовою успіху діяльності класного керівника є кваліфіковане, якісне планування, яке базується на загально педагогічних принципах.