Роль Українських козакiв у Хотинськiй вiйнi 1620-1621 рокiв

Українськi козаки зiграли у Хотинськiй вiйнi вирiшальну роль. Вони захистили Україну i Польщу вiд завоювання Туреччиною, стали непереборною перешкодою на шляху дальшої експансiї войовничого iсламiзму на Європейський континент, але за свої мужнiсть i героїзм нiчого не отримали. Українське питання в масштабах Речi Посполитої залишилось невирiшеним i запорожцiв ще чекала нелегка боротьба за свої права i привiлеї, за виборювання волi, державностi й незалежностi України.

 

 

Заслугу запорожців і особисто П. Сагайдачного у цій перемозі важко недооцінити. Навіть польські історики визнавали провідну роль українців у Хотинській війні. А за словами Івана Франка, «Туреччина, здобувши перший рішучий відсіч під Хотином в 1621 році, почала скочуватися з зеніту своєї величі і сили». А король Речі Посполитої Сигізмунд III так і не виконав обіцянок, які давав раніше П. Сагайдачному. «Відплатою» козакам за безцінну допомогу стала заборона козакам ходити на Кримське ханство і на чорноморське узбережжя Туреччини. Реєстр згодом (1625 р.) був таки збільшений до 6 тисяч, але саме козаки залишилися дуже невдоволені поведінкою «старших» братів, які навіть не покрили їм величезні військові витрати. Як би знадобився у цій ситуації талант дипломата рівня гетьмана П. Сагайдачного! Ще один раз саме Хотин став місцем, де Туреччина зазнала дуже чутливе поразку. У 1672 році Порта розпочала військові дії проти Речі Посполитої, яка була послаблена численними війнами середини XVII століття (після Визвольної війни українського народу були ще війни союзної держави з Московією, Швецією, Бранденбургом (Пруссія), Трансільванією), а також відсутністю союзників і єдності серед магнатів. Знову, як і 50 років тому, шляхта не бажала воювати, король Михайло Вишневецький, людина непопулярний і бездарний, мав більше ворогів, ніж друзів. 100-тисячна армія турків і татар вторглася на землі Поділля і в серпні 1672 року після довгої облоги було взято фортецю Кам'янець (Кам'янець-Подільський) - ці події, з деяким перебільшенням польської звитяги, описуються в чудовому з художньої точки зору романі польського письменника Г. Сенкевича «Пан Володиєвський». Турки незабаром обложили Львів, і в жовтні 1672 комісари Речі Посполитої підписують Бучацький мирний договір, за яким до Порті відходило майже все Поділля. Але сейм не визнав договору, війна продовжилася. Майбутньому королю Речі Посполитої (з 1674 р.) Яну Собеському вдалося розгромити ворога під Хотином у 1673 р., але складна ситуація, як внутрішньополітична, так і відсутність у Польщі союзників, дозволила Туреччині нівелювати цей успіх поляків. Ян III Собеський у 1683 році отримає блискучу перемогу над турками під Віднем, але лише в 1699 році, після завершення 17-річної війни, під польську корону повернеться захоплена частина Поділля з Хотином.

У 1711 році Туреччина знову скористалася негараздами у Польському королівстві (боротьба між Августом Сильним і Станіславом Лещинським) і захопила Хотин. Ще чотири рази (в 1739, 1769, 1788, 1807 рр..) Стіни фортеці «бачили» боротьбу за цей ласий шматочок - їх штурмували російські та австрійські війська. Врешті-решт в 1812 році Хотин став непомітним прикордонним містечком Російської імперії. Менш насиченим подіями була подальше життя містечка та фортеці, яка зробила його дуже відомим, принаймні для людей, які знають історію. Але саме події XVII століття подарували нам найцікавіші сторінки історії Хотина, які з повним правом можна зарахувати до подій загальноєвропейського масштабу.

Хотинська битва стала однією з найбільших битв кривавого 17 століття. Турецька Порта постійно загрожувала як Речі Посполитій так і усій Європі. Спроба поляків допомогти молдавському господарю у боротьбі з османами закінчилась крахом.

8 - 11 вересня 1620 р.вiдбулись бої пiд Цецорою в ходi яких польське вiйсько зазнало поразки. Багато жовнiрiв i козакiв загинуло, серед них i Михайло Хмельницький, чимало потрапило в полон, у тому числi й Богдан Хмельницький. Коронний гетьман Жолкевськии загинув, польний гетьман Станiслав Конецпольський, магнати Микола Потоцький, Ян Тишкевич та iншi були взятi в полон.

Рiч Посполита втратила вiйсько i опинилась безборонною перед грiзним противником. Татарськi орди розтiклися по Подiллю i Галичинi, дiйшли до Львова i Перемишля, грабували населення, руйнували мiста i села. На захист України піднялась Запорозька Сiч. Частина запорожцiв рушила на Подiлля, дiйшла до кордонiв Молдавiї, завдала низку поразок невеликим татарським загонам i захопила Бiлгород. Ще частина козакiв вирушила у похiд на Кримське узбережжя й зруйнували 15 татарських мiстечок. Своїми дiями запорожцi змушували татар повертатись з українських земель.

У Варшавi було зiбрано сейм, який ухвалив план захисту Речi Посполитої вiд наступу противника Для цього вирiшено збiльшити коронне вiйсько, довести козацький реєстр до 20 тис, але державна скарбниця як завжди була пуста . До запорожцiв на початку 1621 р було вiдправлено Б. Обалковського з вiдповiдними пропозицiями.

Тим часом турецький султан Осман II мобiлiзував вiйська i у квiтнi вирушив у похiд на Рiч Посполиту.

У відповідь Запорозька Сiч почала активнi воєннi дiї на морi. На початку червня запорозька флотилiя була напроти