Роль Українських козакiв у Хотинськiй вiйнi 1620-1621 рокiв

Проте сам Сагайдачний від ран отриманих під Хотином помер так і не встигнувши скористатись плодами своєї перемоги, а в польської верхівки память виявилась короткою

 

 

Битва під Хотином 1621, козацько-польська перемога над Туреччиною, у результаті якої турецький султан Осман II був змушений припинити війну. Після поразки польських військ під Цецорою 1620 (див. Цецорська битва 1620) і татарського нападу на Поділля султан Осман II уклав план завоювання України, Польщі, а згодом і Центральної Європи. 150-тисячній (можливо 120-тисячній) турецькій та 60-тисячній татарській армії протистояло лише 30-тисячне польське військо. Деякі джерела вказують кількість турецько-татарських військ - 300-400 тис. Щоб знайти собі союзника, польський уряд звернувся до українських козаків по допомогу, обіцяючи різні права і привілеї.

 Козацька Рада 17 червня 1621 року в урочищі Суха Діброва на Черкащині ухвалила взяти участь у боротьбі проти Туреччини і вислала у Варшаву делегацію на чолі з гетьманом Петром Конашевичим, щоб за свою участь, у протитурецькій боротьбі забезпечити деякі привілеї для козацтва та права для Православної Церкви в Україні.

Хід Хотинської епопеї 1621 року. 

2 вересня: – перший день битви

Турки спрямували основний удар проти козацьких військ. Це не випадково, адже турецька армія неодноразово мала стички з козацькими полками і розуміла, що, розбивши козаків, у них не буде великих проблем з польською армією.

Весь день, аж до пізнього вечора, йшли жорстокі бої. Битва прийняла такий озлоблений, лютий характер, що лише ніч змогла зупинити її. 

Турецька артилерія безперервно обстрілювала запорізькі окопи, а татари атакували передові загони козаків, намагаючись відрізати їх від основних сил.

Передові методи ведення оборонних дій Сагайдачним та допомога гетьмана Ходкевича спасли ситуацію козаків: вперше в військовій тактиці Сагайдачний застосував для оборони окопи, насипні вали, перекриті окопи (сучасні бліндажі) для захисту від артилерії та козацькі вози – як перепони для кінноти.

3 вересня:

Турки під покровом ночі намагались скрито підійти до польських обозів і знищити порох та продовольство. Польські війська розгадали наміри і знищили загін турків.

Султан хотів помститись за поразку і цілий день вів жорстокий бій з передовою лінією козацького війська.

В цей день весь тягар упав на козаків, але їм дістались великі трофеї, в тому числі гармати: цього дня турки вперше відступили під натиском козаків і втратили віру в свою непереможність

4 вересня:

З’явились основні сили турків, здавлюючи польсько-козацький табір. За 2 години було випущено до тисячі ядер, але великого ефекту не досягнули. Атаки яничар відбивали рушничним вогнем, козаки йшли в контратаки і за 6 годин відбили 3 штурми при підтримці литовської кінноти, котра поражала ворога фланговими ударами.

Ввечері, відбиваючи четвертий штурм, козаки вдерлися в ворожий табір, маючи намір повністю розгромити турецьке укріплення, але Ходкевич відмовив в допомозі і козаки відступили, везучи з собою декілька гармат: cтановище в таборі султана ставало напружене. Після 3-х днів невдач, турки відмовились від штурмів і вирішили приступити до систематичної облоги, при цьому систематично штурмувати і виснажувати противника.

5,6 вересня:

Турки не наступали, поляки і козаки укріплювали свої позиції. Було узгоджено поховання вбитих з обох сторін.

Нарешті переправились через Дністер необстріляні воїни королевича Владислава, яких нараховувалось 12000. Цим скористались турки – на них обрушився раптовий напад яничар, які намагались будь-що увірватись в табір, але резерв Ходкевича відкинув турків: турки втратили понад 1500 чоловік: серед них Мустафу і пашу Багдада.

7 вересня:

Після чималої підготовки, змінивши свою тактику, турки розпочали новий наступ. Султан вирішив вдарити з різних боків. Цього дня турки з раніше підготовленого рубежу, який знаходився напроти козацького табору, відправили по козаках ураганний вогонь з 150 гармат.

Годинами летіли по козацьких окопах ядра, слідом за цим турецька кіннота з вигуками кидалась на козацькі обози. Запорожці мужньо відбивали атаки.

Опівдні турецьке військо почало відступати, того ж дня жорстокий бій розгорнувся в польському таборі: цього дня сам Ходкевич з своїм загоном охоронців в 200 шабель взяв активну участь в битві, несучи попереду своє дороге гербове знамення.

8 вересня – ледь заполонив день, турецьке військо з яничарами з криком лавиною навалилось на козацькі обози. Бій тривав 4 години. У критичний момент козакам прийшли на допомогу прусські вояки під керівництвом воєводи Кулменського. У цьому бою загинуло 3 тисячі яничарів, 300 спагіїв.

9 вересня – Осман ІІ сам очолив військо. Цілий день тривала битва. Під вечір яничари посилено штормують козацькі укріплення, але козаки відігнали ворога від своїх обозів. Загинуло 2 тисячі яничар, 200 спагіїв.

Славні перемоги, отримані в перший період війни над турецькими ордами, обійшлися дорогою ціною, було багато жертв і з козацько-польської строни.

10 вересня – відбулися події, які поставили польські війська в критичне становище. Цього дня орда Кантеміра-Мурзи переправилась через Дністер по мосту, який був побудований польськими військами. Розташувавшись табором, вона розірвала сполучення польського табору з Кам’янцем. Становище польського війська, а разом з ним і козаків, стало