Роль Українських козакiв у Хотинськiй вiйнi 1620-1621 рокiв

11 вересня – турки знову відкрили по козацькому укріпленню артилерійський вогонь, який тривав протягом декілька годин. Потім кинулись в бій яничари, пішли орди татар та останні війська Османа ІІ. Не дивлячись на все, запорожці сміливо відбивали атаки ворога

12 вересня – козаки і польські воїни, координуючи свої дії, вийшли з укріплень. Турки, заманюючи, відступили в ліс. Але, як зазначає літописець, пішов великий дощ і польсько-козацьке військо повернуло у свій стан. Король Ходкевич залишився вірним вичікувальний тактиці незважаючи на те, що сеймом 12 вересня було призначено строком нічної атаки. Тож Сагайдачний вирішив скористатися постановою сейму, розпочав самостійно готуватися до атаки табору султана, яку і здійснив вночі. 

У козаків добре працювала розвідка. Султанський табір не був укріплений ні валом, ні ровом. Після вечірньої молитви, добре попоївши, турки лягали спати. 

Коли турки, татари поринули в сон, Сагайдачний повів козаків без шуму і, знявши всіх караульних, увійшов до ворожого табору.

Тривога охопила табір, всі кричали, бігали і хаотично відстрілювались.

Забравши велику кількість боєприпасів та продуктів Сагайдачний почав організовано відходити у свій табір, залишивши заслон, на який потім нарвався візир Хусейн –паша з своїм загоном.

Операція, прекрасно організована П.Сагайдачним, остаточно зруйнувала, звела нанівець всі плани Османа ІІ. За одну ніч турки втратили 40 тис. воїнів.

13,14 вересня – цей день за угодою обох сторін був відведений для погребіння убитих. Всі спроби Османа ІІ заключити «почесний мир» з Польщею за спиною козаків закінчились невдачею. Козаки хотіли знати умови мирної угоди, але поляки не змогли надати інформацію, яка би задовольнила козаків. Зчинився колот серед козаків, які не хотіли такого миру, який би не задовольняв їх домовленості з польським королем. Тільки завдяки авторитету П.Сагайдачного козаки продовжили війну до повної перемоги над ворогом.

15 вересня – армія Османа ІІ поповнилась на 5 тис. яничар та 21 тис. спагіїв, які прибули разом з пашею Буди. Як тільки зійшло сонце, турки і татари з ґвалтом почали штурмувати польські та козацькі обози. Палили з усіх гармат і мушкетів, аж земля тряслася. Сам султан спостерігав цю сцену. Турки, подолавши вал, ринулись в середину табору, і Ходкевич організував контратаку. Козаки вдарили з тилу. Чотирьохтисячний загін німецької піхоти завершив розгром ворога. Турки втратили 30 тис. спагіїв і 3 тис. яничар. Ворог засурмив відступ. У цьому бою влучним пострілом був убитий Каракаш – паша Буди.

16 вересня – у польському таборі відбувалася військова рада. Для учасників війни настали важкі випробування – голод. Особливо важким було становище козаків, оскільки вони прийшли з Молдови, де брали участь у кровопролитних боях. Обговорювалось одне питання – нестача провіанту. Танули сили польсько-козацького війська. Вирішили налагодити більш інтенсивний зв’язок з Кам’янцем. В ту ж ніч П.Сагайдачний організував великий напад на табір Хусейна-паші за Дністром. Турки зазнали значних втрат. 

18 вересня:

Запорожці повторили нічну атаку за зразком попередньої. Багато ворогів було знищено та поранено. Козаки взяли багато трофеїв, коней, верблюдів, волів… 

Серед трофеїв були 2 яничарських знамена.

Моральний стан османського війська був остаточно підірваний. Безпорядки, дезертирство росли з кожним днем і ставали масовим явищем.

Погіршились відносини з кримським ханом Джанібек-Гіреєм та Кантеміром –Мурзою. Не набагато кращим становище було і в польсько-козацькому таборі. Старий, виснажений Ходкевич прикутий до ліжка, а потім 24 вересня помирає. Нестача провіяна, пороху, медикаментів та дощі деморалізували воїнів і тільки стійкість, витримка, відвага, винахідливість і вірність козаків, які набули такі якості в боях з татарами та турками, а також блискавичне командування Сагайдачного та підтримка Любомирського (після смерті Ходкевича) визначили кінцевий результат Хотинської війни 1621 року. Польський король змушений був признати, що основну роль в цій війні зіграли українські козаки під керівництвом П.К. Сагайдачного.

25 вересня – турки почали обстріл польсько-козацького табору з півдня, заходу із-за Дністра з гармат настільки великих, що їх перевозили 14 парами биків. Для атак султан передав ще 14 тисяч яничар своєї гвардії, які були розбиті і тікали, зазнавши великих втрат. Знаючи про тяжкий стан осаджених, султан намагався ще тісніше зімкнути кільце блокади. З декількома тисячами бійців він перейшов Дністер і почав обстріл Кам’янця. Переконавшись у неприступності фортеці, турки відступили. 

Султан вирішив зробити ще один, останній штурм. У таборі залишилось лише 10 тисяч особистої варти. Після 9-ї атаки турки таки увірвалися на вали польського укріплення, але були зустрінуті вогнем з гармат, що заряджалися шматками заліза і скла. Козаки, відбивши 11 атак на своїй позиції, допомогли і сусідам, завершуючи розгром ворога: в цьому бою козаки примінили «загороджуючий вогонь» з рушниць – це коли 3 шеренги (лежачи, з коліна, стоячи) стріляють по черзі, а 3 шеренги заряджають, що і визначило перемогу козаків в цих боях, а турки втратили біля 5000 воїнів.

27 вересня – Осман ІІ направив своє багато чисельне військо в бій. Зранку і до пізньої ночі тривала вперта та жорстока битва. Більше 60 гармат гриміли безперервно, небо палало, а повітря