Роль Українських козакiв у Хотинськiй вiйнi 1620-1621 рокiв

Особливо жорстока битва розгорілась біля намету султана. Тут зчинилась така січа, який важко йняти віри і турки не витримали і, прикривши султана, поспішно відступили, залишивши на полі бою гори трупів: цього дня витримав тяжкий іспит талановитий польський полководець Любомирський, який продемонстрував своє вміння виграти велику битву в Хотинській війні при наявності малої кількості боєприпасів, з великою кількістю хворих, поранених і напівголодних солдат. 

Ця блискуча перемога дала можливість польському командуванню поговорювати про почесний для Польщі мир.

29-30 вересня, 1 жовтня – Осман ІІ і великий візир Ділавер-паша прийняли посольство на чолі з Собеським, який високо оцінив роль козацтва в Хотинській битві, підкреслюючи, що слава про них «поширилась далеко серед різних народів». В цій битві приймав участь 25-річний Петро Могила – майбутній митрополит київський і галицький.

Воєнні дії під час переговорів не припинялись. У цей час турки посилили свої атаки, розраховуючи на те, що в надії на вигідний мир, польсько-козацькі війська не будуть так пильно охороняти свої позиції, але далекоглядні полководці – П.Сагайдачний, С.Любомирський – доклали всіх зусиль для зміцнення табору і тим зламали останні надії турків змінити хід подій.

2 жовтня – початок переговорів.

Турки - вимагали, щоб Польща визнала свою залежність від Османської імперії. 

Татари повинні цілком утримуватись від нападів на Польщу, а щоб поставити для них перешкоду Осман ІІ озброїть Очаківську фортецю. На випадок кривди, заподіяної польським жителям татарами, останні зобов’язані платити за неї, а хан татарський зазнає суворого покарання від султана. 

Поляки – вимагали незалежності Польщі від Османської імперії і відмову від данини. Султан вичікував з прийняттям рішення, але коли обурені посли зібрались від’їжджати, турки погодились на незалежність Польщі і відмовились від данини. Оголошувалась вільна торгівля і вільний проїзд громадян Польщі і Туреччини в Хотин.

Хотинська фортеця – передавалась у володіння молдавського господаря.

Козаки - вимоги знищення козацтва були звичними на польсько-турецьких переговорах, але відповідь на цей раз була іншою. Поляки заявили, що численність козаків зросла через спустошення України татарами і потрібно відшкодувати завдані ними збитки.

Умовами миру для козаків стали - заборона судноплавства на Дніпрі, нападати на береги Туреччини, на Крим, тримати Запорізькій Січі флот на Дніпрі. Такі умови миру не задовольняли козаків, бо татари щороку нападали на Україну і спустошували її. Крім того була розширена козацька територія і значно збільшена чисельність козацького війська. 

Хотинська війна тривала п’ять тижнів і закінчилась тим, що грізний Осман, незважаючи на багаточисельність свого війська, попросив миру, котрий і був укладений 8 жовтня на умовах, вигідних для Польщі.

Згодом поляки пишались в Європі Хотинською перемогою. Навіть римський папа наказав святкувати її річницю. Але перемогу було здобуто саме завдяки козакам та їхньому ватажкові – гетьманові Петру Сагайдачному, який після важкого поранення в цій війні невдовзі помер: турки не могли знати про те, що продовольство і боєприпаси в їх ворога вже закінчуються, і тому султан з перевагою в декілька разів в живій силі і озброєнні приймає мир на умовах Польщі (цього йому не простять яничари і задушать шнурком уже в Туреччині)

12 жовтня:

Відбулася прощальна церемонія. Польська армія вишикувалась на полі битви у вигляді «орла с распростертыми» крилами, а на чолі став королевич Владислав. Осман ІІ вишикував своє військо у вигляді півмісяця і очолив його. В такому строю армії простояли близько години. Султан в подарунок королевичу відправив бойового слона і красивого коня. Владислав в свою чергу подарив красиво вбраного коня і художньо оформлені 2 гармати.

Турки приспустили свої знамена, польська армія відкланялась турецькому війську хитанням своїх голів і розійшлися. Кожний по-своєму відзначав підписану мирну угоду.

Король Сигізмунд ІІІ, визнаючи заслугу козацького війська, прислав Сагайдачному до Києва гроші в нагороду для гетьмана і для війська, королівську хоругву, булаву за 3 тис. талярів, золотий ланцюг за 500 талярів і королівську грамоту видану в Кракові 12 січня 1622 року. 

В тій грамоті сказано: «Ми задоволені вашою відданістю і старанністю до нас і до всієї Корони польської, які ви показали воєнними подвигами вашими під Хотином. Висловлюємо вам і всьому війську нашому запорізькому милість нашу і вдячність, яку у всіх потребах війська охоче обіцяємо виявляти. І скільки виявив вам свого часу милості і прихильності славний попередник наш найясніший Стефан Баторій, король польський, примноженням прав і вольностей наших. Ми не відречемось дарувати вам удесятеро більше, чого побажаєте від нашої милості».

 

 

Хотинський мирний договір 1621 — укладений між Польщею і Туреччиною (без участи козаків) після завершення Хотинської битви 1621.

Цим договором покладено кінець польсько-турецькій війні 1620—1621 рр. (в якій брали участь й українські козаки) та встановлено кордон між Польщею і Туреччиною на Дністрі.

Туреччина і Крим, ханство зобов'язалися не нападати в Україну й Польщу, а Польща віддавала