Роль Українських козакiв у Хотинськiй вiйнi 1620-1621 рокiв

Українське козацтво було покривджене цим договором і в дальшій своїй акції готувало повстання проти Польщі.

Хотинська війна 1620—1621 років — війна султанської Туреччини проти Польщі, яка завершилася 4-тижневою битвою об'єднаних сил українського козацького і польського шляхетського військ проти турецько-татарських завойовників під Хотином (звідси її назва) і поразкою турків.

Війну почала Туреччина. Після перемоги над польсько-шляхетським військом у Цецорській битві 1620 р. вона почала готуватися до завоювання Польщі й Русі-України. Навесні 1621 р. султан Осман ІІ зібрав велике військо і рушив до Молдови. Його бойові сили становили близько 100 тис. чол. До турецького війська приєдналася 60-тисячна кримська орда. Ослаблена поразкою під Цецорою шляхетська Польща перебувала у політичній ізоляції через ворожі відносини із Московською державою, Швецією та іншими країнами. Вона могла зібрати лише З0-тисячне військо. Потрапивши в скрутне становище, польсько-шляхетський уряд звернувся до українських козаків із закликом взяти участь у війні проти Туреччини, обіцяючи їм розширити права та привілеї. Польський сейм ухвалив козацький реєстр у 20 тис. чол. з платнею 100 тис. злотих на рік.

Усвідомлюючи загрозу поневолення руського (українського) народу турками, скликана 15-17.VI.1621 р. в урочищі Сухій Діброві (на Черкащині) загальна козацька рада прийняла рішення виступити разом з польсько-шляхетським військом проти турецько-татарської агресії. В той же час козацька рада послала у Варшаву посольство у складі П.Сагайдачного та інших козацьких старшин, щоб підписати угоди про розширення козацьких прав, відновлення вищої православної ієрархії на Русі-Україні тощо. 

 Влітку 1621 р. 40 тисяч козаків на чолі з запорізьким гетьманом Я.Бородавкою рушило в Молдову. Одночасно запорожці почали напади на турецькі і кримські чорноморські прибережні міста. Перейшовши Дністер, козацькі загони протягом серпня 1621 р. вели героїчну боротьбу, стримуючи просування турецького війська до Хотина, поблизу якого був укріплений табір польсько-шляхетського війська. Після скинення з гетьманства Я.Бородавки і обрання гетьманом П.Сагайдачного козацьке військо (в складі його було 700 донських козаків), відбиваючи безперервні атаки турецького авангарду, 1.ІХ.1621 р. з'єдналося під Хотином з польсько-шляхетським військом. 

 З 2.ІХ.1621 р. ворог почав штурмувати укріплені табори козацького і польсько-шляхетського військ. В останньому, генеральному штурмі 28.IX.1621, коли турецьким силам вдалося оволодіти польсько-шляхетськими укріпленнями, козацьке військо ударами з флангів розгромило ворога. Побоюючись остаточного знищення своїх військ, султан змушений був припинити воєнні дії і укласти Хотинський мир 1621 р. 

 Головна заслуга в перемозі над турецько-татарськими військами належала українським козакам. Вони своїм безприкладним героїзмом і мужністю врятували польсько-шляхетське військо від розгрому й ліквідували небезпеку турецько-татарського поневолення руського (українського) і польського народів. Перемога в Х. В. мала велике міжнародне значення. Вона примусила Туреччину відмовитися від планів завоювання Європи. 

Розгром під Хотином привів у султанській Туреччині до народного повстання, заколоту яничарів, ослаблення політичної влади (1622 р. Османа ІІ було вбито яничарами) та до посилення визвольної боротьби слов'янських та арабських народів проти турецьких поневолювачів.

 

 

Хотинська битва справила велике враження на всі народи і знайшла живий відгомін у літературі. Хорватський поет Іван Гундулич (1589-1638) в епічній поемі «Осман» прославив мужність і героїзм запорозьких козаків в історичній битві під Хотином. Про Хотинську війну писав польський поет Вацлав Потоцький (поема «Хотинська війна»), український письменник, критик, публіцист і громадський діяч Осип Маковей (історична поема «Ярошенко»), румунський і молдавський літописець і письменник Мирон Костін (історіографічний твір «Літопис землі Молдавської») і багато інших літераторів. Цій пам’ятній події присвячено роман «Людолови» української письменниці Зінаїди Тулуб.

Хотинська війна 1621 року – одна з видатних подій XVII століття. Україна і Польща в героїчній боротьбі не тільки зупинили агресію Турецької імперії та її союзника Кримського ханства, захистили свої землі, але врятували країни Східної і Центральної Європи. І визначну роль в цій події відіграли запорозькі козаки. Початок війни був катастрофічним для Речі Посполитої: її військо було знищено, головнокомандуючий С. Жолковський загинув. Це тільки спровокувало султанську Туреччину на подальшу війну, для якої були зібрані великі сили. В цих умовах, можливо, єдиний вихід для Польщі був закликати на війну Військо Запорозьке, з його досвідом і високим військовим мистецтвом. На службу Речі Посполитій козацьке військо вступило як наймане військо, як тимчасовий військовий підрозділ. Цей найм на службу мав всі типові риси вербування «затяжного війська» в європейських арміях того часу. Хоч козаки брали участь в Хотинській війні разом з польським військом, вони виступали як окремий, автономний підрозділ з власним командуванням. Питання про оплату не було для козаків головним. Тому в порівнянні з іншими найманими підрозділами тогочасних європейських армій, і серед них армії Речі Посполитої, запорозькі козаки отримали мізерну платню. Для самих козаків цей найм мав скоріше політичний характер. Від польського коронного уряду за згоду воювати проти Туреччини козаки вимагали деякі права і привілеї, серед них головне - легалізація новоставленої православної ієрархії, що мало для козацтва більше значення, ніж грошова винагорода. Тим більше, що як завжди, козаки розраховували на воєнну здобич і трофеї. Для Речі Посполитої запрошення до участі в війні запорозького козацтва і найм того на королівську службу було порятунком і надією на переможне завершення війни. Організаційна структура та військове мистецтво запорозьких козаків не тільки відповідали високому рівню військового мистецтва тогочасних європейських армій, але в деяких відношеннях перевищували його. Козацька піхота була серед найкращих в ті часи. Використання вогнепальної зброї, скорострільність, влучність вражали. Кіннота і артилерія доповнювали військові дії піхоти, підготовляючи і завершуючи проведення бою. Сучасне озброєння, табір з возів, вдале поєднання всіх видів зброї, вогнепальної та холодної робили козаків неприступним противником. Військове мистецтво козацтва вдало об’єднували найкращі риси західноєвропейських армій і східного військового мистецтва. Великий досвід козацтва, набутий в постійній боротьбі з Туреччиною і Кримським ханством, його майстерність і професійність робили запорозьких козаків для польської армії надійнішим союзником. Незадовільний початок війни для Польщі викликав нову війну з Турецькою імперією. З самого початку Хотинської битви, під страшенним тиском вдвічі більшої турецько-татарської армії союзники дотримувались різної тактики. Польська армія, недисциплінована, слабка, знайшла вихід в оборонній тактиці, втягуючи турків і татар в боротьбу на витривалість. Запорозькі козаки з самого початку виступали за активні дії. Вони не тільки завершували оборонні дії контрнаступами, рукопашними боями, але й здійснювали нічні напади і вилазки на турецький табір. Багато разів вони примушували турецьке військо тікати в паніці. Битва тривала близько місяця і якщо закінчилась вона очевидною поразкою Туреччини, то слід визнати, що головна роль в перемозі польської і козацької армії над могутнім ворогом належить запорозьким козакам, їх військовому мистецтву.

 

 

1. Анасян А. Отголоски битв при Хоттине (1621) в армянских источниках. Ереван. 1954г.

2. Василенко Г. Хотинська війна. К. 1960; Підгородецький Л., Рашба Н. Розгром тур.-тат. полчищ (1621 p.). Укр. Іст. Журнал, 9. 1971

3. Енциклопедія українознавства. У 10-х т. / Гол. ред. Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде Життя, 1954—1989.

4. Історія запорозьких козаків у трьох томах. Том 2. – Д.І. Яворницький/Київ. Наукова думка 1990р./

5. Запорозьке козацтво – В. Голубуцький/Київ. Видавництво ’’Генеза’’ 1997р./

6. Гетьман Петро-Конашевич Сагайдачний – О.І. Гуржій, В.В. Корнієнко/Київ. Видавництво Україна 2004р./

7. Історія України – Бойко О.Д. /Київ. Видавничий центр ’’Академія’’ 2002р.

8. Історія українського війська – /Львів. Видавництво ’’Світ’’ 1992р.

9. Історичні постаті України – /Одеса. ’’Маяк’’ 1993р.

10. Кулиш П. История воссоединения Руси. Новосибирск. 1974г. 

11. Малий словник історії України / Відповідальний редактор Валерій Смолій. — К.: Либідь, 1997.

12. Мицик Ю.А., Плохій С.М., Стороженко І.С., «Як козаки воювали», 1990

13. Нарис історії України – Наталя Яковенко/Київ. Видавництво ’’Генеза’’ 1997р. 

14. Чухліб Т.В. Козаки та яничари. Україна у християнсько-мусульманських війнах 1500 - 1700 рр. - К.,2010

15. Чухліб Т. Козаки та яничари. Україна у християнсько-мусульманських війнах 1500 - 1700 рр. - К.,2010.