Розвиток навичок самостійної роботи студентів з дисципліни «Теорія та методика класичного танцю»

Дуже важливо, щоб кожен викладач чітко знав норми часу, необхідні студентам на виконання того або іншого завдання у відповідності з Державним освітнім стандартом.

Важливо також звернути увагу на проблеми, покращення яких може призвести до збільшення ефективності самостійної робота. Вважаємо, що чи не основною проблемою постає правильно організований процес контролю. Контроль виконання самостійної роботи студента проводиться відповідно до вимог кредитно-модульної системи організації навчального процесу. Рекомендовані такі основні форми контролю самостійної роботи: 

– поточний контроль;

– модульний контроль;

– тестування; 

– проведення контрольних (самостійних) робіт; 

– усне опитування з теорії;

– перевірка домашніх (творчих) завдань; 

– прослуховування доповіді з самостійно вивчених розділів дисципліни;

– практичний показ самостійно складеної комбінації чи етюду; 

– захист індивідуального навчально-дослідного завдання; 

– проведення олімпіади, круглого столу серед студентів, які одночасно вивчають курс «Теорія і методика класичного танцю»; 

– підсумковий контроль (залік, екзамен). 

Варто відзначити, що самостійна діяльність майбутнього вчителя хореографії повинна здійснюватися за систематичним графіком з чіткими вимогами та регламентом, поєднуючи в собі певні правила та стимули. 

Основними факторами, які стимулюють студента-хореографа до систематичної самостійної діяльності є: 

– формування внутрішньої мотивації студента (самовдосконалення, саморозвиток, професійне зростання тощо); 

– чітка установка з боку педагога на постійність і поетапність в ході навчально-самостійної діяльності; 

– планування змісту самостійної роботи як однієї із провідних форм навчально-виховного процесу; 

– комплексний підхід до організації самостійної роботи; – постановка конкретних, чітких вимог та критеріїв оцінки до результатів самостійної роботи; 

– індивідуальні консультації студентів; 

– планомірний розподіл обсягу аудиторної і самостійної роботи; – надання необхідного методичного матеріалу; 

– своєчасна оцінка результатів самостійної діяльності студента; Самостійна робота є особливою формою прояву творчої активності студента, ефективність якої залежить від її планування, організації, змісту, взаємозв’язку, характеру завдань та результатів її виконання. 

Отже, залучення студентів-хореографів до основних форм та видів самостійної роботи в процесі вивчення теорії і методики класичного танцю успішно сприятимуть формуванню необхідних особистісних якостей, знань, умінь, навичок на шляху професійного становлення. 

Ми поділяємо погляди багатьох дослідників [1, 3, 6, 8, 12, 13, 14] щодо необхідності вчити студентів ефективно формувати й розвивати свої творчі здатності й самостійність у процесі навчальної діяльності, оскільки уміння, знання, показники особистості, які накопичуються в процесі навчання, є основою для подальшого розвитку творчих здатностей майбутнього хореографа в його професійній діяльності.

Аналіз розглянутих вище основних психолого-педагогічних концепцій, теорій і технологій дозволяє зробити висновок про можливість їхньої адаптації, конкретизації й використання в процесі підготовки майбутніх хореографів при навчанні хореографічним дисциплінам.

Розробка й побудова методики формування творчої самостійності, що ґрунтується на системному підході, забезпечить створення моделі методики й підпорядкування всіх компонентів такої системи єдиній меті – формуванню творчої самостійності; з'явиться можливість обґрунтування мотивів, цілей, ієрархічності компонентів, а також визначення результатів застосування методики.

Створення методики на основі теорії діяльністного підходу, розвиваючого навчання забезпечить суб'єкт-суб'єктну систему навчання хореографічних дисциплін і цілеспрямований розвиток професійно-особистісної якості фахівця – творчу самостійність. Застосування теорії поетапного формування розумових дій допоможе обґрунтувати й розробити не тільки когнітивний, але організаційний компоненти творчої самостійності майбутнього хореографа.

Змістовний компонент методики формування творчої самостійності базується на теорії проблемного навчання, що дозволяє максимально забезпечити суб’єктність навчання, мобілізувати мотиваційні, спонукальні й творчі ресурси студента. Теорія рішення винахідницьких задач найбільш повно задовольнить зближення цілей і методів навчання із професійною діяльністю майбутнього хореографа.

Забезпеченням технічних засобів навчання, інструментом інформаційної насиченості навчального процесу, засобом досягнення повноти використання професійних знань, навичок, умінь майбутнього хореографа при формуванні творчої самостійності можуть стати інформаційні технології навчання.

Теорія особистості має величезне значення на всіх етапах розробки методики формування творчої самостійності як один із провідних аспектів формування професійно-особистісних якостей фахівця, його розвитку в процесі навчання майбутніх хореографів.

Розроблена нами модель формування творчої самостійності (рис. 2.2.1) включає основні компоненти: мету, завдання, принципи, зміст, методи навчання, форми організації й технічні засоби забезпечення навчального процесу, методи оцінювання рівня сформованості творчої самостійності в процесі навчання хореографічним дисциплінам.

Мета методики – формування навичок самостійної роботи при вивченні хореографічних дисциплін як значимої професійно-особистісної характеристики підготовки фахівця.

Завдання методики:

-формування в студентів емоційно-ціннісного ставлення до процесу навчання, творчої самостійної діяльності й потреби в ній;

-оволодіння систематизованими знаннями, навичками, уміннями, усвідомлення соціальної й особистої значимості творчої самостійної діяльності, прагнення й уміння вирішувати проблемні ситуації;

-розвиток умінь виділяти, аналізувати й врегульовувати проблемні ситуації, практично застосовувати отримані знання;

-забезпечення самостійного, рефлексивного (критичного) мислення, прогнозування й самооцінки результатів своєї діяльності.

Методика базується на принципах навчання – організаційних і процесуальних, що є невід'ємним компонентом дидактичної структури формування творчої самостійності. Саме принципи навчання забезпечують шляхи досягнення поставленої мети, з яких у першу чергу варто виділити загальнодидактичні (науковість, системність, свідомість і активність, доступність і наочність, індивідуальність, оптимізація, зв'язок з життям, проблемність). 

У розробленій методиці