Розвиток навичок самостійної роботи студентів з дисципліни «Теорія та методика класичного танцю»

На запитання: «Чи вистачає Вам часу для самостійної пізнавальної діяльності?» відповіли «так» – 18%, «ні» – 80%, не змогли дати відповідь – 2%. Проведений аналіз виявив таку цікаву деталь: студент, який намагається навчатися добре та відмінно, витрачає більше часу на підготовку до занять і все ж вважає, що цього не достатньо. Студент, який навчається задовільно і приділяє менше часу самостійній роботі, вважає, що відведеного часу цілком достатньо.

Дані цього дослідження свідчать на користь того, що потрібно вивчати бюджет часу студента. Але разом з тим вони з гострою необхідністю ставлять питання про актуальність з’ясування суті і місця самостійної роботи, оскільки одержані дані лише факти, які знаходяться на поверхні, а справжні причини їх появи залишаються невідомими. Окрім того, додаткові ускладнення виникають у зв’язку з тим, що самостійна робота і самостійної пізнавальної діяльності розглядаються як ідентичні поняття.

Самостійна пізнавальна діяльність, яка є основним видом навчальної діяльності у ВНЗ, передбачає поетапне засвоєння нового матеріалу, його закріплення, використання, повторення. Фактично єдиний і неподільний процес індивідуального навчального пізнання штучно розчленовується, що гальмує мислення студента або у всякому разі не дозволяє набути такі знання, які сприяли б його розвиткові. У процесі такої діяльності, по суті, рідко враховується суб’єктивний досвід студента, його навчальні можливості.

На запитання анкети: «Яка мета Вашої самостійної пізнавальної діяльності при підготовці до занять?» відповіді студентів розділилися на дві групи: одні (80,6%) орієнтуються на завдання, сформовані викладачем, інші (19,4%) намагаються виходити за рамки запропонованого для самопідготовки. Студенти першої групи пояснювали бажанням отримати позитивну оцінку (50%) та знайти відповідний матеріал до теми заняття (30,6%). Студенти другої групи, основна кількість, ставлять за мету стати висококваліфікованим спеціалістом (6%) та дізнатися більше нової інформації з фаху (13,4%).

На запитання: «Чи завжди Ви досягаєте поставленої мети самостійної пізнавальної діяльності?» позитивну відповідь дали лише 31% студентів, 69% – не змогли дати відповідь.

На запитання: «Які види завдань найкраще сприяють самостійному опрацюванню навчального матеріалу?» більшість студентів (49%) не змогли дати відповідь (мабуть, не зрозуміли питання), лише 19% опитуваних (студенти старших курсів) відповіли, що це практичні види завдань та дослідницькі – 10%.

Аналіз анкетування показав, що студенти найбільше приділяють уваги пізнавально-практичному виду самостійної роботи (42%), а найменше – творчому (12%).

Констатувальний експеримент дав результати, графічна інтерпретація яких наводиться на рис. 2.1. 

 

Рис. 2.1 Рівень сформованості самостійної роботи у студентів (%)

 

Експеримент показав, що у більшості студентів вміння сформовані на достатньому (50%) та середньому (40%) рівнях і тільки 10% мають високий рівень сформованості вмінь самостійної роботи.

Аналізуючи рівні підготовки студентів до самостійної роботи, встановлено, що вони не завжди усвідомлюють суттєву різницю в обсягах, а головне у якості навчального матеріалу між школою та ВНЗ. Їх рівень самостійної роботи буває недостатнім для ефективного оволодіння новими навчальними дисциплінами. Дослідження науковців підтверджують [80], що найлегше на молодших курсах студенти вміють запам’ятовувати, записувати і переказувати почуте і прочитане. У той же час вміння узагальнювати, аналізувати, виділяти головне у теоретичному матеріалі дається важко, а тому студентові необхідні постійні зусилля, і, в першу чергу, в самостійної роботи, під час оволодіння навчальним матеріалом. Отже, самостійної роботи як вид навчальної діяльності вимагає спеціального навчання її прийомам, методам і змісту.

Якісний аналіз даних констатувального експерименту дозволяє зробити висновки про причини отриманих результатів:

- відсутність установки на самостійний розвиток професійно значимих якостей студента;

- індиферентне ставлення студента до організації самостійної роботи;

- відсутність комплексу методичних рекомендацій з проблеми формування вмінь самостійної роботи студентів;

- неусвідомленість студентами змісту завдань самостійної роботи.

Другий етап констатувального експерименту передбачав спостереження за самостійною позааудиторною роботою майбутніх учителів хореографії.

Результати спостережень довели, що рівень самостійної пізнавальної діяльності студентів залежить від того, наскільки навчальні завдання відповідають структурі і змісту навчального матеріалу і наскільки адекватно в них відображені закономірності навчального процесу та дидактичні принципи. 

Так, майбутні вчителі хореографії у більшості виконують такі види позаурочної самостійної роботи:

-робота з навчально-методичною літературою (дисципліни «Теорія і методика роботи з дитячим хореографічним колективом», «Теорія і методика класичного танцю», «Теорія і методика історико-побутового танцю», «Історія хореографічного мистецтва» та ін.;

-робота з відеоматеріалом («Мистецтво балетмейстера», «Теорія і методика народно-сценічний танцю», «Теорія і методика сучасного танцю», «Сучасні напрямки хореографії» та ін.;

-самостійна творча діяльність (складання фрагментів уроків, постановка хореографічних етюдів, композицій тощо);

-тренувальна робота у класі («Мистецтво балетмейстера», «Підготовка концертних номерів»).

Як ми бачимо, результати спостереження дещо відрізняються від відповідей на питання анкети. Це пов’язано з тим, що студенти у деяких випадках оцінюють свою діяльність, як бажану, а не як дійсну. Великий відсоток часу щодо самостійної роботи у позаурочний час майбутні педагоги-хореографи присвячують творчій діяльності (постановці танців, розробці фрагментів уроків). Така ситуація пояснюється підвищеною відповідальністю студентів під час підготовки до