Розвиток навичок самостійної роботи студентів з дисципліни «Теорія та методика класичного танцю»

 Аналіз філософської та психолого-педагогічної літератури показав, що вміння є результатом оволодіння дією або сукупністю дій, основаних на будь-яких правилах або системі правил. Вміння самостійної пізнавальної діяльності розглянуто з позиції особистісно-орієнтованого підходу. Вони належать до сукупності навчально-професійних здатностей та формуються у процесі навчання у ВНЗ, детермінуючи процес самореалізації особистості у вирішені творчих завдань, і є способом навчальної діяльності.

Ефективність самостійної роботи студентів залежить від змісту та складності її завдань, керівництва з боку викладача, засобів та прийомів навчальної діяльності тощо. Формування навичок самостійної роботи студентів в процесі хореографічної діяльності разом з іншими фаховими чинниками забезпечують якісну професійну підготовку студентів.

Класичний танець – основа фахової підготовки педагогів-хореографів, організація самостійної роботи студентів з дисципліни «Теорія і методика класичного танцю» має значний вплив на формування професійних вмінь та навичок майбутнього фахівця.

Поступово оволодіваючи вміннями пізнання реальної дійсності та застосовуючи їх на практиці (спочатку у вирішенні навчальних завдань, а згодом – у вирішенні професійних проблем), майбутній вчитель хореографії формує у себе здатність самостійно мислити, аналізувати та приймати рішення.

У такому разі майбутні вчителя хореографії виходять на якісно новий рівень навчання і перетворюються у відповідальну творчу особистість. Результатом самостійної роботи студентів стає формування в них здатності до майбутньої професійної діяльності.

 

 

 

 

Основне педагогічне завдання, яке є метою навчання й виховання у ВНЗ, викладач вирішує шляхом перетворення навчання студентів у самонавчання, зовнішньої регуляції їхніх дій і вчинків у саморегуляцію. Викладач перетворює педагогічні цілі в психологічні цілі студента. Вирішити це складне педагогічне завдання він може, лише усвідомивши загальну мету, розклавши її на декілька менших, супідрядних цілей, перетворивши їх у педагогічні завдання [4, с. 74]. Завдання вищого навчального закладу – виховати такого балетмейстера-педагога, який би був носієм і пропагандистом танцювальної культури; розширити музикознавчу та хореографічну базу знань й опанувати виконавські навички, що забезпечують якість подачі танцювального матеріалу учасникам танцювального колективу; опанувати систему методів і методик викладання танцю й постановки хореографічного твору.

Під поняттям «самостійна робота студента» ми розуміємо інтегративну якість особистості, що забезпечує її професійне зростання та інтелектуальний розвиток через формування системи мотивів активної самоосвітньої діяльності, дослідницького стилю організації самостійного навчально-пізнавального процесу.

Нами виділені компоненти творчої самостійності (табл. 2.1): мотиваційний, когнітивний, організаційний, особистісно-орієнтований.

 

Таблиця 2.1

Компоненти самостійної роботи студента

КомпонентЗміст і характеристика

Мотиваційнийусвідомлене спонукання, що обумовлює цілеспрямовану діяльність

Когнітивнийсистема провідних знань і способів діяльності, які дозволяють отримувати ці знання

Організаційнийздатність і вміння ставити й сприймати мету, планувати й прогнозувати свою діяльність з досягнення цієї мети

Особистісно-

орієнтованийздатність адекватно оцінити свою діяльність на всіх її етапах, бути уважним, докладати вольових зусиль для подолання інтелектуальних ускладнень

 

Дослідження навчально-виховного процесу в навчальному закладі дозволяє виділити наступні проблеми:

-практика навчання спрямована на здобуття традиційного набору професійних знань, навичок, умінь, але не завжди враховує особистісний аспект підготовки спеціаліста;

- недостатньо використані методи пошуково-творчої активності, проблемні та ігрові методи, спрямовані насамперед на формування і розвиток професійно-особистісних якостей;

- не розроблені організаційні форми та технічні засоби забезпечення навчального процесу, методи оцінювання рівня сформованості творчої самостійності.

Все це обумовлює наявність суперечностей: між соціальним замовленням, зростаючими вимогами науково-технічного прогресу до рівня творчого і самостійного стилю діяльності та недостатньою орієнтованістю освітньої практики на формування творчої самостійності студентів; між необхідністю постійної самоосвітньої діяльності, спрямованої на творчий розвиток особистості в умовах зростаючого потоку сучасної науково-технічної інформації та недостатнім науково-теоретичним осмисленням проблеми формування творчої самостійності майбутніх фахівців у процесі навчання; між можливостями дисциплін навчального плану з формування творчої самостійності майбутніх спеціалістів та недостатнім рівнем розробки наукових підходів до методики її формування. Зазначені суперечності дозволяють сформулювати проблему дослідження – підвищення ефективності формування творчої самостійності студентів в навчальних закладах з науково-технічного прогресу та нових вимог ринку праці.

Вирішення зазначеної проблеми може бути реалізоване через:

- зміну ставлення студента до мотивації в професійній діяльності, до процесу освоєння нових знань, придбання навичок і вмінь на основі самоорганізації й самооцінки;

- виховання таких якостей особистості, як самостійність, індивідуальна активність, прагнення до самоосвіти;

- розвиток здатності бачити ситуацію в комплексі, оцінювати її проблематичність, робити логічні висновки й приймати нестандартні рішення, використовувати технології критичного мислення, уміння відповідати за прийняті технічні рішення;

- навчання професійним знанням, навичкам, умінням і їхнього використання на основі творчого мислення.

Для досягнення цілей сучасного суспільства необхідний спеціаліст, спроможний оперативно приймати нешаблонні рішення, діяти самостійно, творчо. Творчість починається там, де здійснюється самостійний пошук принципів, способів поведінки і дій. Творчість набуває розвитку на основі самостійності особистості і є вищим ступенем її розвитку. У