Предмет:
Тип роботи:
Магістерська робота
К-сть сторінок:
106
Мова:
Українська
style="text-align: justify;">Засвоєння дисципліни «Теорія і методика класичного танцю» здійснюється згідно програми курсу, в якій відповідно до мети і завдань визначені форми проведення занять та викладена тематика.
Форми проведення занять класифікуються:
-за місцем проведення – аудиторні і позааудиторні;
-за дидактичною метою – теоретичні (лекції) і практичні;
- за кількістю студентів – групові та індивідуальні.
Аудиторні заняття передбачають такі форми:
1) лекція, в процесі якої відбувається знайомство з основними теоретичними засадами дисципліни І завдяки якій формується база для подальшого засвоєння практичного матеріалу;
2) практичні заняття забезпечать набуття вмінь і навичок, оскільки викладач здійснює детальний розгляд навчального матеріалу, в процесі якого відбувається засвоєння студентами методики виконання основних елементів, рухів, вправ, принципів їх поєднання, розвиток координаційних прийомів, музикальності і виразності виконання, принципів побудови окремих частин уроку. Відпрацювання навчального матеріалу повинно відбуватись шляхом чіткого усвідомлення кожного положення, руху, дії, бо саме це може забезпечити формування сталих вмінь і навичок.
В процесі практичних занять під час підготовки і проведення студентами окремої вправи або частини уроку відбувається накопичення педагогічного досвіду. Складання комбінації, демонстрація, показ вправи удосконалюють виконавські прийоми, формують уміння методично грамотно вибудувати навчальний матеріал, виховують професійні навички спілкування з аудиторією, тобто збагачують педагогічний досвід майбутнього фахівця. Викладач повинен допомагати студентам при побудові останніми комбінацій або уроку чітко формулювати свої думки, розуміти І переконливо аргументувати власну точку зору.
Індивідуальні заняття проводяться з кожним студентом з метою з’ясування рівня усвідомлення ним окремих теоретичних положень, практичного засвоєння І удосконалення виконавського рівня, виявлення проблемних ситуацій і пошуку шляхів їх розв’язання.
Якщо зміст попередніх форм занять визначається робочою програмою, то тематика індивідуальних занять має динамічний характер, оскільки особистісно-зорієнтована на рівень засвоєння знань і вмінь кожним конкретним студентом, успіхи і проблеми яких обумовлюються їх рівнем довузівської підготовки, індивідуальними психофізичними якостями.
Самостійна робота як одна з форм позааудиторної роботи спрямована на здобуття і поглиблення знань, удосконалення вмінь та навичок, отриманих в процесі проходження систематичного курсу навчання (С. Гончаренко) [21]. Стосовно хореографічної освіти, самостійна робота представлена різноманітними видами переважно Індивідуальної діяльності, зорієнтованої на постійну самоосвіту, самовдосконалення, здатність приймати самостійні рішення.
Поряд з традиційними формами занять сучасна педагогічна наука рекомендує цілий ряд активних форм навчання, які в системі хореографічної освіти повинні широко використовуватись. Головні з них: тренінги, ділові ігри, ситуаційні завдання, майстер-класи, проблемні заняття.
Тренінг означає «тренування, тренувальний режим». За характером їх можна розділити на практичні і психологічні. Перші спрямовуються на розвиток почуття ритму, подолання недосконалості фізичних даних та ін. В цьому випадку за допомогою різноманітних комплексів рухів (гімнастичних вправ, партерного тренажу) здійснюється корекція відповідних частин тіла, розвиваються окремі групи м’язів.
Інші спрямовуються на подолання психологічного дискомфорту, вміння спілкуватись з партнером, концентрувати увагу і розслаблятись, усвідомлювати власну поведінку в запропонованих обставинах.
Ділові ігри – сучасна форма організації навчального процесу. Під час їх проведення відтворюється певна ділова обстановка, відбувається розподіл ролей в системі «студент – викладач», вирішуються професійні проблеми відповідно до мети, навичок, які необхідно розвинути і закріпити в їх процесі.
Під час підсумкових обговорень результатів ділової гри визначається доцільність задіяних методів, виокремлюються найкращі прийоми пояснення матеріалу, виявляється здатність студента побачити помилку, визначити її причини, витоки, вербалізувати рекомендації щодо її усунення, оцінюється образність зауважень, коректність ставлення студентів один до одного.
Ситуаційні завдання пов’язані з необхідністю термінового вирішення проблеми, яка виникла безпосередньо в процесі заняття. Пошук оптимальних шляхів передбачає використання елементів імпровізації. Це дозволить розвивати у студентів вміння миттєво і адекватно реагувати на зовнішні обставини, готувати їх до подальшої професійної діяльності. При аналізі заняття слід обговорити запропоновані шляхи вирішення проблеми, визначити недоліки і переваги кожного з них.
Майстер-клас – форма заняття, як правило, короткочасного, для проведення якого запрошується знаний викладач або виконавець. В процесі цих занять студенти мають можливість познайомитись з різними формами подачі матеріалу, сформувати уявлення про поліваріативність методик проведення занять, здійснити їх порівняльний аналіз і визначити шляхи і засоби комбінаторності при створенні власного методу.
Проблемні заняття – інноваційна форма, в ході якої викладач створює і формулює проблему, спрямовуючи пошукову діяльність студентів на виявлення шляхів і засобів її розв'язання.
Однією з головних умов ефективності навчання є стимулювання творчої активності студентів, що значною мірою досягається в процесі самостійної роботи, орієнтованої на творчий пошук. Організація самостійної роботи повинна вибудовуватись таким чином, щоб чітко прослідковувався і переважав її інноваційно-пошуковий характер, а у студентів розвивались навички дослідницької роботи.
Самостійна робота студента – це навчальна діяльність студента, яка планується, виконується за завданням, під методичним керівництвом і контролем викладача, але без його прямої участі [2, с. 309].
Самостійна робота студента-хореографа виступає важливим засобом освоєння програмового матеріалу в будь-якій формі навчальної діяльності. Вона є плановою організаційно-методичною системою завдань, яка здійснюється без прямої допомоги викладача з орієнтацією на досягнення успішного результату.
Спрямованість самостійної роботи майбутнього вчителя хореографії орієнтована на формування як професійних знань та вмінь, так і на розвиток організаторських, комунікативних та творчих якостей, необхідних для успішного професійного становлення студента та формування його творчого потенціалу.
Організація самостійної роботи в процесі