Розвиток навичок самостійної роботи студентів з дисципліни «Теорія та методика класичного танцю»

2. Інформаційні (вміння здійснювати пошук необхідних даних, роботу з різними видами інформації, проводити спостереження і зіставлення, добір необхідних інформаційних матеріалів і т. п.) До цієї групи навчальних вмінь належать і комунікативні вміння, значимість яких особливо актуалізувалась із використанням студентами з навчальною метою засобів нових інформаційних технологій. До складу комунікативних вмінь і навичок пропонуємо включити оволодіння способами побудови діалогу в залежності від умов спілкування: з інформаційним партнером, колективом, комп’ютерною мережею і т.п.).

3. Інтелектуальні (вміння сприймати нові дані і запам’ятовувати їх, вміння осмислювати і мотивувати свою діяльність, самостійно вирішувати завдання, здійснювати самоконтроль і корекцію навчання).

Важливе значення у процесі становлення та розвитку вмінь займає проблема методів їх формування.

У процесі формування вмінь К. Платонов [74, с. 100] виділяє п’ять етапів:

1) первісне вміння (усвідомлення мети дії і пошук способів її виконання; діяльність методом спроб і помилок);

2) недостатньо уміла діяльність (наявність знань про способи виконання дій і використання раніше набутих, не специфічних для цієї діяльності навичок);

3) окремі загальні вміння (окремі, високорозвинені, але вузькі вміння);

4) високорозвинені вміння (творче використання знань і навичок діяльності з усвідомленням мети, мотивів вибору, способів її досягнення);

5) майстерність (творче використання різних вмінь).

Г. Костюк виділяє три фази у процесі формування вмінь:

1) усвідомлення завдання та способів його виконання. Процес формування вмінь має свідомий характер, а тому людина повинна не тільки осмислити мету своєї діяльності, а й свідомо засвоїти прийоми і оволодіти засобами практичного застосування знань;

2) спроба застосування на практиці, де внаслідок багаторазового повторення дії стають усе більш чіткими і злагодженими;

3) дії стають завченими: «Уявлення про дію є руховим і узагальненим. Опорні пункти виконуваної дії і помилки, що виникають у процесі вправляння, чітко усвідомлюються».

Узагальнити зміст умінь самостійної пізнавальної діяльності студентів допоможе таблиця 1.1.

Вміння самостійної пізнавальної діяльності студентів розглядається нами з позиції особистісно-орієнтованого підходу. Вони належать до сукупності навчально-професійних здатностей та формуються у процесі навчання у вищих навчальних закладах, детермінуючи процес самореалізації особистості у вирішені творчих завдань; як спосіб навчальної діяльності.

 

Таблиця 1.1

Зміст умінь самостійної пізнавальної діяльності студентів

Компоненти самостійної пізнавальної діяльностіВМІННЯ самостійної пізнавальної діяльності

ДіяльністьСамостійна

робота-вміння свідомо спрямовувати свою діяльність;

-вміння систематично, ритмічно працювати;

-вміння виконувати роботу без керівництва;

-вміння організовувати та виконувати певну навчальну діяльність;

Самостійність

Пізнавальна

самостійність-вміння опанувати знання і способи діяльності;

-вміння пізнавати в процесі цілеспрямованого пошуку;

-вміння самостійно мислити;

-вміння самостійно навчатися й здобувати нові знання;

-вміння використовувати набуті знання, вміння і навички;

Пізнання

Пізнавальна

діяльність-вміння усвідомлювати навчальні завдання;

-вміння здійснювати пошук необхідних даних;

-вміння сприймати нові дані і запам’ятовувати їх;

-вміння осмислювати і мотивувати свою діяльність.

Діяльність

 

У дослідженні виділяємо чотири основних види вмінь самостійної пізнавальної діяльності студентів:

Репродуктивно-пізнавальні вміння. Дії тільки за зразком, узагальнення відсутні або носять емпіричний характер, виклад матеріалу копіюється, зв’язок між системою знань та системою вмінь практично відсутній.

Інструментально-алгоритмічні вміння. Під час виконання завдань спостерігаються аналогічно міцніші стереотипні знання, узагальнення емпіричного характеру, зв’язок між системою знань та системою вмінь слабкий.

Продуктивно-перетворювальні вміння. Під час виконання завдань переважає індуктивно-пошуковий підхід, студент самостійно використовує аналогії; узагальнення на дедуктивно-доказовому рівні з елементами індукції.

Творчо-пошукові вміння. Студент здатний самостійно замінити проблему та вибрати шляхи її вирішення; узагальнення здійснюється на теоретичному рівні, знання та вміння утворюють єдину систему, зв’язок між предметами усвідомлюється на світоглядному та рефлексивному рівнях.

У науково-педагогічній літературі значно більше вивчається самостійна робота студентів. Оскільки самостійна робота є одним із основних складових самостійної пізнавальної діяльності, розглянемо її класифікації, типи і види.

Автори відомих класифікацій самостійної пізнавальної діяльності закладали в їх основу різні системоутворюючі фактори (Ю. Бабанський [5], В. Бондар, В. Буряк [12], Б. Єсіпов [30], Л. Журавська [32], І. Кобиляцький, В. Козаков [40], О. Мороз [61], В. Оконь, М. Скаткін [81] та ін.).

У педагогічній науці існують різні класифікації самостійних робіт [6, с. 51], в основу яких покладені різні чинники:

1.Характер навчальної діяльності тих, хто навчається (Н. Журавська [32], І. Шимко, Н. Павлова).

2. Рівень самостійної діяльності студентів (Л. Головко).

3. Зміст та задачі навчальної теми (Б. Степанишин [87]).

4. Ступінь розумових зусиль (Б. Степанишин [87], К.І. Карпова).

5. Принцип структурності пізнавальної діяльності учня і принцип зростаючих труднощів (П. Підкасистий [73]).

6. Ступінь самостійності і евристичності роботи, рівень проблемності (С. Козлов).

7. Дидактична мета (А. Усова).

Для аналізу методів навчання з погляду їх впливу на формування вмінь самостійної пізнавальної діяльності у студентів скористаємось системою загальнодидактичних методів, визначеною І. Лернером [49, с. 64], яка, на наш погляд, є найбільш придатною для оцінки самостійної пізнавальної діяльності та має такі рівні: інформаційно-рецептивний; репродуктивний; евристичний; проблемного навчання; дослідницький.