Розвиток просторової перцепції у осліплих осіб зрілого віку

Предмет дослідження – умови та зміст психолого-педагогічної корекції інтермодального просторового сприймання як суб’єктної основи просторового орієнтування осліплих осіб зрілого віку.

Мета дослідження – науково обгрунтувати психологічні умови та розробити ефективні засоби корекції інтермодального сприймання відкритого простору осліплими особами зрілого віку.

Для досягнення мети нами визначені наступні завдання дослідження:

1. Вивчити стан розробленості проблеми розвитку інтермодального сприймання простору в загальній і спеціальній психолого-педагогічній літературі та реабілітаційній практиці.

2. Визначити рівні сформованості навичок самостійного просторового орієнтування на незнайомій відкритій місцевості та особливості сприймання динамічного середовища пізноосліплими особами.

3. Розробити і експериментально перевірити ефективність психолого-педагогічних умов і засобів корекції інтермодального сприймання відкритого простору в цієї категорії осіб.

Методи дослідження. Відповідно до завдань дослідження нами було використано такі методи: теоретичний аналіз наукових джерел, аналіз медичної документації досліджуваних; інтерв'ювання, спостереження, польовий експеримент в природних умовах; психотренінгові вправи, тренінг перцептивних умінь; кількісний та якісний аналіз, статистичні методи.

Наукова новизна одержаних результатів.

1. Дістала подальший розвиток концепція функціонування сенсорно-перцептивного апарату людини як цілісного психофізіологічного утворення з паралельною і послідовною переробкою сигналів під час створення перцепту. Розроблено авторську модель процесу перцепції.

2. Удосконалено рівневу структуру просторової перцепції і просторового орієнтування як інтегрованого орієнтаційно-перцептивного утворення. Визначено три його рівні: сенсорний (чуттєвий), сенсорно-перцептивний, перцептивний.

3. Розкрито психологічні умови навчання осліплих осіб просторової інтермодальної перцепції, а також двосторонній зв’язок між зоровою депривацією та орієнтаційно-просторовою тривожністю.

4. Розроблено й апробовано оригінальний зміст розвитку в осліплих осіб зрілого віку перцептивно орієнтувальних умінь на інтермодальній основі з послідовним і паралельним включенням збережених аналізаторних систем, спеціальним тренінгом активного оператора-перцепта, цілеспрямовану на активізацію перцептивної діяльності осліплих, підвищення успішності їхнього просторового орієнтування, зниження особистісної тривожності.

Практичне значення одержаних результатів полягає у визначенні психологічних умов та змісту психолого-педагогічної корекції перцептивного сприймання осліплих зрілого віку на полімодальній основі, які можуть використовуватися в практичній роботі реабілітологами та іншими спеціалістами в галузі тифлопедагогіки.

Матеріали дослідження допоможуть в удосконаленні навчально-реабілітаційних програм для школярів та дорослих інвалідів за зором.

Апробація результатів дослідження здійснювалася на міжнародній науково-практичній конференції «Діти з обмеженими фізичними та розумовими можливостями в системі корекційного навчання і виховання» (Київ, 1997), міжнародній науково-практичній конференції «Механізми та критерії діагностики психофізичного розвитку дітей в системі корекційної роботи» (Дніпропетровськ, 1999 р.), ювілейній науковій сесії Інституту дефектології АПН України (Київ, 1999), на педагогічних радах і засіданнях кафедри психології Чернігівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (1996-2001 рр.), засіданнях лабораторії тифлопедагогіки Інституту дефектології АПН України (1997-2001 рр.).

Публікації. Основний зміст дослідження відображений у 8 одноосібних публікаціях, 5 з яких вміщено у фаховому журналі “Дефектологія”.

Структура роботи. Дисертація містить вступ, три розділи, список використаних джерел (207 назв на 16 сторінках), 11 додатків на 23 сторінках. У тексті вміщено 5 таблиць на 4 сторінках, 7 рисунків на 2 сторінках. Повний обсяг дисертації 206 сторінок.

 

У вступі дисертації обґрунтовується актуальність досліджуваної проблеми, визначаються об’єкт та предмет, мета та завдання дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено відомості про апробацію змісту дисертаційної роботи.

У першому розділі дисертації – “Наукові передумови корекції інтермодального сприймання простору осліплими особами” – аналізується філософська, психологічна та науково-методична література з проблеми дослідження з тим, щоб визначити його методологічні засади та передумови, обгрунтувати актуальність.

У дисертації прослідковується історичний розвиток поглядів на сприймання як процес прийому і переробки нервовою системою людини сенсорної інформації та створення адекватного образу середовища. Проаналізовано наукові підходи ряду теоретичних концепцій, психологічних шкіл, вчень до розуміння сутності, механізмів, видів та основних властивостей сприймання у працях їх засновників і послідовників, зокрема: від асоціативної (Дж. Берклі, Дж. Локк, Д. Гартлі, Д. Юм та ін.), структурної (В. Вундт, Е. Тітченер та ін.) та гештальтпсихології (М. Вертгеймед, К. Кофка та ін.), функціональної концепції американської та російської шкіл (Д. Дьюі, Р. Вудвортс, М. М. Ланге та ін.), біхевіоризму (Е. Торндайк, Дж. Уотсон, Б. Скіннер та ін.) до когнітивної психології, діалектичного системно-структурного підходу до формування перцептивного образу. Розглянуто також умовно-рефлекторну концепцію функціонування сприймання (І. П. Павлов, І. М. Сеченов) та вплив теорії діяльності (О. В. Запорожець, О. М. Леонтьєв, О. Р. Лурія) на розуміння сприймання як “перцептивної дії”. Проаналізовано також внесок російських і вітчизняних психологів (Л. С. Виготський, С. Л. Рубінштейн, Г. С. Костюк, Л. Ф. Бурлачук, Б. Ф. Ломов, Р. С. Немов та ін.) у процес становлення психологічного розуміння сприймання взагалі і просторового зокрема, а також виділення основних параметрів і рівнів сенсорно-перцептивної діяльності людини (Б. Г. Ананьєв, О. В. Запорожець, М. Ю. Алексеєнко, Є. М. Соколов та ін.).

На основі критичного аналізу цього масиву досліджень визначено сутність сприймання, його психофізіологічні механізми, основні типи, загальні й специфічні властивості, зовнішні й внутрішні (активність, установка, мотивація) детермінанти, їх функції.

Разом з тим аналіз основних психологічних теорій та шкіл з проблем процесу сприймання та розвитку перцепції засвідчив недостатність окремих з них в поясненні механізмів та структур сприймання.

Методологічною основою дослідження визначено наступні основні положення.

Процес перцепції розглядається нами як