Розвиток теорії та практики реальної освіти на західноукраїнських землях (1849 – 1939 рр.)

На різних етапах дослідження використовувалися такі методи: 

Пошуково-бібліографічний метод вивчення архівних, бібліотечних і музейних каталогів, фондів, описів і бібліографічних видань, класифікація та систематизація літературних джерел з метою виявлення об’єктивних даних про діяльність реальних навчальних закладів; контент-аналіз архівних документів і матеріалів, історико-педагогічний, порівняльний та статистичний аналіз фактів і явищ, їх синтез для дослідження еволюції змісту реальної освіти, встановлення загальних особливостей та регіональної специфіки розвитку теорії й практики середньої освіти, розуміння динаміки розвитку нормативно-правової бази в галузі освіти; вивчення шкільної документації (навчальних планів, програм, підручників, документів про здобуття освіти учнів певних шкіл) задля виявлення особливостей дидактичних систем різнотипних закладів реальної освіти, інтерпретація та узагальнення опрацьованих матеріалів для формулювання висновків і рекомендацій, для визначення шляхів подальшого розвитку реальної освіти в Україні. 

Джерельна база дослідження. Фактологічні матеріали дисертації становлять фонди: Державного архіву Закарпатської області (ДАЗО, № 391 – Хустська реальна гімназія); Державного архіву Івано-Франківської області (ДАІО, № 294 – Станіславська вища реальна школа; № 587 – Станіславська ІІІ державна фізико-математична гімназія); Державного архіву Тернопільської області (ДАТО, № 40 – Початкові й семикласні школи Тернопільського воєводства; № 396 – Приватна реальна гімназія в Заліщиках); Державного архіву Чернівецької області (ДАЧО, № 3 – Крайове управління Буковини; № 211 – Крайова шкільна рада Буковини; № 213 – Окружний шкільний інспекторат Буковини); Центрального державного історичного архіву у Львові (ЦДІАУЛ, № 178 – Крайова шкільна рада, м. Львів; № 179 – Кураторія Львівського округу, м. Львів; № 146 – Галицьке намісництво, м. Львів); архіву Буської районної державної адміністрації; архівів шкіл, особистих архівів. Досліджувалися також фонди Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського, Львівської наукової бібліотеки імені В. Стефаника НАН України, Львівської обласної науково-педагогічної бібліотеки, наукових бібліотек Львівського національного університету імені Івана Франка, Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, Національного університету „Львівська політехніка”, Ужгородського національного університету, Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, Чернівецької обласної універсальної наукової бібліотеки імені Михайла Івасюка, Тернопільської обласної універсальної наукової бібліотеки, краєзнавчих музеїв і музеїв гімназій.

У дослідженні використано тогочасну періодичну педагогічну пресу, звіти, хроніки, статути діяльності реальних навчальних закладів, а також навчальні плани, програми, підручники і посібники; окрему групу становлять опубліковані праці, матеріали історико-педагогічних досліджень, монографії, дисертації, автореферати за обраною проблематикою, сучасна науково-педагогічна й історична періодика, довідково-бібліографічна література, статистичні дані тощо.

Хронологічні межі дослідження охоплюють період 1849 – 1939 років. Нижню межу зумовлено започаткуванням й активним формуванням нормативно-правової бази, структури та змісту навчання в закладах реальної освіти в Австрії („Організаційний нарис гімназій та реальних шкіл Австрії”, 1849 р.); верхню межу – приєднанням досліджуваних земель до УРСР, а, відтак – змінами освітніх систем в оновленому політичному устрої.

Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягають у тому, що вперше комплексно проаналізовано процеси становлення та розвитку реальної освіти у контексті європейського шкільництва; виокремлено основні періоди розвитку реальних навчальних закладів західноукраїнського регіону другої половини ХІХ – початку ХХ ст.; охарактеризовано дидактичні особливості реальної освіти; доведено, що формування змісту реальної освіти відбувалося перманентно; увиразнено еволюцію реальної освіти; уточнено специфіку змісту, форм, методів та засобів навчання у школах реального напряму; до наукового обігу введено маловідомі й раніше невідомі архівні документи, історичні факти (ДАЗО, ф.391, оп.2, спр. 39, 47, 66, 78; ДАІО, ф.294, оп.1, спр. 121– 124, ф.396, оп.1, спр. 1; ДАТО, ф.40, оп.1, спр. 1770, 1771; ДАЧО, ф. 211, оп.1, спр. 194, 341, 2475, 2922, 4712, ф.213, оп.1, спр. 55, 197, 508, 549, 1381, 1543; ЦДІАЛ, ф.178, оп.3, спр. 97, 1024, 1026, 1027, 1126, 1182, 1184, 1187 та інші й матеріали музеїв: Бродівського історико-краєзнавчого, Тернопiльського обласного краєзнавчого, Хустського краєзнавчого, Берегівської гімназії, Бродівської гімназії ім. І. Труша, Буської гімназії імені Євгена Петрушевича при Львівському Національному університеті імені Івана Франка; архіву ЗОШ №2 м. Чернівці; особистих архівів: В. Гиндрюка (м. Ужгород), В. Желковича (м. Буськ), М. Кенийза (м. Берегово), П. Кучернюка (м. Хуст), К. Маргітич (м. Берегово), Я. Пашка (м. Хуст), Е. Туркевича (м. Чернівці)). 

Практичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що результати дослідження апробовано у Львівському науково-практичному Центрі професійно-технічної освіти АПН України на курсах підвищення кваліфікації для педагогічних працівників системи професійно-технічної освіти (довідка № 17-а/12 від 18.06.2007 р.), у Відділі освіти Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області на засіданнях методичних об’єднань вчителів загальноосвітніх шкіл району (довідка № 597/01 від 10.10.2006 р.), в Екологічному політехнікумі Львівського державного аграрного університету на засіданнях обласного методичного об’єднання викладачів І – ІІ рівнів акредитації (довідка № 289 від 25.09.2006 р.), у Бродівському історико-краєзнавчому музеї для підготовки експозиції (довідка № 31 від 23.12.2005 р.).

Основні положення та висновки дисертаційного дослідження можуть бути введені до змісту нормативних курсів „Історія педагогіки” для студентів вищих педагогічних навчальних закладів різних рівнів акредитації; спецкурсів із проблем розвитку українського шкільництва; використані під час укладання навчальних програм із дисциплін педагогічного циклу; одержані результати можуть бути використані