Розвиток вікової психології

Крім автономної сленгової мови, яка об’єднує підлітків у групи, необхідно виділити також театральні жести і пози – агресивні, які знімають дистанцію, а часто і відверто цинічні. Підліткове невербальне спілкування може викликати протест дорослих, але самі підлітки охоче проходять через цю вікову ініціацію вільними жестами і позами. При цьому вони не вникають у глибинні змісти своїх виразних дій. Підлітки мало цікавляться глибинним змістом використовуваних у спілкуванні поз і жестів, вони підхоплюють ці тілесні форми експресії і інтенсивно використовують їх незалежно від статі. Хоча всі такі пози і жести сформувалися для образи достоїнства іншої людини, підлітки у своїй групі можуть «не звертати» уваги на їх значення і зміст.

Звичайно ж, багато чого у вербальних і невербальних формах спілкування визначає культурне середовище, у якому живе підліток, і його внутрішня позиція стосовно сленгу і ненормативних жестів взагалі. Існує категорія підлітків, які досить чуйно ставиться до рідного слова і прагнуть до очищення і розвитку власної мови. Їм неприємна вульгарність, яка підкоряє собі спілкування з однолітками через сленг і невербальні агресивні форми комунікації. Чутливість до вульгарності одних підлітків і нечутливість інших ставлять їх у відносини конфронтації або відчуження один від одного, і в цій сфері теж починається поділ на «своїх» і «чужих».

Діапазон підліткових орієнтацій у спілкуванні великий і різноманітний, як і саме навколишнє середовище, однак на ці орієнтації справляє значний вплив потреба в однолітку, у почутті «Ми», страх перед можливою самотністю. Найважче у підлітковому віці – почуття самітності, непотрібності своїм одноліткам. Підліток починає комплексувати, випробовує почуття розгубленості і тривоги. Зовсім інше відбувається, коли відносини з однолітками будуються благополучно: підліток задоволений цим і може почувати себе щасливим.

Для підліткового віку велике значення має знаходження друга, товариш у підлітковому віці має особливу цінність. Спілкування за нормативами вікового статусу підліткового віку поєднується з ніжною прихильністю і обожнюванням. Не тільки дівчата-підлітки виражають свої почуття обіймами і прагненням доторкатися одна до одної, це стає властиво і хлопцям-підліткам. Поряд з дружніми бійками і боротьбою хлопці так само, як і дівчата, виражають свою приязнь через обійми і рукостискання. Усі – і хлопці і дівчата-підлітки – опромінюють свого товариша сяйвом піднесених люблячих очей. Підліткова дружба, почавшись в 11, 12, 13 років, поступово переходить у юнацьку, вже з іншими особливостями взаємної ідентифікації. Більшою мірою сліди піднесених відносин і спільних прагнень до вдосконалювання залишаються в душі дорослого на все життя.

Прагнення підлітків до дорослості поєднане з різними формами нівелювання своєї залежності від батьків і від дорослих у цілому. У свідомості підлітка програються різні ситуації, де «батьки» (мова йде не про своїх особисто батьків, а про батьківські соціальні ролі) та інші дорослі виглядають зовсім неприглядно, створюються фантастичні образи агресивних, нерозумних, безсердечних людей, прив'язаних більш не до своєї власної дитини, а до матеріальних цінностей. Через страшні ситуації фантастичних вимислів підлітки ліквідують свою глибинну залежність від власної родини. Відчужуючись від своїх власних відносин з батьками, підлітки психологічно звільняються від стереотипу дитячо-батьківських стосунків як чогось споконвічно правильного, доброчесного і незмінного. Так, зі сміхом і здриганням від огиди підлітки починають включати у спільне спілкування «чорний гумор», який «викриває» небезпеку спільного проживання з батьками.

Варто звернути увагу, що підлітковий «чорний гумор» героями своїх творів робить не однолітка, «а маленького хлопчика», «дівчинку», «дочку», «внучка». Як показує лексика, це завжди хтось більш молодший і наївний, тому він – жертва дорослих. Підліток ніби дивиться на всі ці кошмари з боку, і тому він сміється – його голими руками не візьмеш. «Чорний гумор» звільняє підлітків не від самих батьків, а від приписів вікового статусу дитинства «Слухайся маму і тата «, а також від глибинної психологічної залежності. Людина може звільнитися і жити як унікальна самостійна особистість, лише відчужуючись від залежності від інших. «Чорний гумор» якнайкраще сприяє такому відчуженню.

Спільне відчуження від дорослих може здійснюватися формах хуліганства у громадському транспорті, на вулиці, брутальності і демонстрації агресивного ігнорування і т. д. Не можна при цьому сказати, що підлітки усвідомлюють свою потребу у переживанні відчуження, часто демонстрація відчуження виникає спонтанно. Переступаючи вкладені у нього орієнтації на нормативну поведінку і повагу до старших, підліток випробовує п'янке почуття свободи і докорів совісті одночасно.

Крім поведінкових форм відчуження підлітки можуть обговорювати один з одним характеристичні особливості своїх батьків. Зміст цих обговорень і загальний стиль бесіди залежать від їх загального культурного розвитку. Діти з гарних родин, зорієнтованих на духовність у житті і спілкуванні, діляться один з одним своїми переживаннями, пов'язаними з тим, що вони стали відчужено спостерігати батьків, дивитися на них ніби з боку. Це відчуження мучить і створює напругу, розкаяння. У таких підлітків зовнішній план відносин з батьками може зберігати пристойні форми, діти ж з деградуючих родин також