Сільськогосподарська кооперація України в 20-і роки ХХ століття

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

ФІЛІППОВ КОСТЯНТИН ВАЛЕРІЙОВИЧ

 

УДК 947 (477) “19”: 332. 012. 34

 

Спеціальність 07. 00. 01 – історія України

 

Харків – 1999

 

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському державному університеті.

Науковий керівник – доктор історичних наук, професор Рибалка Іван Климентійович Професор кафедри історії України історичного факультету Харківського державного університету.

Офіційні опоненти – Лях Роман Данилович, доктор історичних наук, професор, завідуючий кафедрою історії України Донецького державного університету; Головко Борис Георгійович, кандидат історичних наук, доцент кафедри історії та теорії держави і права Харківського університету внутрішніх справ. 

Провідна установа – Інститут історії України Національної академії наук України.

Захист відбудеться “ 26 ” лютого 1999 р. о 15-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 64. 051. 10 Харківського державного університету, за адресою: 310022, м. Харків, пл. Свободи, 4; ауд. 4-65

 

 

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Сільськогосподарська кооперація – форма самоорганізації селянських господарств дрібних товаровиробників з метою задоволення власних економічних інтересів і соціальних потреб. Вона створюється добровільно, діє на принципах самоврядування і демократії. Не руйнуючи індивідуального селянського господарства, його економічної і соціальної самобутності, зберігаючи селянина-господаря, сільськогосподарська кооперація формує в сільському господарстві на кооперативних засадах велике виробництво, з усіма його перевагами над дрібним, шляхом відокремлення тих ланок селянського господарства, де переваги великих господарств є безсумнівними. 

Досвід селянства довів, що добровільна кооперативна організація в умовах багатоукладної економіки з ринковими відносинами – це найкращий шлях розв’язання складних соціальних проблем, проблем економічної і політичної стабільності. В цьому зв’язку актуальним є вивчення історії сільськогосподарської кооперації України в 20-і роки ХХ ст., коли вона стала системоутворюючою складовою соціально-економічного розвитку, зайняла провідне місце в господарському житті села, активізувала самодіяльність і ініціативу селянських мас, стала невід’ємною частиною громадсько-політичного та культурно-освітнього життя. 

Необхідність поглибленого вивчення різних аспектів функціонування системи сільськогосподарської кооперації в умовах ринкових відносин має для сьогодення окрім науково-пізнавального і практичне значення. Останнім часом ідуть пошуки альтернативних колгоспно-радгоспній системі шляхів розвитку сільського господарства, яке впродовж багатьох десятиліть перебуває в кризовому стані. Перебудова соціально-економічних відносин на селі неможлива без виховання “почуття господаря”, без появи справжнього господаря на землі. Реальна ж практика така, що в результаті насильницьких методів соціалістичних перетворень господаря фактично не стало. 

 Господарська система в сучасному світі має створювати механізми ефективного господарювання і саморегуляції економіки, підвалини для формування громадянського, демократичного суспільства. Звідси й той інтерес, який теоретики і практики сільського господарства, економісти й історики виявляють до сільськогосподарської кооперації України 20-х років ХХ ст. Глибоке усвідомлення її суті переконує в тому, що ефективне сільське господарство неможливе без відродження у новій якості кооперативного руху на селі, а досвід 20-х років розкриває величезні потенційні можливості сільськогосподарської кооперації, що так і не вдалося повністю реалізувати в зв’язку із згортанням непу в кінці 20-х років. 

Зв’язок дослідження з науковими програмами. Дана робота є частиною загальної комплексної проблеми соціально-економічної історії України ХХ століття, що розробляється кафедрою історії України історичного факультету ХДУ. 

Об’єкт дослідження – сільськогосподарська кооперація в українському селі 20-х років ХХ ст., її становлення, розвиток, діяльність. Хронологічні рамки дисертаційної роботи – 1921-1929 роки – визначаються становленням сільськогосподарської кооперації з початком непу і її насильницькою ліквідацією в ході її реорганізації в кінці 20-х років в процесі згортання непу і розпочатої масової колективізації. 

Територіальні рамки дослідження – Україна в межах 1921-1929 рр. Площа УСРР в 1927р. складала 451, 6 тис. кв. км. з населенням в 29 млн. чоловік. Впродовж 20-х років відбувалися неодноразові зміни в територіально-адміністративному поділі України. Навесні 1921р. до Польщі за Ризьким договором відійшли західні повіти Волині. До весни 1923р. територія республіки поділялася на 12 губерній, 102 повіти і 1985 волостей. Тоді ж повіти та волості замінили на округи та райони, а в 1925р. ліквідували поділ на губернії і утворили 40 округів, у складі яких стало 609 районів і 10492 сільради. У вжитку державних органів і публікацій 20-х років був також поділ України на 4 природно-економічні райони – Полісся, Правобережжя, Лівобережжя, Степ. Кожен з них відрізнявся від інших природно-географічними характеристиками, щільністю населення, спеціалізацією тощо. Розвиток сільськогосподарської кооперації обов’язково мав підгрунтям господарсько-економічні можливості кожного з чотирьох природно-економічних регіонів, закладені в особливостях природно-економічних умов кожного з них. 

Автор ставить на меті вивчити такі питання: 

- створення системи сільськогосподарської кооперації, її завдання, організаційна структура, соціальний склад; види сільськогосподарської кооперації – універсальну, кредитну, спеціальну, їх обумовленість і значення в українському селі 20-х років; 

- роль і необхідність кредитної роботи сільськогосподарської кооперації в селянському середовищі, її результати; 

- зміст, обсяг, значення збуто-постачальної діяльності сільськогосподарської кооперації; характеристика господарської діяльності окремих видів сільськогосподарської кооперації – машинно-тракторних товариств, буряківничої, скотарсько-молочарської, плодоовочевої тощо; результати господарської діяльності кооперації для селянства; місце експортної діяльності сільськогосподарської кооперації; 

- місце сільськогосподарської кооперації