Сільськогосподарська кооперація України в 20-і роки ХХ століття

Наукова новизна полягає в тому що: 

- вперше створено узагальнюючу працю з історії сільськогосподарської кооперації України в 20-і роки ХХ ст. ; систематизовано великий і часто суперечливий матеріал про господарську, громадсько-політичну, культурно-освітню діяльність сільськогосподарської кооперації. Тільки такий комплексний підхід дозволяє оцінити її вплив на різні сторони життя селянства та підійти до усвідомлення її місця і ролі в господарсько-громадському житті українського села 20-х років; 

- доводиться, що адміністративно-командне втручання партійно-радянських органів у кооперативне будівництво в 20-і роки, примусове нав’язування некомпетентних керівників з числа партійців або сільських активістів – комнезамівців, примусове включення у сільськогосподарську кооперацію неплатоспроможних бідняків, що і внеску не могли зробити, вилучення коштів із кооперації на потреби, далекі від неї, часті зміни державно-правових підвалин діяльності сільськогосподарської кооперації уповільнювало кооперативний рух; 

- обгрунтовується положення про безпідставність більшовицької тези про нижчі і вищі форми кооперації. Колгосп – це не кооперація, бо він не добровільний. Кооперація – там, де добровільність і матеріальна вигода кожного конкретного члена; де нема вигоди і добровільності – там не кооперація. В колгоспі селянин переставав бути господарем, перетворювався в найманця. Кооперація – самодіяльна селянська організація, колгоспи ж створювалися як підвладні адміністративно-державним органам. Селянство України віддавало безперечну перевагу збуто-постачальним формам кооперації, а не колгоспам; 

- визначено, що і в господарській, громадсько-політичній, культурно-освітній діяльності сільськогосподарської кооперації, а не тільки в її організаційному становленні (як це визначено в літературі), впродовж 20-х років простежуються три етапи (1921-1923рр. ; 1924-1927рр. ; 1928-1929рр.) з різними можливостями реалізації сільськогосподарською кооперацією свого потенціалу як самодіяльної селянської організації. 

- встановлено, що все зростаюча роль сільськогосподарської кооперації в умовах політики “нового курсу” (1924-1927 рр.) створювала на селі нову громадсько-політичну обстановку з провідною роллю в житті села сільськогосподарської кооперації і сільських рад, а не комнезамів. Це стало результатом все ширшого втягнення в кооперацію всіх верств селянства, розгортання кооперативних принципів у її діяльності, зростання її авторитету завдяки різнобічній допомозі односельцям, а також сприятливої щодо селянства і сільськогосподарської кооперації політики держави на цьому етапі; 

- дістало подальший розвиток і уточнення питання про соціальний склад сільськогосподарської кооперації – його не можна характеризувати однозначно, як це було в історіографії 20-х років і має місце в сучасній літературі; соціальний склад кооперації детермінувався особливостями її розвитку на кожному з трьох етапів, змінювався в межах кожного з них, а тому його визначення без врахування конкретного етапу приводить до спотворення реального стану речей; 

- обгрунтовується положення про те, що нерівномірність розвитку сільськогосподарської кооперації в чотирьох природно-економічних районах України (Степ, Лівобережжя, Правобережжя, Полісся) стала її закономірністю, обумовленою дією комплексу господарсько-економічних, історичних, природно-географічних, демографічних чинників. Стійкі тенденції більш інтенсивного розвитку кооперації в усіх її напрямках спостерігалися в найбільш аграрно-розвинених Лівобережжі і Степу, найменші – в аграрно-слаборозвиненому Поліссі; 

- доповнено існуючі в літературі уявлення про міру участі національних меншин в розвитку сільськогосподарської кооперації; вперше робиться спроба визначити значення демографічного фактору, який детермінував прискорення або уповільнення розвитку сільськогосподарської кооперації; 

- використано новий документальний матеріал; залучені не введені в науковий обіг партійні рішення, що стосувалися розвитку сільськогосподарської кооперації, які були опубліковані в періодиці і не ввійшли до відомих опублікованих збірок партійних документів; систематизовано значний фактичний матеріал в складених автором таблицях. 

Практичне значення дисертації. Теоретичні, наукові результати роботи можуть бути використані при читанні загальних і спеціальних курсів лекцій, при підготовці посібників, науково-популярних праць з історії України, дипломних та курсових робіт. Положення дисертації можуть знайти застосування при розробці проблеми розвитку сільськогосподарської кооперації в Україні на сучасному етапі. Крім того, зібрані і систематизовані в дисертації факти можуть бути використані в музейній роботі. 

Апробація результатів дисертації. Основні питання дослідження були викладені у доповідях і виступах на наукових конференціях різного рівня: VII Всесоюзній науковій конференції “Історична демографія і сучасність” (Москва-Донецьк, 1991р.) ; IV науковій конференції молодих вчених та викладачів Харківського державного педагогічного інституту ім. Г. С. Сковороди (Харків, 1992р.) ; міжнародній науковій конференції “Україна і Росія на порозі ХХІ ст. ” (Воронеж 1997р.) ; міжнародній науково-методичній конференції “Заселення півдня України: проблеми національного та культурного розвитку” (Херсон, 1997р.), Багаліївських читаннях (Харків, 1997р.), IV Сумцовських читаннях (Харків, 1998р.). Крім того, дисертація обговорювалася на засіданнях кафедри історії України історичного факультету ХДУ. 

Структура роботи. Виходячи із завдань дослідження, дисертація складається з вступу, чотирьох розділів, висновків (обсяг роботи – 179 стор.), додатку (27 таблиць, на 20 стор.), списку джерел і літератури (359 найменувань).

 

 

У вступі обгрунтовано актуальність теми роботи, відзначено зв’язок дослідження з науковою програмою, що розробляється кафедрою історії України історичного факультету ХДУ, вказано об’єкт дослідження, його хронологічні і територіальні рамки; визначено мету, наукову новизну результатів та практичне значення роботи. 

В першому розділі дисертації – “Історіографія питання та огляд джерел” розглядається стан наукової розробки теми дисертації. 

Першим періодом досліджуваної теми були 20-і роки. На час здійснення кооперативної політики в 20-і роки теоретичний доробок з проблем кооперації був величезним; він став