Соціальна зумовленість і механізми впровадження освітніх реформ

Соціальні проблеми вищої освіти досліджували В. Андрущенко, В. Бакіров, М. Євтух, В. Лодзинська, В. Лісовський, Л. Лєсохіна, В. Оссовський, В. Паніотто, Ю. Чернецький, В. Черноволенко.

Діяльність освітніх організацій вивчена у працях І. Гавриленка, Г. Клімової, В. Лугового, М. Лукашевича, О. Навроцького, Л. Сіднєва, А. Фурмана, О. Якуби.

Роботи з освітнього діагностування, моделювання, прогнозного проектування, інноваційної діяльності щодо реформування та стабілізації системи освіти у перехідний період належать таким дослідникам як І. Бестужев-Лада, Л. Даниленко, В. Кремень, К. Корсак, Ф. Кумбс, І. Підласий, В. Паніотто, О. Скідін.

Публікації таких дослідників як В. Афанасьєв, І. Бестужев-Лада, А. Владиставлєв, Б. Гершунський, І. Зязюн, М. Кларін, В. Кремень, В. Луговий, В. Лутай, М. Лукашевич, Д. Приходько, М. Скаткін, С. Тангян, В. Тарасенко, В. Турченко, Ф. Філіппов та ін. сприяли кращому розумінню основних тенденцій світового і вітчизняного розвитку освіти в кінці ХХ століття. Деякі з цих джерел носили прогностичний характер, що дозволило дисертанту співвіднести освітні проекти з подальшим їх втіленням у життя, аби виявити критерії їх ефективності і надійності. Завдяки цим роботам, а також залученню деяких дореволюційних джерел і робіт у перші післяреволюційні роки (Г. Ільїн, Е. Цінхес, Т. Каменєв та ін.), автору вдалося виявити деякі загальні тенденції і передумови невдалого реформування освіти, зокрема: адміністративно-бюрократичний характер освітніх нововведень; нехтування громадською думкою і потребами та мотивами педагогічних працівників; недостатня мотивація і практичне залучення їх у здійснювані перетворення; ненадійність застосованих критеріїв ефективності і успішності реалізації освітніх інновацій та ін.

Особливо цінними стали роботи тих авторів, у яких висвітлюються проблеми сучасного реформування освіти і розбудови української національної школи. До них відносяться Б. Гершунський, І. Зязюн, М. Кларін, К. Корсак, В. Кремень, В. Луговий, В. Лутай, М. Лукашевич, Д. Приходько, О. Скідін В., В. Турченко, В. Філіппов.

В дисертації також використані офіційні документи, статистичні довідники, виступи і публікації державних, політичних і громадських діячів з проблем освіти та можливих напрямків її реформування, а також відповідні підручники і навчальні посібники з соціології освіти.

Незважаючи на велику кількість досліджень, присвячених розвитку освітньої системи, залишається недостатньо розробленим поняття освітньої реформи як соціальної технології. У наукових працях відсутній детальний аналіз вітчизняного досвіду реформування з його сильними та слабкими сторонами, не встановлені причини невдалого реформування.

Обмеженням аналізованих джерел є те, що вони головним чином малюють ідеал школи майбутнього, аніж досліджують соціальні передумови, механізми і технологію здійснення освітніх реформ, що і складає предмет дослідження даної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертація виконана в контексті Державної програми “Вчитель”, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2002р. №379, розробленої на період до 2012 р., комплексної теми, здійснюваної в рамках “Програми підтримки вироблення стратегії реформування освіти”, фінансованої фондом “Відродження” та комплексної науково-дослідницької теми Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Зміст та шляхи реформування освіти за умов багатоступеневої підготовки спеціалістів (№02 БФ 13-03) ”.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є аналіз чинників і механізмів соціальної зумовленості освітніх реформ, концептуалізація структури реформаційного процесу, вивчення вітчизняного досвіду освітнього реформування, а також критичний аналіз сучасної практики модернізації системи освіти України і розбудови національної школи.

Для досягнення мети необхідно було вирішити наступні завдання:

уточнити теоретичний зміст поняття “соціальна реформа”;

охарактеризувати специфіку освітніх реформ, розкрити об'єктивні передумови їх виникнення, описати види освітніх реформ;

розкрити зміст і механізми впливу суспільства на структуру, функціонування і реформування системи освіти;

всебічно проаналізувати механізми впровадження освітніх реформ, їх (механізмів впровадження) залежність від соціогрупової структури, функціонування окремо взятих навчальних закладів, інституційного порядку суспільства;

охарактеризувати соціальні групи, що задіяні в освітньо-виховному процесі; виявити суб'єктів освітніх реформ і дослідити їх роль у процесах реформування;

дослідити вітчизняний досвід реформування освіти;

розкрити передумови та наслідки сучасної освітньої реформи;

вивчити реальний стан сучасних реформаційних процесів у сфері освіти;

обґрунтувати перспективи розбудови української національної школи.

Об'єктом дослідження виступає освітня реформа як соціальне явище і різновид соціальної технології.

Предметом дослідження виступають соціальні чинники, що зумовлюють необхідність, специфіку і характер протікання освітніх реформ, механізми їх впровадження, соціально-політичні та культурно-ідеологічні передумови реформування освіти, взаємодію основних соціальних суб'єктів освітніх реформ, засоби та способи організації реформаційного процесу в освіті, визначення критеріїв ефективності реформування освіти, вітчизняний досвід проведення реформ та їх вплив на розбудову української національної школи.

Теоретико-методологічні засади дослідження. Методологічною базою дисертаційного дослідження є наукові роботи філософів, соціологів, педагогів, психологів, які присвячені вивченню проблем соціального розвитку, соціальних змін взагалі, трансформаційних процесів у соціальному інституті освіти, зокрема О. Конта, Г. Спенсера, Е. Дюркгейма, М. Вебера, М. Арчера, П. Сорокіна, А. Тоффлера, П. Штомпки, Дж. Дьюї, Л. Виготського, Е. Еріксона, І. Кона, А. Луначарського, А. Макаренка та інших.

Відправними моментами дисертаційного дослідження були концепції соціологічного еволюціонізму, теорії модернізації, конвергенції, соціальної дії. Основою для соціологічного аналізу системи освіти є методологічні принципи в різних історичних типах соціології (марксизм, структурний функціоналізм, розуміюча соціологія, теорія обміну). Дослідження еволюції соціології освіти спирається на сучасні зарубіжні концепції освіти (людського капіталу, культурної реконверсії соціальної