Соціальна зумовленість і механізми впровадження освітніх реформ

Методи дослідження. У дисертації використано загальнонаукові методи дослідження (аналіз, синтез, порівняльний аналіз, метод аналогій та ін.), загально-соціологічні методи (головним чином метод структурно-функціонального аналізу), а також ряд методів конкретно-соціологічного дослідження (особливо змістовний контент-аналіз літератури та офіційних документів, реінтерпретація даних соціологічних опитувань).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в концептуальному обґрунтуванні освітньої реформи як особливого різновиду соціальної технології. Під час дослідження були отримані наступні результати:

на відміну від існуючих підходів поняття соціальної реформи розглядається як впорядкована взаємодія соціальних суб'єктів щодо суттєвого перетворення соціального порядку або його особливих елементів і визначається законним, мирним характером їх взаємодії (12-27) ;

удосконалені зміст і специфіка освітніх реформ, об'єктом яких виступає сфера освіти, а зміст визначається перетворенням структури успадкування історичного і культурного досвіду; до складу освітньої реформи входять об'єктивні суперечності, розроблений і пропонований педагогічний проект, суб'єкти реформування, механізми пропаганди і залучення до цілей і практики освітніх реформ, механізми винагороди за співучасть в освітніх реформах, мотиви основних суб'єктів реформування (28-47) ;

дістало подальший розвиток дослідження основних соціальних груп, які взаємодіють в освітніх реформах та розкрита їх роль у процесі реформування; виявлено характер співучасті суб'єктів реформування, що визначається загальною соціальною організацією освіти (48-64) ;

знайшло подальший розвиток розуміння змісту і механізмів впливу суспільних відносин на структуру і практику реформування; встановлено, що основну роль тут відіграють ініціатори реформ, їх групи підтримки і розповсюдження, а також ті спільноти, котрі в силу їх суспільного становища чинять опір освітнім інноваціям (58-64) ;

знайшло подальший розвиток розуміння механізмів впровадження освітніх реформ: відповідні державні рішення та їх виконання; пропаганда цілей і змісту реформ серед зацікавлених спільнот; підтримка і самоорганізація відповідних освітніх суб'єктів; належне теоретичне забезпечення цілей і технології реформування; систематичний моніторинг практики проведення реформ з відповідною наступною корекцією. У деяких випадках (в суспільствах розвинутої демократії і сформованого громадянського суспільства) ініціаторами реформування виступають певні групи, які, у випадку масової підтримки, самі стають ініціаторами реформ, завдяки чому реформування освіти на початковій стадії затримується, але потім набуває інтенсивного характеру (65-87) ;

вперше у вітчизняній літературі з соціології освіти описані і класифіковані основні технологічні моделі реформування: директивна, пошуково-співробітницька на основі добровільно встановленого консенсусу, пошуково-співробітницька з орієнтацією на споживача педагогічних інновацій (60 – 64) ;

дістало подальший розвиток дослідження вітчизняного досвіду реформування освіти; проаналізовано спосіб реалізації освітніх реформ на теренах колишнього СРСР та виявлено основні недоліки у їх впровадженні, зокрема: насильницький характер без залучення і відповідної мотивації всіх інших учасників освітньої реформи, окрім державно-партійної бюрократії; відсутність змістовної соціальної комунікації з приводу цілей, засобів і технології реформування; зневажання думкою науковців і практиків освіти; націленість переважно на навчально-виховний процес без врахування всієї сукупності соціально-економічних і культурно-ідеологічних чинників; відсутність супроводжувального моніторингу здійснення реформи та ін. (88-119) ;

розкрито сучасні світові тенденції реформування освіти, що характеризуються різними типами взаємодії освітніх систем у процесі глобалізації (120-132) ;

виявлена специфіка здійснення сучасної освітньої реформи в Україні, що характеризується поєднанням директивного способу реформування в колишньому СРСР та нових демократичних тенденцій (133-165).

Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційного дослідження можуть бути покладені в основу подальших наукових розробок і дослідницьких проектів: обґрунтування педагогічного проекту оновлення української системи освіти в сучасних умовах; вивчення мотивів поведінки основних учасників – суб'єктів освіти на предмет їхньої готовності до участі в реформах; всебічного вивчення сучасної світової практики реформування. Матеріали дисертації можуть бути використані також у відповідних курсах з філософії, загальної соціології, культурології, політології та ін., а також при підготовці і викладанні спецкурсу “Соціологія освіти”.

Апробація результатів дисертації. Основні результати та висновки дисертації обговорювалися на засіданні кафедри галузевої соціології, доповідалися на конференціях, круглих столах різного рівня, зокрема на аспірантських конференціях Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, 1999, 2001, 2002), “Проблема особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень” (Київ, 2001).

Публікації за темою дисертації здійснені у 3-х фахових виданнях:

Структура та обсяг дисертації зумовлені метою й основними завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, поділених на підрозділи, висновків і списку використаних джерел (154 найменування), основна частина дисертації має 171 сторінку.

 

 

У вступі викладена загальна характеристика дослідження, обґрунтована актуальність теми, показано ступінь її розробленості, сформульовані об'єкт, предмет, мета й завдання дослідження, визначена методологія дослідження. Викладені основні положення, які розкривають новизну роботи, а також показано її теоретичне й практичне значення, шляхи апробації результатів.

У першому розділі “Зміст і соціальна спрямованість освітніх реформ” здійснюється теоретичне осмислення поняття “соціальна реформа” та концептуальне обґрунтування освітньої реформи як особливого різновиду соціальної технології.

Актуальність політики реформ в Україні пов'язана із прийняттям моделі суспільного устрою на засадах ринку, демократії, якісної зміни всієї системи суспільних відносин. З метою більш різнобічного вивчення й аналізу освітнього реформаційного процесу в дисертації розглянуті основні підходи до розуміння структури соціальної реформи та механізму її впровадження.

У дисертації підкреслено, що реформа являє собою перетворення, зміну, нововведення, перевлаштування якоїсь сфери суспільного життя (інститутів, організацій, закладів), без усунення основ існуючої соціально-політичної