Соціально-економічні важелі активізації інноваційної праці на промислових підприємствах

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ

 

Коваль Лілія Анатоліївна

 

УДК 336. 71

 

  

Спеціальність 08. 09. 01 – Демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика

 

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

 

Київ – 2002

 

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Кіровоградському державному технічному університеті (м. Кіровоград)

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцентСемикіна Марина Валентинівна, Кіровоградський державний технічний університет.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор, член-кореспондент НАН України Безчасний Леонід Констянтинович, Інститут економіки НАН України, завідувач відділу методології і теорії економічних досліджень, заступник директора кандидат економічних наук, доцент Петюх Василь Миколайович, Київський національний економічний університет, заступник завідувача кафедри управління трудовими ресурсами.

Провідна установа: Науково-дослідний інститут праці і зайнятості населення Міністерства праці та соціальної політики України, відділ робочих місць, профорієнтації, підготовки кадрів та демографії.

 

 

Актуальність теми дослідження. За умов світової глобалізації й загострення міжнародної конкуренції майбутнє незалежної України великою мірою визначається засвоєнням моделі інноваційного розвитку економіки, якій притаманна дієва система спонукання до конкурентоспроможної праці, прояву науково-технічної творчості. У зв'язку з цим набувають особливого значення питання відновлення винахідницької та раціоналізаторської активності на промислових підприємствах, створення могутніх стимулів до розвитку інтелектуальної праці, пов'язаної з розробкою та впровадженням інновацій.

Вихід української економіки на траєкторію зростання потребує кардинальних зрушень у трудовій мотивації персоналу, подолання інноваційної інертності суб'єктів різних форм господарювання. Протягом 90-х років, коли ринкові реформи в Україні здійснювалися ціною соціальних втрат, на тлі тривалого кризового стану економіки, спаду виробництва, ігнорування ролі НТП не відбулося відчутних змін трудової поведінки персоналу підприємств та організацій на користь інноваційного розвитку, більш того, за 1991 – 2001 рр. загальна кількість виконаних в країні розробок по створенню нових видів техніки і технологій зменшилась майже у 5 разів, кількість винахідників та раціоналізаторів – у 23 рази, низькою оплатою праці зруйновано престиж науково-технічної творчості, знецінено трудові мотиви до розробки та впровадження інновацій. Потреби інноваційного розвитку держави прийшли у протиріччя з можливостями реальних зрушень, зокрема, у сфері праці виявився застарілим та неефективним механізм спонукання персоналу до трудової діяльності, пов'язаної з проявом творчості, розробкою нових підходів до конструювання, виробництва, збуту товарів на ринку.

За часів існування централізованої планової економіки теоретичні підвалини сучасних уявлень про специфіку праці творчого характеру та її мотиваційні основи закладено В. Білоусовим, Л. Бляхманом, Г. Добровим, Б. Генкіним, П. Завліним, В. Іноземцевим, Є. Капустіним, Д. Карпухіним, Ю. Кокіним, Г. Кочетковим, Л. Кунельським, Е. Сарухановим, Г. Слезінгером, В. Ядовим, Р. Яковлєвим та іншими.

Значний внесок у розвиток наукової думки стосовно мотивації до праці, що потребує прояву науково-технічної творчості, зробили такі вітчизняні вчені як А. Базилюк, Л. Безчасний, Д. Богиня, І. Бондар, А. Бугуцький, М. Герасимчук, В. Геєць, В. Данюк, Г. Дмитренко, М. Долішній, А. Колот, Г. Куліков, В. Лагутін, І. Лукінов, В. Нижник, Н. Павловська, В. Плаксов, М. Семикіна, В. Тімофєєв, О. Уманський, А. Чухно та інші.

Необхідність пошуку специфічних підходів до мотивації праці персоналу, зайнятого розробкою та впровадженням інновацій, обґрунтовувалася у публікаціях зарубіжних авторів, зокрема С. Брю, Д. Джонсона, П. Друкера, Р. Інглегарта, Д. Мак-Клеланда, А. Маслоу, А. Тофлера, Б. Твисса, П. Самуельсона, Х. Хекхаузена. Водночас, методи оцінювання та стимулювання такої праці залишаються недостатньо розробленими, що обмежує можливості регулювання інноваційної активності працівників, гальмує їх адаптацію до конкурентних умов ринку.

Недостатня вивченість зазначених питань, необхідність пошуку та залучення дієвих соціально-економічних важелів активізації праці персоналу, охопленого розробкою та впровадженням інновацій, передусім у промисловому секторі економіки України, обумовили актуальність теми дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалася відповідно до тематики державної науково-технічної програми 7. 2 ДНТП “Економічні проблеми розбудови державності України”, плану науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Кіровоградського державного технічного університету на 2000 – 2004 рр., Договору про творчу співдружність між Інститутом економіки НАН України, Кіровоградським державним технічним університетом і Головним управлінням праці та соціального захисту населення Кіровоградської обласної державної адміністрації на 1995 – 2005 рр..

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження – на основі визначення мотивів і стимулів інноваційної праці персоналу в ринкових умовах господарювання розробити теоретичні положення, концептуальні підходи та науково-практичні рекомендації щодо активізації інноваційної праці на промислових підприємствах України в контексті стратегічних завдань економічної політики держави.

Досягнення поставленої мети обумовило розв'язання наступних задач:

вивчення та поглиблення теоретичних положень про сутність, особливості, мотиваційні основи праці, пов'язаної з розробкою й упровадженням інновацій;

узагальнення еволюції наукової думки стосовно методів спонукання персоналу до розробки та впровадженням інновацій на підприємстві;

оцінка сучасного стану й тенденцій розвитку інноваційної праці в Україні, з'ясування впливових соціально-економічних чинників у системі мотивації персоналу до розробки інновацій на виробництві;

аналіз ефективності стимулювання інноваційної праці на промислових підприємствах;

обґрунтування методики визначення рівня сприйнятливості персоналу до інновацій на підприємстві;

обґрунтування умов забезпечення ефективної дії механізму активізації інноваційної праці персоналу на промислових