Соціально-культурна сфера: територіальна організація та особливості розвитку (на матеріалах Львівської області)

Дисертація виконана з дотриманням основних принципів системності до вивчення соціально-культурної сфери та її складових, зокрема принципів регіональної цілісності, ієрархічності, соціальної пріоритетності, просторово-часової єдності. Використовувався комплекс методів регіонального та галузевого аналізу, економіко-математичного моделювання, нормативний метод, екстраполяції, статистичний, програмно-цільовий та картографічний.

Інформаційно-нормативною базою дисертаційної роботи є законодавчі та нормативно-правові акти України, матеріали Державного комітету статистики України, Міністерства фінансів України, Львівського обласного управління статистики, монографічні та періодичні видання, матеріали наукових конференцій, результати власних досліджень.

Наукова новизна одержаних результатів проведеного дослідження полягає у розв’язанні завдань, пов’язаних з удосконаленням територіальної організації соціально-культурної сфери в умовах становлення ринкових відносин, а саме:

обгрунтовано теоретико-методологічні засади трансформації та наповнення терміну “соціально-культурна сфера” новим змістом, котрий стосується суспільного замовлення на продукування соціально-культурних цінностей і благ й виходить з положень теорії людського капіталу, визначено місце і роль даної сфери у побудові соціальної держави, сформульовано в контексті цілей адміністративної реформи сутність поняття “територіальна організація соціально-культурної сфери регіону”;

проведено на засадах поєднання різних дослідницьких підходів (відтворювальний, функціональний, структурний, компонентний, галузевий, ресурсний, геопросторовий) групування класифікаційних ознак соціально-культурної сфери, з’ясовано їх призначення та висвітлено компонентну структуру;

визначено з розмежуванням двох позиційних площин – відтворювальної та екістико-просторової фактори впливу на територіальну організацію та розвиток соціально-культурної сфери Львівської області та проведено комплексну оцінку об’єкту дослідження;

здійснено за системою спеціально відібраних показників типологію районів Львівської області за рівнем соціально-культурного розвитку;

удосконалено з допомогою методу економіко-математичного моделювання методологічні підходи до територіальної організації закладів соціально-культурної сфери;

запропоновано модель відбору оптимального варіанту розміщення закладів охорони здоров’я у розрізі адміністративного району;

сформульовано пропозиції щодо пошуку джерел фінансування соціально-культурної сфери регіону;

запропоновано авторську методику розрахунку розміру мінімальної плати за навчання у вищих навчальних закладах, виходячи з рівня акредитації та престижності вузу (окремої професії), попиту за вказаною спеціальністю та рівня підготовки спеціалістів;

здійснено прогноз (інертний і динамічний) інфраструктурної складової соціально-культурного розвитку Львівської області в розрізі основних галузей і обгрунтована модель їх раціональної територіальної організації на перспективу.

Практичне значення одержаних результатів. Практична цінність результатів дисертаційної роботи полягає в удосконаленні методичного інструментарію щодо розвитку і територіальної організації соціально-культурної сфери з урахуванням досягнень теорії і практики регіональної економіки та розміщення продуктивних сил. Запропонована типологія районів та складений прогноз розвитку можуть бути використані регіональними та галузевими органами управління при формуванні програм соціально-культурного розвитку та прийняття рішень з розміщення і розвитку закладів соціально-культурного обслуговування населення Львівщини, а також для проведення таких досліджень у інших регіонах. Концептуальні підходи дисертаційної роботи, висновки і рекомендації можуть бути використані також науково-дослідними організаціями у процесі їх практичної діяльності. Пропозиції з удосконалення фінансового забезпечення можуть бути використані органами як галузевого управління, так і окремих закладів. Ряд положень дисертації знайшли застосування у навчальному процесі при викладенні дисципліни “Розміщення продуктивних сил” в Українському державному лісотехнічному університеті.

Особистий внесок здобувача. Усі наукові дослідження, викладені в дисертації, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертаційній роботі враховано лише те, що є результатом особистих досліджень здобувача.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати досліджень обговорювалися та отримали позитивну оцінку на щорічних науково-технічних конференціях професорсько-викладацького складу, наукових співробітників, докторантів та аспірантів Українського державного лісотехнічного університету (м. Львів, 1998-2001p.) ; Першій всеукраїнській науково-практичній конференції “Україна наукова 2001” (м. Київ-Дніпропетровськ-Донецьк, 2001р.) ; Міжнародній науково-практичній конференції “Бухгалтерський облік в Україні на початку XXI століття” (м. Львів, 2001 р.) ; Третьому міжнародному симпозіумі “Проблеми інтеграції науково-освітнього потенціалу в державотворчому процесі” (Україна, Севастополь – Тернопіль – Івано-Франківськ – Суми, 2001р.) та ін.

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 9 наукових праць загальним обсягом 2, 1 д. а., з яких 2, 0 д. а. належить особисто автору, зокрема 7 з них – у фахових виданнях.

Структура роботи. Структура дисертаційної роботи визначена метою та основними завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Робота викладена на 178 сторінках, містить 14 таблиць, 15 рисунків, 22 додатки. Список використаних літературних джерел містить в собі 150 позицій.

 

 

У вступі обгрунтовується актуальність теми, визначена мета роботи, її наукова новизна та практична цінність, а також подано інформацію про апробацію роботи, публікації автора, структуру та обсяг дисертації.

Перший розділ “Теоретико-методологічні аспекти дослідження соціально-культурної сфери в умовах формування ринкових відносин” присвячено розгляду основних категорій та понять, що сприяють розкриттю економічної суті соціально-культурної сфери в нових умовах, виділенню класифікаційних ознак її структурування, конкретизації підходів до розвитку територіальної організації інфраструктури в умовах адміністративної реформи, окресленню методологічних аспектів взаємозв’язку з теорією людського капіталу й побудовою соціальної держави.

Аналіз теоретико-методологічних підходів до визначення суті «соціально-культурної сфери» дозволив виявити широке різноманіття поглядів на її економічну природу. Еволюційно розбіжності позицій і навіть суспільних ідеологій позначалися на формуванні суміжних чи наближених до досліджуваного понять. Зокрема, таких як “невиробнича сфера”, “нематеріальне виробництво”, «сфера обслуговування»,