Соціально-педагогічні фактори подолання девіантної поведінки підлітків

виникнення обставин, сприяючих соціальним відхиленням; усуваючі ці обставини; контролюючі профілактичну роботу, що проводиться і її результати. Серед основних напрямів профілактики девіантної поведінки, особливе місце, нарівні з інформаційним і соціально-профілактичним підходами, займає медико-біологічний підхід. Його суть полягає у попередженні можливих відхилень від соціальних норм цілеспрямованими заходами лікувально-профілактичного характеру по відношенню до осіб, страждаючих різними психічними аномаліями, тобто патологією на біологічному рівні. Соціально-педагогічний підхід полягає у відновленні або корекції якостей особистості підлітка з девіантною поведінкою, особливо його етичних і вольових якостей особистості.

4. Важливою технологією роботи соціального педагога з дезадаптованими підлітками є їх реабілітація. Розрізняють різні види реабілітації: медичну, психологічну, педагогічну, соціально-економічну, професійну, побутову. Медична реабілітація направлена на повне або часткове відновлення або компенсацію тієї або іншої втраченої функції організму дитини або на можливе сповільнення прогресуючого захворювання. Психологічна реабілітація направлена на психічну сферу підлітка і має на меті подолання в свідомості підлітка з девіантною поведінкою уявлення про його непотрібність і нікчемність як особистості. Професійна реабілітація передбачає навчання або перенавчання підлітка доступним для нього формам праці, пошук для нього робочого місця з полегшеними умовами праці і скороченим робочим днем. Побутова реабілітація передбачає надання підлітку нормальних умов життя. Соціальна реабілітація - це процес відновлення здатності дитини до життєдіяльності в соціальному середовищі, а також самої соціального середовища і умов життєдіяльності особистості, які були обмежені або порушені з певних причин. Існуючі технології роботи з дезадаптованими дітьми направлені на те, щоб поставити девіантну поведінку під соціальний контроль, який включає: заміщення, витіснення найбільш небезпечних форм девіантної поведінки суспільно-корисними або нейтральними; направлення соціальної активності дитини в суспільне або нейтральне русло; відмова від карного або адміністративного переслідування підлітків, які займаються бродяжництвом, наркоманією, гомосексуалізмом, проституцією та ін.; створення спеціальних служб соціальної допомоги: суїцидологічної, наркологічної тощо.

5. Проаналізувавши загальні результати апробації профілактично-корекційної методики, ми зробили висновок, що її результативність досить висока, оскільки у всіх дітей, з якими проводилася профілактично-корекційна робота, частота проявів негативної поведінки значно знизилася. Виходячи з отриманих результатів, можна зробити висновок, що запропонована методика є достатньо ефективною і може використовуватися на практиці. Здійснений аналіз зазначеної проблеми, звичайно, не є вичерпним. Подальша робота повинна стосуватися, на наш погляд, вдосконалення конкретних навчально-виховних форм, прийомів, методів, засобів інтерактивних технологій, які б дозволили ефективно реалізувати профілактику девіантної поведінки підлітків у навчально-виховному процесі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1.Абрамова Г.С. Возрастная психология: учеб пос. - М.: Академический проект; Екатеринбург: Деловая книга, 2000. - 624 с.

2.Бондарчук Е.М., Бондарчук Л.И. Основы психологии и педагогики: Курс лекций. - К.: МАУП, 1999. - 168 с.

3.Бреслав Г.М. Эмоциональные особенности формирования личности: Норма и оклонение. - М.: 1990. - 175 с.

4.Выготский Л.С. Педагогическая психология / Под ред. В.В. Давыдова. - М.: Педагогика, 1991. - 479 с.

5.Гольдштейн А., Хомик В. Тренінг умінь спілкування: як допомогти проблемним підліткам: Пер. з англ. - К.: Либідь, 2003. - 520 с.

6.Гордин Л. Ю. Поощрения и наказания в воспитании детей. - М.: Педагогика, 1980. - 239 с.

7.Гребенников И. В. Основы семейной жизни. - М.: Педагогика, 1991. - 438 с.

8.Григорьев С. И., Демина Л. Д. Психолого-педагогические основы социальной педагогики. - Барнаул, 1996. - 441 с.

9.Дети с отклонениями в развитии: Метод, пособие для педагогов, воспитателей массовых и спец. учреждений и родителей. - М.: ЮНИТИ, 1997. - 362 с.

10.Дружинин В. Н. Психология семьи. - М.: Наука, 1996. - 641 с.

11.Емельянов В. П. Девиатное поведение несовершеннолетних с психическими аномалиями: Учеб. пособие. – Саратов, 1980. - 563 с.

12.Жигарев Е. С. Характеристика девиантного поведения несовершеннолетних и организация их правового воспитания: Учеб. пособие. - М.: Педагогика, 1990. - 561 с.

13.Загвязинский В. И. Методология и методика социально-педагогического исследования. - М.: Просвещение, 1995. - 241 с.

14.Запобігання відхиленням у поведінці школярів / За ред. Б.С. Кобзаря, Е.І. Петухова. - К.: Вища школа, 1992. - 143 с.

15.Змановская Е.В. Девиантология: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений. - М.: Издательский центр «Академия», 2003. - 288 с.

16.Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання. - К.: Вища школа, 1997. - 234 с.

17.Копытин А.И. Психодиагностические тесты: Учебно-методическое пособие. - СПб.: Речь, 2003. - 80 с.

18.Крутецкий В.А. Основы педагогической психологии. - М.: Просвещение, 1972. - 255 с.

19.Лозниця В.С. Психологія і педагогіка: Основні положення: Навч. посіб. - К.: Екс-Об, 1999. - 304 с.

20.Немов Р.С. Психология: В 3-х кн. Кн. 2.: Психология образования. - 2-е изд. - М.: Просвещение, ВЛАДОС, 1995. - 486 с.

21.Немов Р.С. Психология: В 3-х кн. Кн. 3.: Экспериментальная педагогическая психология и психодиагностика. - 2-е изд. - М.: Просвещение, ВЛАДОС, 1995. - 512 с.

22.Обухова Л. Ф. Возрастная психология. - М.: Просвещение, 1996. - 320 с.

23.Овчарова Р. В. Практическая психология в школе. - М.: Высшая школа, 1996. - 342 с.

24.Овчарова Р.В. Технологии практического психолога образования: Учеб. пособ. для студ. вузов и практ. психологов. - М.: ТЦ Сфера, 2001. - 448 с.