процес розширення найманої праці у сільському господарстві України 20-х років, його основні джерела, соціальний склад робітників радгоспів та батраків в індивідуальних селянських господарствах, умови праці та побуту сільськогосподарських робітників, їх залучення органами влади до суспільно-політичної діяльності на селі. У монографії наведено дані про чисельність найманих робітників у селянських господарствах та земельних товариствах, про їхнє матеріальне становище.
Пошук
Соціально-політичні процеси в селі Кримської АРСР 1920-х років
Предмет:
Тип роботи:
Автореферат
К-сть сторінок:
30
Мова:
Українська
Однак при всіх достоїнствах наукових праць українських і російских істориків у них досить мало матеріалів про стан справ у селі Кримської АРСР. В другій половині XX століття Крим опинився на перехресті між Україною та Росією: українські історики не займалися історією Криму 20-х років, оскільки півостров у той період входив до складу РРФСР, а російські історики не зверталися до кримської теми тому, що з 1954 року Крим було включено до складу Української РСР. Це означає, що проблема соціально-політичних процесів у Кримській АРСР залишишалася поза увагою українських та російських дослідників, мало вивчалась, і тому вона стала предметом спеціального комплексного дослідження.
Джерельну базу дисертації становлять опубліковані документи та архівні матеріали. Опубліковані джерела можна поділити на декілька груп.
До першої групи слід віднести документи керівних органів СРСР, РРФСР та Кримської АРСР: збірники документів всесоюзного та всеросійського характеру, які друкувалися протягом 20-80-х років (Зводи законів, матеріали з'їздів Рад СРСР, РРФСР і Криму, постанови та звіти, огляди діяльності сільських, районних, міських та всекримських органів влади, партійних організацій Криму). Особливу цінність для вивчення поставлених у дисертації завдань являють збірники «Собрание узаконений и распоряжений Рабочего и Крестьянского правительства Крымской Социалистической Советской Республики» за 1922-1930 роки. У цих виданнях містяться офіційні настанови органів влади з конкретних питаннь земельної та національної політики у масштабах всієї держави, а також окремих її регіонів. Значна частина документів цих видань вперше вводиться до наукового обігу.
Другу групу джерел складають бюлетені, які видавалися Кримським обкомом РКП (б) – ВКП (б), ЦВК Рад робітничих, селянських і червонофлотських депутатів, РНК Кримської АРСР, Кримського Центрального статистичного управління. Вони містять широкий фактичний матеріал з історії кримського села того часу, допомагають скласти чітке уявлення про динаміку здійснюваних процесів.
Окремо слід сказати про таку групу джерел, як закриті листи ЦК РКП (б) – ВКП (б) губернським та обласним комітетам партії, а також колишні секретні політзведення Кримського обласного комітету партії, які направлялися до ЦК. У них містилися надсекретні відомості про господарське і політичне становище Кримської АРСР. Вони більш реально, ніж офіційна преса, відображали дійсний стан справ. Зняття з цих документів відповідного грифу дозволило створити більш повну і правдиву картину політичних настроїв селянських мас і міжнаціональних відносин у республіці.
До третьої групи джерел необхідно віднести звіти, інструкції, дані переписів, а також особливо цінні для дослідження матеріали вибіркових обстежень бюджетів селянських дворів і стану їх харчування у співставленні з їх виробничою потужністю. Ці документи допомогли дисертантові зробити принципово важливі висновки про наслідки радянської політики на селі.
Четверту групу джерел, які містять широку інформацію з даної проблеми, становить періодична преса Криму за 1920-і роки. Дисертантом проаналізовано газети «Красный Крым», «Крымская деревня», «Маяк коммуны», «Красная Керчь», «Крестьянин и рабочий» за 1921-1929 роки. Цифри і факти, які тут наводились, оцінювалися за свіжими слідами подій найчастіше самими їх учасниками. Більшості газетних і журнальних публікацій притаманний агітаційно-пропагандистський характер.
Важливими джерелами дисертації є документи і матеріали російських і кримського архівів – Російського центру зберігання і вивчення документів новітньої історії (РЦЗВДНІ), Центрального державного архіву Російської Федерації (ЦДА РФ), Центрального державного архіву республіки Крим (ЦДАРК). При цьому були використані 17 архівних фондів, у тому числі фонди оргінструкторського відділу ЦК ВКП (б), Ради народних комісарів РРФСР, Наркомату землеборобства РРФСР, Наркомату у справах національностей РРФСР, Федерального комітету із земельної справи при президії ВЦВК, Кримського обласного комітету партії, Крим ЦВК, Крим РНК, Наркомату землеборобства Кримської АРСР. Архівні матеріали стали основним джерелом для висвітлення політичних настроїв селянства у 20-і роки, характеристики політичних репресій проти сільського населення, а також процесу формування інституту «позбавленців». Вони значною мірою допомогли дисертантові проаналізувати основні суперечності міжнаціональних відносин на півострові у зв'язку з практичними заходами КОМЗЕТу щодо переселення в Крим євреїв з Росії, України та Білорусії.
З урахуванням дискусій, які відбувалися навколо ленінської теоретичної спадщини з аграрно-селянського питання, було проведено аналіз ряду ленінських праць дожовтневого періоду, його доповіді про землю на ІІ з'їзді Рад і перші практичні заході Радянської влади щодо здійснення ленінських програмних настанов. Це допомогло авторові виконати деякі із сформульованих вище завдань. Під час роботи з ленінськими працями було виявлено свідоме приховування від дослідників частини з них. Про це свідчить перше видання творів В. І. Леніна, яке зберігається зараз у колишній «Ленінці». Воно використовувалось при підготовці дисертації.
У другому розділі «Соціально-економічні процеси в кримському селі» висвітлено заходи органів влади щодо регулювання поземельних відносин на селі та відбудови сільського господарства, а також аналізуються процеси соціального розшарування в селянському середовищі в умовах здійснення нової економічної політики.
На самому початку 20-х років владні структури Криму поставили перед земельними органами Кримської АРСР завдання не тільки відновлення зруйнованого сільського господарства, а й розвиток аграрного сектора на новій соціально-економічній