Становлення публічної самоврядної (муніципальної) влади в Україні

2. Виявлено відмінності правової природи публічної самоврядної (муніципальної) влади як влади територіальних громад від правової природи публічної державної влади як влади політичного й територіального суверена та відповідно до них визначені й розкриті основні ознаки й особливості муніципальної влади в Україні.

3. Сформульовано висновок про те, що засади публічної самоврядної (муніципальної) влади лежать у продукуванні та конституюванні локального інтересу, основним продуцентом якого виступають територіальні громади як низові структури соціуму. Внаслідок цього виникає органічний взаємозв'язок муніципальної влади з громадянським суспільством: а) у рамках територіальної громади на міжособистісному рівні; б) у сфері функціонування органів, створених цією громадою, на колективному рівні, що знаходить свій прояв у активізації процесів формування структури громадянського суспільства.

4. Розкриття ролі територіальної громади як іманентного суб'єкта публічної самоврядної (муніципальної) влади привели до визначення питань місцевого значення як субстрату конституювання територіальної громади й основного об'єкта муніципальної влади.

5. Аналіз міжнародних стандартів локальної демократії дозволив дійти висновку про їхній істотний вплив на формування компетенційної бази муніципальної влади в Україні, зокрема предметів її ведення.

6. Сформульовано пропозиції з удосконалення законодавчої бази місцевого самоврядування, спрямовані на оптимізацію процесів конституювання й функціонування публічної самоврядної (муніципальної) влади.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що матеріали дисертації можуть бути використані в подальших дослідженнях загальнотеоретичних проблем, пов'язаних зі становленням і розвитком публічної самоврядної (муніципальної) влади, функціонуванням інституту місцевого самоврядування. Висновки, концептуальні підходи, що містяться в дисертації, можуть бути використані в законотворчій роботі Верховної Ради України, роботі органів і посадових осіб місцевого самоврядування, у процесі локальної правотворчості. Ряд положень дисертації може бути використаний у законопроектній роботі, зокрема при розробці проектів законодавчих актів, що доповнюють і конкретизують профільний Закон України про місцеве самоврядування від 21 травня 1997 р., а також при розробці комплексного законодавчого акта – Муніципального кодексу України.

Матеріали дисертації також можуть бути використані в навчальному процесі, включаючи систему підготовки, перепідготовки й підвищення кваліфікації (магістратура) державних і муніципальних службовців, а саме: при викладанні курсів конституційного, муніципального права, конституційного права зарубіжних держав, спеціальних дисциплін компаративістської спрямованості.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації обговорювалися на кафедрах конституційного права і соціальних теорій Одеської національної юридичної академії, на щорічних наукових конференціях професорсько-викладацького складу ОНЮА – 3-й звітній науковій конференції та 4-й звітній науковій конференції “Правові проблеми становлення та розвитку сучасної Української держави” та викладені в п'ятьох статтях, що розміщені в наукових виданнях, які входять у перелік, затверджений ВАК України, й у двох монографіях.

Структура й обсяг дисертації обумовлені метою й завданнями дослідження. Структура складається зі вступу, двох розділів, що поділені на сім підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації – 232 сторінки, список використаних джерел – 21 сторінка (279 джерел).

 

 

У вступі обґрунтовується актуальність і ступінь дослідження теми, вказується зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначені мета й завдання, об'єкт і предмет дисертаційного дослідження, охарактеризована його методологічна основа, розкривається наукова новизна роботи і практичне значення отриманих результатів, містяться відомості про публікації результатів дисертації, структуру й обсяг роботи.

Перший розділ «Концептуально-конституційні основи становлення публічної самоврядної влади в Україні» присвячений понятійній характеристиці й нормативно-правовій регламентації становлення й розвитку публічної влади, дослідженню основних ознак і особливостей публічної самоврядної влади в Україні, взаємозв'язку публічної самоврядної влади з громадянським суспільством.

Досліджуючи понятійну характеристику становлення публічної влади в історичному аспекті, автор доходить висновку, що найважливішою відмітною рисою держави є наявність, поряд з апаратом влади й управління, апарату примусу, що складається з особливих загонів озброєних людей у вигляді армії, поліції, розвідки, контррозвідки, а також у вигляді всякого роду примусових установ (в'язниці тощо). Саме цей симбіоз апарату управління з особливими загонами озброєних людей у літературі нерідко називають публічною владою, надаючи їй першорядне значення.

Відзначається, що в науковій літературі немає однакового розуміння і тлумачення терміна «публічна влада». Як правило, її розглядають як одну з найважливіших ознак держави, іноді – навіть як синонім держави. Але, незважаючи на подібні розбіжності, всі автори єдині в тому, що наявність публічної влади має принциповий характер для будь-якої державної організації, що якісно відрізняється від додержавної, первіснообщинної організації суспільства. Крім того, вони прямо зв'язують реалізацію публічної влади зі здійсненням власне влади – можливості управляти, командувати, розпоряджатися людьми, матеріальними об'єктами, територіями за допомогою авторитету, слова, акту, дії, у тому числі примусу.

В умовах демократизації суспільного й державного життя, становлення й розвитку громадянського суспільства й правової, демократичної державності багато фахівців починають ототожнювати публічну владу з владою політичною, що має повноваження і здійснює діяльність по управлінню суспільством і державою, яка носить соціально-регулятивний і навіть синергетичний характер. Більшості поглядів на владу властива її характеристика «як авторитету, що має можливість змусити коритися, підпорядкувати своїй волі інших людей» (А. Є. Козлов). Авторські дефініції влади відрізняються як за глибиною, так і за пріоритетами