Становлення публічної самоврядної (муніципальної) влади в Україні

Автор відзначає, що багато вчених «ідуть» від дефінітивного визначення публічної влади або розуміють її дуже спрощено тільки на «ідеальному» чи прикладному, інструментальному рівнях як прояв влади політичної, «розмиваючи» тим самим систему взаємодії соціальних суб'єктів, що складається в умовах демократизації суспільного й державного життя. Такий підхід визначається як непродуктивний, тому що саме в цих умовах методи й форми здійснення влади перетерплюють істотну трансформацію, за якої змінюються як її акценти, так і власне її характеристики – влада виступає вже не як сполучення відносин «панування – підпорядкування», а як «оптимальне керівництво – компромісне підпорядкування» (А. Р. Крусян). Саме це, на думку автора, актуалізує не тільки необхідність вироблення дефінітивного визначення публічної влади, але і його інтерпретацію з позицій модифікації якості самої влади, реалізованої в умовах «соціального партнерства» її суб'єктів.

Як оптимальний вихідний термін для визначення публічної влади автор пропонує використовувати термін «територіальна організація публічної влади» (Б. А. Страшун), обґрунтовуючи й визначаючи її як систему взаємовідносин між різними рівнями публічної влади в державі, а точніше – між центральною владою держави і владами її різних територіальних складових (у суб'єктах федерації, в автономних одиницях і на локальному рівні). Досліджуючи процеси децентралізації та деконцентрації державної влади, автор обґрунтовує об'єктивний характер виділення двох рівнів публічної влади – публічної державної та публічної самоврядної (муніципальної) влади. Аналіз зазначених тенденцій здійснюється в контексті політичних процесів, що відбуваються в Україні, а також з урахуванням чинного законодавства про місцеве самоврядування й результатів законопроектних робіт, зокрема пов'язаних із розробленням проекту Муніципального кодексу України.

Проведене дослідження публічної самоврядної (муніципальної) влади в Україні із застосуванням різних методів наукового дослідження, особливо системного, функціонального, історичного й соціологічного, а також із використанням семантико-етимологічного і гносеологічного аналізу, дозволило виявити її основні ознаки й особливості: а) основою генезису муніципальної влади є локальний інтерес; б) вона структурується в системі публічної влади у формі публічної самоврядної влади в умовах легітимації та легалізації державою такого інтересу; в) характеризується більшою часткою демократизму, ніж влада державна, внаслідок того, що її первинним суб'єктом є територіальні громади, що складаються з жителів певних територій, і конституюється з основною метою – вирішення питань місцевого значення; г) носить підзаконний характер, тому що легалізується й регламентується публічною державною владою; д) функціонує у сфері місцевого самоврядування, має суб'єктно-об'єктний склад і структурну організацію, представленою безпосередньо територіальними громадами, органами, що вони створили, або органами, що діють опосередковано, від їхнього імені; е) її становлення й позитивний розвиток обумовлюються й, у свою чергу, викликають і посилюють процеси децентралізації та деконцентрації державної влади, що виступають в умовах її формування якісно новими методами здійснення публічної влади, які не тільки формують компетенційну базу муніципальної влади, але й більш «олюднюють», «гуманізують» саму публічну владу, роблять її більш наближеною до громадян держави; є) її реалізація істотно розширює сферу свободи індивіда, його соціальної дії, формуючи істотний сегмент його соціальної взаємодії, у результаті якої здійснюються колективні права особистості; ж) складається й діє у вигляді складнішого соціального механізму взаємопрояву й взаємообліку багаторівневих і різнопланових інтересів широкого кола неперсоніфікованих суб'єктів, котрі здійснюють свою життєдіяльність на певній території, з метою реалізації своїх тактичних і стратегічних настанов, цілей та інтересів.

На основі проведеного аналізу взаємозв'язку муніципальної влади з громадянським суспільством дисертант доходить висновку, що категорія громадянського суспільства є не абстрактною, а екзистенціальною, яка торкається глибинних аспектів повсякденної діяльності людей. Вона відбиває не тільки специфічний образ волі конкретної людини, груп людей до життя, але й їхнє прагнення до самоорганізації заради забезпечення свого життя й життя свого нащадка. Стверджується, що на локальному рівні за допомогою муніципальної влади складається й функціонує система соціальних і кроскультурних у широкому розумінні цього слова міжособистісних комунікацій, що фактично формують громадянське суспільство.

У другому розділі «Суб'єктно-об'єктний склад публічної самоврядної (муніципальної) влади в Україні» обґрунтовується важлива роль територіальної громади як первинного суб'єкта муніципальної влади. Проведене автором дослідження основних ознак і видових характеристик територіальної громади приводить до висновку, що вона як частина соціуму, який діє на локальному рівні, розвивається в певних природних, економічних, соціальних і політичних умовах і несе на собі відбиток їхнього сукупного впливу. Констатується, що територіальна громада є осередком цих умов, вона модифікує поведінські настанови індивідів, створюючи, як ніяка інша соціальна спільність, потужну систему комунікативної взаємодії людей, спрямованої на вирішення колективних і індивідуальних інтересів.

Пропонується стадійна характеристика генезису територіальної громади, що включає такі інституціональні елементи в їхній хронологічній послідовності: «територія» – «спільне проживання» – «відносини, що виникають між членами місцевого співтовариства на основі колективних інтересів» – «колективна свідомість, що виникає як результат реалізації колективних інтересів». Дисертант зазначає, що виникнення й функціонування муніципальної влади можливо тільки в умовах визнання, становлення,