Статистична оцінка й прогноз закономірностей формування трудового потенціалу населення в перехідний період

З точки зору статистичної оцінки ТПН існує два напрямки: трудовий потенціал як населення працездатного віку (трудові ресурси) та трудовий потенціал як комплексний статистичний показник людино-років життя сукупності населення в стані зайнятості (економічної активності). У межах другого підходу визначення ТПН здійснюють на основі положень потенційної демографії (автор Л. Герш).

Саме другий підхід до вивчення ТПН є найменш розроблений, його було обрано для цього дослідження, оскільки він дає поєднання демографічних і економічних, кількісних і якісних характеристик населення. Українськими вченими досліджені такі аспекти ТПН: втрати демографічного потенціалу України у 30 – 40-і рр. ХХ ст. (С. Пирожков), трудовий потенціал жінок (В. Стешенко, В. Піскунов, Л. Чуйко та ін.), динаміка життєвого і трудового потенціалу населення України у 1959 – 1989 рр. (О. Хомра), демоекономічне вивчення якості населення України (І. Курило). Таким чином, питання, які не висвітлювалися раніше є:

- ТПН конкретного реґіону України;

- вивчення втрат ТП через безробіття (більшість вищезгаданих робіт належать до кінця 80-х – початку 90-х років ХХ ст., коли це явище ще не фіксували в Україні) ;

– прогнозування ТПН.

При з'ясуванні поняття « трудовий потенціал» стають очевидними джерела його формування – приріст чисельності населення, що включає процеси природного і механічного руху населення, зміну статево-вікового складу населення та формування зайнятості населення. Вивчення процесів смертності, народжуваності, міґрацій, зайнятості, безробіття передбачає використання як традиційних показників демографічної статистики та статистики праці, так і ширшого спектру показників соціально-економічної статистики, загальнонаукових і конкретнонаукових методів дослідження.

Cеред цих методів відносно новим підходом до вимірювання ТПН є метод потенційної демографії. Життєвий потенціал – основне поняття і узагальнюючий показник потенційної демографії. Життєвий потенціал особи у точному віці х- є середня очікувана тривалість життя у цьому віці. Середній життєвий потенціал особи в інтервалі віку х – є середня з життєвих потенціалів усіх осіб у віці від х до х+1. Сукупний життєвий потенціал населення, таким чином, розраховується як сума життєвих потенціалів усіх, хто живе.

За умови даного підходу ТП особи являє собою – середню очікувану тривалість життя на період трудової діяльності, яку розраховують шляхом розподілу числа живих Lx за таблицями смертності на економічно активних і економічно пасивних з наступним стандартним розрахунком повікових тривалостей життя.

У цьому дослідженні середня очікувана тривалість життя розподілялися на три складові – періоди зайнятості, безробіття, економічної пасивності:

ех =  (1),

де  - відповідно середня очікувана тривалість життя в стані зайнятості, безробіття та економічної пасивності.

Отже, сукупний трудовий потенціал населення  , або групи осіб у віці від m до M років на все майбутнє життя (до досягнення максимального віку w) – це сума ТП осіб, що живуть, розраховується за формулою:

 = (m, M; 0, w) =   (2),

де Px – чисельність осіб у віці х років;

 ,   відповідно середня тривалість зайнятого життя у віці х років та х+1 років.

Аналогічно формулі 2 знаходили втрати трудового потенціалу населення через безробіття, де замість   підставлялися значення середньої тривалості життя в безробітному стані  .

Для аналізу структури та структурних зрушень ТПН розраховували по когортах населення за статтю, міським /сільським місцем мешкання та віковими групами – 0-14 років, 15 – 60 та 60 і старші.

Рівень зайнятості в Україні визначають як відношення чисельності зайнятого населення до всього обстеженого населення, або населення відповідної вікової групи (за методологією МОП). Рівень безробіття – відношення кількості безробітних до економічно активного населення, або до працездатного населення працездатного віку. Для аналізу в дисертації були використані вищезгадані показники. У такому вигляді коефіцієнт зайнятості показує, яка частина населення, що можепрацювати, працює; а коефіцієнт безробіття – яка частина з тих, хто має потребу працювати, не може її реалізувати. Проте, вважаємо, що така методика розрахунку коефіцієнтів зайнятості та безробіття має і певні невигідні сторони. Так, якщо до економічно активного населення відносять зайнятих і безробітних, то логічим було б, щоби сума коефіцієнтів зайнятості і безробіття дорівнювала ста відсоткам, але за вищезгаданою методикою розрахунку коефіцієнтів це неможливо через різні бази порівняння. Якщо привести ці коефіцієнти до однієї бази порівняння (або економічно активного населення, або всього населення), тоді вони давали б уявлення про співвідношення між частиною населення, яка реалізувала свій ТП (зайнятою частиною), та тією, що не реалізувала свій ТП (безробітними).

Згідно з методикою розрахунку ТПН, що наводиться далі, необхідно було використовувати повікові показники зайнятості та безробіття, що мають однакову базу порівняння – чисельність всього населення відповідної вікової групи:

ZX =  (3),

бX =  (4),

де ZX, бX – відповідно показники зайнятості та безробіття вікової групи х;

Зх і Бх – відповідно чисельність зайнятого та безробітного населення у віці х років).

Наступним важливим методологічним прийомом у вивченні ТПН є застосування індексної методології, яка розширює рамки статистичної оцінки ТПН. Індексом,