Страхування і перспективи його розвитку в Україні

Загальність страхування визначає безпосередній зв'язок страхового ринку з фінансами підприємств, фінансами населення, банківською системою, державним бюджетом і іншими фінансовими інститутами, у рамках яких реалізуються страхові стосунки.

У таких стосунках відповідні фінансові інститути виступають як страхувальники і споживачі страхових продуктів. Специфічні стосунки складаються між страховим ринком і державним бюджетом і державними позабюджетними фондами, що пов'язано з організацією обов'язкового страхування.

Стійкі фінансові стосунки має страховий ринок з ринком цінних паперів, банківською системою, валютним ринком, державними і регіональними фінансами, де страхові організації розміщують страхові резерви і інші інвестиційні ресурси.

Функціонування страхового ринку відбувається у рамках фінансової системи, як на партнерській основі, так і в умовах конкуренції. Це стосується конкурентної боротьби між різними фінансовими інститутами за вільні грошові кошти населення і господарюючих суб'єктів. Якщо страховий ринок, наприклад, пропонує страхові продукти по страхуванню життя, то банки – депозити, фондовий ринок – цінні папери і так далі.

Страховий ринок виконує ряд взаємозв'язаних функцій: компенсаційну (поворотну), накопичувальну, розподільну, попереджувальну і інвестиційну [9]:

1) Основна функція страхового ринку – компенсаційна функція, завдяки якій існує інститут страхування. Зміст функції виражається в забезпеченні страхового захисту юридичним і фізичним людям у формі відшкодування збитку при настанні несприятливих явищ, яке і було об'єктом страхування.

2) Накопичувальна або ощадна функція забезпечується страхуванням життя і дозволяє накопити в рахуноку вкладеного договору страхування заздалегідь обумовлену страхову суму.

3) Розподільна функція страхового ринку реалізує механізм страхового захисту. Суть функції виражається у формуванні і цільовому використанні страхового фонду. Формування страхового фонду реалізується в системі страхових резервів, які забезпечують гарантію страхових виплат і стабільність страхування.

4) Попереджувальна функція страхового ринку безпосередньо не пов'язана із здійсненням страхової діяльності. Ця функція працює на попередження страхового випадку і зменшення збитку. Реалізація попереджувальної функції забезпечується фінансуванням заходів по недопущенню або зменшенню негативних наслідків нещасних випадків і стихійних лих. Відповідне фінансування здійснюється з фонду попереджувальних заходів. Здійснення попереджувальних функцій сприяє підвищенню фінансової стійкості страховиків і виступає важливим чинником забезпечення безперебійності процесу громадського відтворення.

5) Інвестиційна функція страхового ринку реалізується через розміщення тимчасово вільних засобів в цінні папери, депозити банків, нерухомість і так далі. З розвитком страхового ринку роль інвестиційної функції зростає. Звертає на себе увагу ряд зарубіжних економістів, що визначають страхові компанії як інституціональних інвесторів, основною функцією яких вгромадському виробництві визначається мобілізація капіталу за допомогою страхування.

Так як страхування – це сукупність особливих замкнутих перерозподільних відносин між його учасниками з приводу формування за рахунок грошових внесків цільового страхового фонду, призначеного для відшкодування можливого збитку, нанесеного суб'єктами господарювання, або вирівнювання втрат у сімейних доходах у зв'язку з наслідками відбулися страхових випадків.

Економічна категорія страхування проявляється в практиці господарювання в якості одного з методів формування і використання страхового фонду. Економічна необхідність використання саме категорії страхування для формування і використання страхового фонду з'являється тоді, коли держава позбавлене можливості широкого маневрування фінансовими ресурсами господарських ланок (підприємств, організацій, товариств) і тим більше засобами окремих громадян. Майнова відокремленість господарств та сімей громадян створює об'єктивні умови для страхової захисту відповідних об'єктів за допомогою такого методу, як страхування. У той період розвитку економіки нашої країни, коли державні підприємства не мали достатньої госпрозрахункової самостійності і держава могло широко маневрувати їх фінансовими ресурсами, не було і гострої необхідності використовувати страхування в якості методів страхової захисту майна та доходів зазначених підприємств. Перехід на основи ринкового господарювання робить для них страхування необхідним. В умовах переходу економіки на ринкові відносини істотно зростає роль страхування у вирішенні проблем страхового захисту суспільного виробництва і життєвого рівня населення. Закінчується період недооцінки страхування як методу страхового захисту, оскільки страхування стає об'єктивно необхідним елементом ринкових відносин. Відбувається демонополізація страхової справи в країні і становлення страхового ринку. Страховий ринок – це особлива сфера грошових відносин, де об'єктом купівлі-продажу виступає специфічна послуга – страховий захист, формуються пропозиція і попит на неї. На страховому ринку відбувається формування і розподіл страхового фонду для забезпечення страхового захисту суспільства.

 

 

З переходом економіки України до ринкових стосунків почався новий етап в розвиток страхового ринку, оскільки по суті булла ліквідована державна монополія напроведення страхування. Практика підтвердила, що монополія на проведення страхування, як і інша монополія не сприяє орієнтації на інтереси страхувальників, породжує відомчі інтереси, призводить до бюрократизації страхового апарату держави.

До того ж підвищення фінансової стійкості страхових операцій і концентрації страхового фонду булла можлива до певних меж. Негативним було те, що Держстрах пропонував обмежений набір страхових послуг. Державне страхування орієнтувалося на задоволення потреб населення, у якого об'єктами страхування були обмежені: домашнє господарство, життя, здоров'я, будівлі, транспортні засоби. При цьому найбільшого поширення придбало страхування життя.

З реорганізацією системи Держстраха почалися створюватися страхові організації недержавних формвласності, які почали займатися неофіційними видами страхування: страхування кредитів, комерційних і фінансових ризиків, біржових операцій. Почали розроблятися нові норми і правила особистого імайнового страхування.