настанні страхових ризиків. Наприклад, при страхуванні будівель і споруд не відшкодовуються збитки, якщо страхова подія викликана помилками в проектуванні, будівництві, монтажу або спричинена дефектами будівельних матеріалів. Зазвичай, громадянин, який бажає застрахувати свій будинок або квартиру в багатоповерховому будинку не може знати, чи будинок збудований з помилками в проекті чи без, чи враховані сейсмологічні умови місцевості, чи ні. Все це повинен знати страховий посередник (сюрверйєр), який здійснює експертизу та оцінку будинку, місцевості. Він повинен надати вичерпну інформацію про зроблені, в результаті експертизи висновки.
Але на практиці такі послуги не надаються вітчизняним громадянам. Проблема в тому, що страхові компанії бажають застрахувати якомога більше клієнтів, нехтуючи їх інтересами.
Гальмуючим фактором розвитку в Україні є те, що капіталізація і стан фінансових ресурсів переважної більшості страхових компаній є незадовільними і не забезпечує їх конкурентоспроможність на внутрішньому ринку.
Вітчизняний страховий ринок потребує не сумнівної за своєю доречністю і перспективами інституціональної підтримки, а використання досвіду розвинутих країн із забезпечення високої якості страхових послуг.
З метою підвищення фінансової надійності страховиків, усунення проблемних питань розвитку страхової справи пропонується наступне:
1. розробка та прийняття концепції розвитку страхового ринку України до 2015 року, яка передбачала б урахування принципів та стандартів, рекомендованих Міжнародною організацією нагляду за страховою діяльністю, стандартів СОТ, а також законодавства ЄС у сфері страхування.
2. врегулювання питань щодо обмеження на певний період діяльності філій іноземних страховиків на території України.
3. удосконалення системи оподаткування та державного нагляду в сфері операцій перестрахування у нерезидентів.
4. розробити більш дієві заходи, що запобігають зростанню злочинності в сфері страхового бізнесу.
5. розглянути питання про випуск спеціальних інвестиційних інструментів під розміщення довгострокових страхових резервів.
6. підвищити ефективність функціонування вітчизняних СК на баі впровадження нових конкурентних технологій з надання страхових послуг, які супроводжуються додатковим сервісом.
7. підвищити надійність національних страхових компаній на основі збільшення їх капіталізації.
8. розробити пропозиції щодо вилучення з оподаткування засобів, що спрямовуються на розширення клієнтської бази, а також підвищення фахового рівня страхової діяльності і страх
2. Проблеми і перспективи розвитку
Ринкова трансформація економіки зумовлює підвищення ролі страхового ринку, визначає необхідність створення дієвої системи страхового захисту з метою забезпечення стабільності розвитку та ефективності економічних відносин, підвищення рівня життя населення, соціальної стабілізації.
Страховий ринок – особлива сфера грошових відносин, де об’єктом купівлі-продажу виступає специфічна послуга – страховий захист, формується пропозиція і попит на неї [14]. Учасниками страхового ринку є страхувальники, застраховані, вигодонабувачі, страховики, перестраховики, товариства взаємного страхування, страхові та перестрахові брокери, страхові агенти, актуарії, аварійні комісари, а також професійні об’єднання страховиків, страхових посередників та інших учасників страхового ринку [15].
В умовах обмеженості джерел фінансових ресурсів страхові компанії варто розглядати у якості потужних інвесторів розвитку економіки, адже страховий ринок може сприяти формуванню додаткових джерел фінансування.
Проблемам формування та розвитку страхування та страхового ринку в Україні присвячено ряд наукових праць, зокрема таких відомих науковців, як: В. Алєшіна, В. Базилевича, В. Фурмана, С. Осадця, Р. Пікус, З. Шелудько, О. Філонюка та інших вітчизняних та іноземних економістів.
Світовий досвід показує, що страхові компанії можуть акумулювати фінансові ресурси у декілька разів більше, ніж середні комерційні банки. Однак це відбувається тільки за певних економічних умов при високому рівні розвитку фінансового і, передусім, фондового ринку, при зростанні добробуту населення. Саме останній фактор, а також формування умов для збільшення прибутковості діяльності підприємств, формують передумови для розвитку страхового ринку.
Страховий ринок є важливою ланкою в системі фінансового посередництва у багатьох промислово розвинутих країнах. Зокрема, співвідношення активів страхового ринку до ВВП у Великобританії складає – 96, 5%, у США – 45, 2%, Японії – 66, 9%, Франції – 63, 0%, Німеччині – 45, 5%, в Україні ж цей показник становить лише 3, 2%.
Страховий ринок в Україні все ще перебуває на початковому етапі розвитку, окремі його сегменти стрімко розвиваються, проте рівень страхового покриття залишається на низькому рівні (він складає лише 3-5%, тоді як у країнах Західної Європи – понад 95%). У нашій країні розвиваються лише класичні види страхування – КАСКО, майнове страхування, тоді як, наприклад, медичне страхування знаходиться на етапі зародження. Це обумовлено, в першу чергу, рівнем доходів населення.
Ринок страхування життя в нашій країні поки не освоєно, при цьому для вітчизняних страхових компаній він поки є недоступним. Причинами цього є, по-перше, низька капіталізації українських страхових компаній, по-друге, вітчизняні страхові компанії в основному поки не готові працювати з незначними сумами індивідуального страхувальника, а більш орієнтовані на фінансово-промисловий бізнес. Крім того, основна маса заможних громадян України концентрується у декількох великих містах, що не дозволяє у повному обсязі реалізувати основні принципи страхування [14].
Можна виділити наступні проблеми його подальшого розвитку страхового ринку:
- економічного характеру – низький платоспроможний попит на страхові послуги; невеликі обсяги та недосконала структура капіталу страховиків; відсутність надійних інвестиційних інструментів для довгострокового розміщення страхових резервів;
- організаційно-правового характеру: відсутність цілеспрямованої державної політики у сфері страхування; недосконалість нормативно-правової бази; надмірна кількість видів обов'язкового страхування і неадекватність їхнього фінансового забезпечення; недостатній