Структура і поетичні функції атрибутивних словосполучень у поезіях шістдесятників

3. Прагнення поетів-шістдесятників до образного осмислення дійсності яскраво виявилося у використанні атрибутивних словосполучень як одного з важливих складових образно-естетичної системи української мови. Як і їхні попередники, вони продовжують народно-пісенні й класичні традиції української поезії. 

Зв’язок з народною творчістю проявляється у використанні одного з найпоширеніших тропів – епітета, вживаного в змалюванні світу природи, в зображенні людини, авторського ставлення до коханої. Однак у всьому цьому спостерігається не сліпе наслідування поетичної традиції, а творче використання загальномовної лексики для утворення сполук з новим поетичним і громадянським змістом. Народження нових художніх образів стає результатом зіткнення двох стихій – наявності традиційно вживаного і намагання по-своєму передати думки, висловити суб’єктивну оцінку зображуваного. 

4. Розгляд атрибутивних словосполучень у віршовому мовленні шістдесятників підтверджує відоме положення про те, що, засноване на загальномовних моделях словорозташування, поетичне мовлення актуалізує найрізноманітніші зразки словопорядку у віршах взагалі і в атрибутивних синтагмах зокрема, чим досягається гнучкість і стилістичний колорит індивідуального стилю кожного з митців. 

5. Прагнучи до передачі неспостережуваного, поетична свідомість шістдесятників приводить до переосмислення компонентів атрибутивних словосполучень завдяки поєднанню логічно несполучуваних лексем, що створює образність. При цьому помічено, що чим більше відмінного в сполучуваних словах, тим яскравіший образ, заснований на метафоричних чи метонімічних зв’язках. Поява нових значень, як засвідчують приклади, не руйнує семантичної єдності слова, а лише розкриває ті сторони його значення, які відповідають даному контексту. 

6. Приклади використання поетами-шістдесятниками переносних значень компонентів атрибутивних словосполучень і зразки творення неологізмів прикметників й іменників виявляють закладені в мові і використовувані в поетичному мовленні можливості реалізації семантичних потенцій слів і словотворчих моделей. Разом з цим наявні у віршах шістдесятників стилістичні і лексичні неологізми доводять, що в мові діє закон, за яким будь-яке нововведення знаходить своє місце в загальній її структурі, хоч здебільшого залишається ще на рівні мовлення. 

Проблема стилістичного аналізу атрибутивних словосполучень багатомірна, тому й вимагає різноаспектного вивчення. Проведений в цьому дослідженні лінгвістичний аналіз атрибутивних словосполучень у межах поетичного синтаксису не претендує на вичерпну повноту, хоч викладені в ньому спостереження і висновки можуть бути використані в подальшій розробці цілісного, комплексного аналізу віршових текстів і окремих їх різновидів. Так, залишається нез’ясованим стилістична співвіднесеність узгоджених і неузгоджених означень у тканині поетичного твору; цікавим є питання про те, чи позначається на структурі атрибутивних словосполучень раптова зміна синтаксично-інтонаційної організації вільного вірша у випадках чергування римованої мови з неримованою. 

 

 

1. Беценко Т.П. Виховний потенціал художньо-образного слова Василя Стуса // Лінгво-філософські аспекти гуманітарної освіти. – Суми: СДПІ, 1998. – С. 3-6. 

2. Беценко Т.П. Лінгвостилістичний аналіз поезій В. Стуса // Дивослово. – 1997. – №8. – С. 17-21. 

3. Беценко Т.П. Поетичне слово на уроках рідної мови // Початкова школа. – 1997. – №12. – С. 30-32. 

4. Беценко Т.П. Іменники з кількома залежними прикметниками у віршовій мові поетів-шістдесятників // Актуальні проблеми граматики: Зб. наук. пр. – Вип. 1. – Київ-Кіровоград: КПУ, 1996. – С. 100-103. 

5. Беценко Т.П. Особливості лінійно-динамічної структури атрибутивних словосполучень як ознака індивідуального поетичного стилю // Лінгвістичні дослідження: Науковий вісник. – Вип. 3. – Харків: ХДПУ, 1997. – С. 125-132. 

6. Беценко Т.П. Родовий присубстантивний і його функціонування у віршовому мовленні поетів-шістдесятників // Актуальні проблеми граматики: Зб. наук. пр. – Вип. 2. – Кіровоград: КДПУ, 1997. – С. 150-153. 

 

 

Беценко Т.П. Структура і поетичні функції атрибутивних словосполучень у поезіях шістдесятників. – Рукопис. 

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук із спеціальності 10. 02. 01. – українська мова. – Харківський державний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, Харків, 1999. 

Дисертаційне дослідження присвячене висвітленню однієї із маловивчених в україністиці проблем з галузі синтаксичної стилістики, а саме – аналізові мінімальних синтаксичних конструкцій – атрибутивних словосполучень типу “прикметник + іменник” у віршовій мові, зокрема в поетичних текстах шістдесятників М. Вінграновського, П. Засенка, Л. Костенко, Д. Павличка, В. Симоненка, В. Стуса. 

У коло розглядуваних питань входить спостереження за особливостями функціонування іменників і прикметників як складових атрибутивного словосполучення, встановлення ролі кожного з компонентів у творенні художніх образів поетами-шістдесятниками, виявлення синтаксичних новотворів за існуючою в українській мові моделлю “прикметник + іменник”. 

Ключові слова: атрибутивне словосполучення, семантика, іменник, прикметник, означення, лінійно-динамічна структура, епітет, метафора, індивідуально-авторський стиль, поетична мова, оказіоналізм, поетичний образ. 

 

 

Беценко Т.П. Структура и поэтические функции атрибутивных словосочетаний в поэзиях шестидесятников. – Рукопись. 

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10. 02. 01 – украинский язык. – Харьковский государственный педагогический университет им. Г. С. Сковороды, Харьков, 1999. 

Диссертационное исследование, представленное к защите как рукопись, посвящено решению одной из недостаточно изученных проблем функционального синтаксиса, а именно – выявлению особенностей функционирования атрибутивных словосочетаний типа “прилагательное + существительное” в стихотворной речи. Интерес к изучению атрибутивных словосочетаний в поэтической речи Н. Винграновского, П. Засенко, Л. Костенко, Д. Павлычко, В. Симоненко, В. Стуса обусловлен стремлением к выявлению своеобразия развития синтаксиса украинского языка на определенном этапе его функционирования. 

В ходе исследования отдельно проанализированы оба компонента атрибутивного словосочетания – как имя существительное, так и имя прилагательное. При этом внимание сосредотачивалось на рассмотрении их сочетаемости в соответствии с семантикой каждого компонента атрибутивного словосочетания. 

Анализ особенностей функционирования атрибутивных словосочетаний в первую очередь связан с определением их структурных свойств. Проведенные в работе наблюдения позволили констатировать факты, свидетельствующие о своеобразии индивидуально-авторской манеры письма каждого из поэтов. 

 На основе анализа многочисленных примеров было установлено стилистическую роль словопорядка в стихотворных атрибутивных словосочетаниях. При этом определялись эмоционально-экспрессивные возможности линейно-динамических структур этих словосочетаний в поэтических текстах. Установлено, что линейно-динамические структуры словопорядка в поэтической речи имеют отношение к формированию определенных колоритов речи, находящих отражение в индивидуально-авторском стихотворном почерке. 

При рассмотрении стержневого компонента атрибутивного словосочетания – имени существительного описаны семантические группы употребляемых шестидесятниками имен существительных. Приводятся данные о частотности функционирования тех или иных семантических групп, обусловливается их идейно-тематическая и эмоциональная нагрузка, выяснено участие имен существительных в формировании поэтических образов. Уделяется внимание выявлению таких языковых процессов, как, например, расширение лексического значения слова, переход имен существительных из одного класса в другой (конкретных в абстрактные), результатом чего является появление новых значений, соответствующих контексту. 

 В процессе анализа примеров существительных-неологизмов рассмотрены их разнообразные словообразовательные модели. 

При описании прилагательного как компонента атрибутивного словосочетания учитывалась главная его функция в поэтическом тексте – художественно-образная. В работе очерчен массив эпитетов (и их разновидности), основанных на разных разрядах имен прилагательных, которым присуща образно-эстетическая функция в анализированных произведениях. Выявлены и рассмотрены лексические, структурно-грамматические основы возникновения новообразований в произведениях поэтов-шестидесятников. Исходя из примеров, свидетельствующих о наиболее частотном использовании структурных, семантических и стилистических разновидностей атрибутивных словосочетаний, определены особенности индивидуального стиля каждого из рассматриваемых мастеров слова. 

Примеры использования поэтами-шестидесятниками переносных значений компонентов атрибутивных словосочетаний и образцы неологизмов имен прилагательных и имен существительных свидетельствуют о закрепленных в языке и использованных в поэтической речи возможностях расширения семантических потенций слов и словообразовательных моделей. Вместе с тем появление неологизмов доказывает, что в языке действует закон, согласно которому, всякое нововведение находит место в общей языковой структуре, хотя остается преимущественно на уровне речи. 

Ключевые слова: атрибутивное словосочетание, семантика, имя существительное, имя прилагательное, определение, линейно-динамическая структура, эпитет, метафора, индивидуально-авторский стиль, поэтическая речь, окказионализм, поэтический образ. 

 

 

Betsenko T.P. Structure and poetic functions of attributive word collocations in poetry of the men sixtieth. – The manuscript. 

The dissertation on competition of a scientific degree of the candidate of philological sciences on a speciality 10. 02. 01 – Ukrainian language. The Kharkov state pedagogical university by G. S. Skovoroda, Kharkov, 1999. 

The research of dissertation submitted to protection as the manuscript, is devoted to the decision of one of not enough investigated problems of functional syntax, namely – revealing of features of functioning of attributive word collocations of a type “an adjective + noun” in poetic speech of the poets – of the mans sixtieth D. Pavlichko, L. Kostenko, P. Zasenko, N. Vingranovsky, V. Stus, V. Simonenko. 

During research are separately considered and both components of an attributive word collocation – both name a noun, and name an adjective (with allowance for of their semantic features) are analysed. Is installed a stylistic role the order of words in poetic attributive word collocations. For want of it the opportunities linear – dynamic of structures of attributive word collocations in the poetic texts were defined emotionally – expression. The sharing of names of nouns in formation of poetic images is found out; the file of epithets based on the different categories of names of adjectives is outlined in which the figurative – aesthetic function in poetry is analysis is inherent. Are revealed and the bases of occurrence new formations in products of the poets – of the men sixtieth are considered lexical, structural – grammatic. Proceeding from examples which are indicative about most frequency use of structural, semantic and stylistic versions of attributive word collocations, the of features of individual style of each of the considered foremen of a word are certain.