Структурно-комунікативні ознаки неповноти речення

Особливим різновидом конструкцій із формально не вираженими компонентами смислу є еліптичні структури. Їх внутрішньосинтаксична будова виявляє ознаки, властиві конструкціям монологічного мовлення, хоча вони притаманні й діалогу. Найчастіше синтаксичну неповноту цих утворень спричиняє опущення дієслова-присудка з семантикою буття, наявності, існування, способу розміщення в просторі, сприйняття, руху, енергійної дії, мовлення, переміщення в просторі, запитання, спонукання до дії, вітання, побажання тощо. Значно рідше це явище стосується іменних частин мови, що функціонують у ролі підмета чи додатка. 

Висновки. У процесі комунікації опущення одного чи кількох формальних компонентів речення чи відсутність їх у висловленні – властивість конструкцій за певних умов “не заміщувати” синтаксичну позицію того або іншого семантичного компонента, – є закономірним явищем, що виявляється в компресії мовлення шляхом інтеграції вербальних та невербальних засобів при фомуванні змісту повідомлення. В актах комунікації виявляється національна специфіка структурування різних типів діалогічного і монологічного мовлення. Обов’язковими умовами внутрішньої організації структури неповного речення у комунікації є: 1) існування лише однієї особи, предмета, явища, дії тощо, що перебувають у центрі уваги комуніканта чи комунікантів і мисляться як об’єкти обговорення; 2) достатня кількість засобів для ідентифікації слухачем об’єкта повідомлення. Невідповідність вербальних та невербальних засобів спричиняє неповноту синтаксичної конструкції. Оскільки будь-яке висловлення характеризується повнотою вираження змісту, то ці трансформації діють лише в межах структурних моделей речення і спричиняють його синтаксичну неповноту. 

Основними показниками неповноти є нереалізовані прямі чи зворотні валентні потенції експліцитно виражених членів речення, що свідчать про порушені синтаксичні зв’язки та відношення між окремими його компонентами. Можливості заповнення позицій компонентів речення в реальних умовах функціонування зумовлюються як внутрішньосинтаксичними, так і зовнішньосинтаксичними чинниками. 

Функціональна специфіка неповних речень виявляється у конкретних мовленнєвих актах і залежить від форми спілкування. Неповнота речень у діалогічному мовленні зумовлюється особливою функцією породження і налагодження смислів у процесі спілкування адресанта і адресата та визначається правилами діалогового спілкування, пресупозицією комунікантів, часом, відведеним для розмови, типом мовлення, формою діалогової взаємодії, екстралінгвістичними чинниками. 

Кожен вид діалогу виявляє свою специфіку в організації компонентного складу. У діалозі “питання-відповідь” мовець підказує, які смисли для нього є важливими, а адресат розгортає ці найважливіші компоненти змісту; у діалогічних єдностях “повідомленя-продовження”, “спонукання-відповідь”, “стимул-перепитування” адресат самостійно планує смисл своєї репліки. Кожна наступна репліка-реакція доповнює попередню і підпорядковується їй структурно, функціонально та інтонаційно. Повнота змісту таких діалогічних єдностей досягається через контекст, який виконує функцію заміщення повторюваного змісту і дозволяє не вербалізувати вже очевидні факти чи візуально чуттєву ситуацію, яка супроводжує мовлення. У ролі невербальних засобів можуть виступати лише ті об’єкти реальної дійсності, які мовці здатні сприймати органами чуття. Тому найчастіше засобами ситуації виражається підмет, присудок (головний член), прямий додаток, деякі різновиди непрямого додатка. Певна обмеженість характерна для локативних та темпоральних поширювачів, які функціонують як обставини або непрямі додатки. У писемному діалозі невербальні засоби знаходять реалізацію у вербальних засобах. 

У монологічному тексті незаміщені синтаксичні позиції у формально-синтаксичній структурі речення є специфічними засобами зв’язку, що забезпечують єдність думки, виконують дейктичну функцію і відзначаються стилістичною вмотивованістю. 

Особливим структурним різновидом є еліптичні утворення, притаманні як діалогічному, так і монологічному мовленню. З одного боку, компресія змісту цих конструкцій створює граматичну неповноту, а з іншого, значення відсутньої ланки підказується семантикою експліцитно виражених компонентів, внаслідок чого зміст еліптичних речень зрозумілий поза контекстом чи у відриві від конкретної ситуації мовлення, що відрізняє їх від контекстуальних та ситуативних речень. Ознаками еліптичних утворень є опущення дієслова-присудка з семантикою буття, наявності, існування, способу розміщення в просторі, сприйняття, руху, енергійної дії, мовлення, переміщення в просторі, запитання, спонукання до дії, вітання, побажання тощо. Помітно обмеженими є випадки еліпсису підмета чи додатка. У мові поезії еліпсис визначається і ритмомелодійними засобами. 

Ознаками неповних речень, таким чином, є не лише пропуск певного члена речення, який легко встановлюється з ситуації чи контексту, а й відсутність якогось компонента як результат незаміщеної синтаксичної позиції, що визначається змістом самостійного висловлення чи історичним контекстом. Висновки про функціонування неповних речень як своєрідної семантико-граматичної категорії, що бере участь у формуванні висловлень (у текстоутвяяоренні) відповідно до виконання комунікантами прагматичної на-станови мовлення, послужать подальшому вивченню динамічного синтаксису і осмисленню явищ компресії мовлення в текстах різних стилів та жанрів. 

 

 

1. Дзюбак Н.М. Неповні речення з еліпсисом дієслова-присудка в поезії Ліни Костенко //Система і структура східнослов’янських мов: Міжкафедральний збірник наукових праць. – К. : УДПУ, 1997. – С. 105-108. 

2. Дзюбак Н.М. Комунікативні умови функціонування неповних речень у діало-гічному мовленні //Система і структура східнослов’янських мов: Міжкафедральний збірник наукових праць. – К. : НПУ ім. М. П. Драгоманова, 1998. – С. 237-242. 

3. Дзюбак Н.М. Функціональна специфіка неповних речень у монологічному мовленні //Система і структура східнослов’янських мов: Міжкафедральний збірник наукових праць. – К., 1999. – С. 28-32. 

4. Дзюбак Н.М. Комунікативна зумовленість контекстуально-неповних синта-ксичних структур у діалогічних єдностях “спонукання-відповідь”//Наука і сучас-ність. Збірник наукових праць. Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова. –