Стилістична транспозиція термінологічної лексики в сучасній українській мові (кодифікаційний аспект)

Джерельною базою наукової роботи слугували загальномовні словники української мови (тлумачні, перекладні, словники іншомовних слів). Для встановлення часових меж зміни стилістичного статусу слів обрано етапні кодифікаційні праці ХХ ст., а також окремі словники початку ХХІ ст.: Російсько-український словник / Відп. ред. П. Мустяца. – К.: Видавництво АН УРСР, 1937. – РУС-37; Російсько-український словник / Гол. ред. М. Калинович. – К.: Видавництво АН УРСР, 1948. – РУС-48; Російсько-український словник. – Т. 1 – 3. – К.: Видавництво АН УРСР, 1968. – РУС-68; Словник української мови / І. Білодід (гол. ред.) та ін. – Т. 1 – 11. – К.: Наук. думка, 1970 – 1980. – СУМ; Російсько-український словник / Уклад.: Д. Ганич, І. Олійник. – К.: Рад. школа, 1979. – РУС-79; Словник іншомовних слів / За ред. О. Мельничука. – Вид. друге, випр. і доп. – К.: Головна редакція УРЕ, 1985. – СІС-85; Словник іншомовних слів / Укл. Л. Пустовіт та ін. – К.: Довіра, 2000. – СІС-2000-П; Словник іншомовних слів / Уклад.: С. Морозов, Л. Шкарапута. – К.: Наук. думка, 2000. – СІС-2000-МШ; Великий тлумачний словник української мови / Уклад. і гол. ред. В. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2004. – ВТС-2004. Укладена картотека стилістичних транспозитів налічує близько 3 тисяч лексичних одиниць.

Методи дослідження. Мета дисертації та специфіка досліджуваного предмета зумовили потребу комплексного використання методів: зіставного аналізу – для порівняння реєстрів словників; методу лексикографічних зрізів – для параметризації семантико-стилістичних процесів; методу компонентного аналізу – для з’ясування специфіки семантичної структури стилістично транспонованих термінів; описового методу – для характеристики зібраного фактичного матеріалу; методу анкетування – для виявлення особливостей реалізації термінолексем у мовній практиці соціуму; методу кількісного аналізу – для визначення квантитативних характеристик досліджуваних явищ. 

Наукова новизна одержаних результатів полягає в запропонованому аспекті вивчення стилістичної транспозиції термінологічної лексики; уперше в українському мовознавстві шляхом суцільної вибірки реєстрів найважливіших загальномовних словників української мови ХХ – початку ХХІ ст. сформовано корпус терміноодиниць, що зазнали стилістичної переорієнтації; виділено лексико-тематичні групи стилістичних транс- позитів; визначено хронологічні параметри зміни їх стилістичного статусу; виявлено типи ускладнення семантики стилістично переорієнтованих термінів і представлено класифікацію видів їх семантичної структури; укладено перелік слів із неадекватно кодифікованим стилістичним статусом; встановлено залежність стилістичної транспозиції від соціолінгвальних характеристик.

Теоретичне значення дослідження полягає в обґрунтуванні процесу стилістичної транспозиції термінологічної лексики в сучасній українській літературній мові, що зумовлює зміни лексичних норм, відбиті в лексикографічних працях (зокрема – зафіксовану термінологічну позначку лексеми чи лексико-семантичного варіанта (далі ЛСВ). Висновки виконаного дослідження сприятимуть глибшому пізнанню взаємодії стилістичних і семантичних процесів у літературній мові, виявленню залежності реалізації літературних норм від соціолінгвальних параметрів. Дисертація розвиває положення сучасної стилістики, лексикології, лексикографії і лінгвопрагматики.

Практичну цінність результатів дослідження вбачаємо у тому, що вони можуть бути використані в сучасній лексикографії (для адекватного представлення терміноодиниць у загальномовних словниках різних типів). Матеріали дисертації знайдуть застосування у викладанні лексикології, стилістики, культури мови на філологічних факультетах. Систематизовані й узагальнені лінгвальні факти слугуватимуть основою для розроблення спецкурсів, написання підручників і посібників для вищих навчальних закладів. 

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення і практичні результати дослідження викладено в доповідях на щорічних звітних наукових конференціях викладачів кафедри методики викладання української мови і культури мовлення Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (2004, 2005, 2006 рр.). Матеріали дослідження висвітлювались у виступах на Міжнародній науковій конференції “Проблеми загальномовної та ареальної семантики” (Луганськ, 2005), Міжнародному конгресі “Українська мова вчора, сьогодні, завтра в Україні і світі” (Київ, 2005), Міжнародній науковій конференції “Лінгвалізація світу: теоретичний і методичний аспекти” (Черкаси, 2006), XV Міжнародній науковій конференції “Мова і культура” (Київ, 2006), 9-ій Міжнародній науковій конференції “Проблеми української термінології СловоСвіт 2006” (Львів, 2006), Всеукраїнській науковій конференції “Східнослов’янські мови в їх історичному розвитку (до 100-річчя від дня народження професора С. Самійленка)” (Запоріжжя, 2006).

Публікації. Основний зміст роботи викладено у 9 одноосібних публікаціях, серед яких 6 статей у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура й обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (280 позицій) і додатків. У праці подано 34 рисунки і 15 таблиць. Обсяг основного тексту – 199 сторінок. Повний обсяг роботи – 275 сторінок.

 

 

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження, визначено джерельну базу, наукову новизну роботи, окреслено теоретичне і практичне значення одержаних результатів і представлено форми їх апробації. 

У першому розділі “Теоретичні засади вивчення процесу стилістичної транспозиції лексики” схарактеризовано іманентні ознаки загальнолітературної і термінологічної норми; проаналізовано особливості вивчення процесу стилістичної транспозиції термінолексем у сучасному мовознавстві; обґрунтовано вибір кодифікаційної практики як джерельного матеріалу для дослідження зміни стилістичного статусу лексичних одиниць у синхронії та діахронії.

Засадничим для нашого дослідження є поняття мовної норми. З огляду на статус української термінології як специфічної підсистеми в складі лексико-семантичної системи літературної мови очевидним є взаємозв’язок термінологічної норми і норми загальнолітературної. Ця діалектична єдність реалізовується у спільній для них категорії літературної мови, однією з головних ознак якої є наявність спектра функціональних стилів. Функціональні стилі української