Стилістична транспозиція термінологічної лексики в сучасній українській мові (кодифікаційний аспект)

У третьому розділі “Співвідношення кодифікації і реалізації термінолексем у сучасній мовній практиці соціуму” сформовано перелік термінологічних одиниць з неадекватно кодифікованим стилістичним статусом; окреслено механізм дослідження співвідношення кодифікації та реалізації лексичних норм; встановлено кореляцію показників стилістичної транспозиції термінолексики і соціолінгвальних параметрів.

На основі безпосереднього спостереження за мовою конкретних індивідуумів, за функціонуванням мови у ЗМІ констатуємо, що існує невідповідність між кодифікацією стилістичного статусу і реальним стилістичним забарвленням багатьох терміноодиниць. Наприклад, лексеми інфекція, заплив, сповідатися, рентабельний, обтічний зафіксовані у кодифікаційній практиці із термінологічним статусом, хоча реальне їх функціонування у лінгвосоціумі свідчить про змінені стилістичні характеристики. Виявлено також лексеми, які подано у проаналізованих словниках як стилістично переорієнтовані, проте реально, на нашу думку, немає підстав регламентувати саме такий їхній стилістичний статус. Це – диспепсія, тобоган, конгрегація, манко, олеонафт. 

Лексичні одиниці з неадекватно зафіксованим стилістичним статусом репрезентують різні термінологічні сфери. Найбільше мовних фактів такого типу виявлено з медичної галузі. Наприклад, лексема шок маркована позначкою мед. у РУСі-48, СУМ кваліфікує це слово як стилістично транспоноване, а також фіксує появу переносного МК: “Загальний тяжкий розлад життєво важливих функцій організму, викликаний порушенням нервово-рефлекторної діяльності внаслідок фізичної чи психічної травми...; // перен. Стан пригніченості, розгубленості” [СУМ, XI, 508]. ВТС-2004 маніфестує термінологічний статус лексеми, хоча подає переносне МК цього слова. 

Механізм дослідження співвідношення кодифікації та реалізації полягає у проведенні анкетування і зіставленні його результатів із кодифікованими стилістичними та семантичними параметрами лексичних одиниць. Питальники складалися із двох частин: соціолігвальної та лінгвальної. Соціолінгвальна анкета містила 12 запитань, серед яких запитання паспортного характеру (вік, стать, національність, освіта, професія, спеціальність, місце проживання) і запитання, що стосуються мовної діяльності інформантів. Для охоплення якомога більшої кількості лексичних одиниць власне лінгвальну анкету розроблено у трьох варіантах. Усі варіанти питальника містили по 43 завдання. Було запропоновано такі типи завдань: пояснити значення термінів, скласти з лексичною одиницею словосполучення, продовжити речення, дібрати синонім до слова, підкреслити правильні визначення слова, з’єднати стрілками слово та правильні варіанти його визначення, написати відомі значення слова, вказати сферу використання терміна, розтлумачити значення фразеологізму. 

У роботі використано такі критерії добору реципієнтів: 1) за статтю; 2) за фахом; 3) за віком; 4) за місцем проживання. Зокрема, групування інформантів за статтю передбачало виявити, чи визначає статевий чинник рівень володіння термінами якоїсь певної терміносфери тощо. Добираючи інформантів за фаховим критерієм, закцентували увагу на трьох прфесійних напрямах – спеціальностях технічного спрямування, професіях природничого та гуманітарного профілю. За віком інформантів розпо-ділено за чотирма категоріями: 1) 25–30 років; 2) 30–40 років; 3) 40–60 років; 4) після 60 років. Четвертий критерій дослідження – за місцем проживання. У роботі окреслено дві великі групи респондентів, які представляють місто і село. Для виявлення рівня розуміння термінологічної лексики носіями української мови опитано інформантів, що проживають у Рівненській, Тернопільській та Хмельницькій областях. Загалом було проаналізовано 400 анкет. 

Результати анкетування засвідчують, що така соціальна ознака, як стать, є досить показовою у визначенні рівня володіння термінолексикою різних галузей. Респонденти-жінки демонструють більшу обізнаність із термінами медичної сфери, аніж чоловіки (див. у таблиці 1 слова менінгіт, мігрень, сколіоз та ін.). Проте у випадках, коли йдеться про використання медичної лексики, яка особливо актуальна у щоденному спілкуванні (алергія, грип, лейкемія), критерій поділу інформантів за статтю не є репрезентативним. Низький рівень розуміння респондентами певної групи медичної лексики (детрит, мегаломанія, облітерація, гіперемія) підтверджує гіпотезу про доцільність збереження термінологічного статусу цих слів у сучасній лексикографії. 

 

Таблиця 1

Показник стилістичної транспозиції медичних терміноодиниць за статтю

№ з/пЛексична одиницяПоказник (у %)

жін.чол.

1менінгіт81,253,4

2мігрень87,358,5

3сколіоз77,969,9

4алергія93,292

5грип87,789,1

6лейкемія89,889,6

7детрит7,19,3

8мегаломанія30,528,7

9облітерація18,717,9

10гіперемія21,48,1

 

Матеріали анкет репрезентують знання мовцями неосемантів термінів, які не зафіксовані у словниках української мови. Наприклад, марковане у проаналізованих словниках позначкою спец. слово пробник “прилад для взяття проби” функціонує зі значенням “частинка матеріалу, що пробується”. Лексема діагноз “короткий лікарський висновок про характер і суть захворювання...” вживається із переносним значенням “те, що повністю викриває сутність когось або чогось”. Однак при використанні певних термінів відбувається своєрідне перекручення семантики. Даючи тлумачення слову апендицит, мовці називають значення лексеми апендикс: “апендицит – відросток сліпої кишки, який вбирає різні шлаки”. Деякі респонденти наводять переносне значення терміна апендицит – “щось невелике за площею”, утворене на основі переосмислення слова апендикс. 

Частотним явищем є тлумачення термінів не як літературних слів, а як сленгізмів. Зокрема, термін зі сфери комп’ютерних технологій дискета респонденти пояснювали не лише як “комп’ютерний носій інформації”, а й зовсім несподівано: “пласка, худа людина”; спортивний термін шайба – це і “знаряддя для гри в хокей” і “консервна банка”.

У висновках дослідження зазначено:

1. Стилістичну транспозицію лексичних одиниць трактуємо як зміну позиції слова у лексико-семантичній системі мови. На сучасному етапі розвитку української мови спостерігаємо інтенсивну стилістичну транспозицію термінолексики. Сутність процесу полягає у переході терміна або термінологічного значення до сфери загальновживаної лексики шляхом зміни спеціального контексту функціонування на неспеціальний. Стилістичну