Сутність, функції і механізм правового виховання курсантів вищих навчальних закладів МВС України

– визначено, що критеріями ефективності правового виховання і підготовки курсантів до дій в екстремальних ситуаціях є спеціальні правові, професійні знання, навички, вміння; спеціальна педагогічна та психологічна підготовка; спеціальна професійна розвиненість.

Теоретичне і практичне значення одержаних результатів. Дисертаційна робота спрямована на подальше розроблення концептуальних засад, активізації і удосконалення процесу правового виховання курсантів вищих навчальних закладів МВС України.

Положення дисертації можуть використовуватися при викладанні юридичних дисциплін (теорії держави і права, конституційного права та ін.), в освітянській, виховній, науковій роботі, при підготовці підручників і навчальних посібників. Теоретичні напрацювання можуть бути корисними для подальших наукових досліджень проблем правового виховання, правової освіти курсантів вищих навчальних закладів МВС України.

Матеріали дисертації використовуються в навчальному процесі та у правовиховній роботі. Зокрема, під час навчання і перепідготовки кадрів Київського інституту внутрішніх справ при Національній академії внутрішніх справ України, при підготовці та проведенні лекційних та семінарських занять з теорії держави і права. Рекомендації дисертанта також знайшли своє відображення при викладанні ряду навчальних дисциплін: педагогіки, військового навчання і виховання та кадрової, виховної та соціальної роботи в ОВС.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження, сформульовані в дисертації, обговорювалися на засіданнях відділу теорії держави і права Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. Теоретичні висновки дисертації були оприлюднені на наукових конференціях: «Проблеми наукового обгрунтування діяльності органів виконання покарань та внутрішніх справ України» (квітень 2000 року, м. Київ) ; «Попередження суїцидальних проявів у працівників органів внутрішніх справ» (травень 2000 року, м. Київ) ; «Дні науки в НаУКМА» (січень 2001 року, м. Київ) ; «Україна незалежна: актуальні проблеми розвитку» (квітень 2001 року, м. Київ) ; «Проблеми і перспективи розвитку та реалізації законодавства України» (квітень 2001 року, м. Київ, тези опубліковані).

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження знайшли своє відображення в 7 публікаціях у наукових фахових виданнях.

Структура роботи зумовлена метою і завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, що мають п'ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації – 183 сторінки. Список використаних джерел містить 220 найменувань.

 

 

У вступі обгрунтовується актуальність обраної теми дослідження, зв'язок роботи з науковими програмами, планами та темами, формулюється мета і основні завдання, об'єкт і предмет дисертаційного дослідження, наукова новизна, методи дослідження, теоретичне і практичне значення одержаних результатів, подано відомості про апробацію, публікацію основних положень дисертаційної роботи, його структуру та обсяг.

Розділ 1. «Поняття, суть та мета правового виховання курсантів вищих навчальних закладів МВС України» складається з трьох підрозділів. Він присвячений розкриттю сутності, змісту, аналізу загальних засад правового виховання населення, в тому числі й курсантів вищих навчальних закладів МВС України.

Поняття «правове виховання» досліджується відповідно до тих змін, що відбуваються в різних сферах суспільного життя після проголошення незалежності Україною. Поряд з цим висвітлено взаємодію правового виховання з іншими видами виховання. Аналізуються думки юристів, філософів, соціологів та педагогів щодо правового виховання, підходи сучасного правознавства до сутності праворозуміння, людського виміру права, правопорушень, причин, що до них призводять, а також визначення заходів їх запобігання та профілактики. Досліджується сутність та зміст правових актів, які стосуються правового виховання.

Визначено, що метою правового виховання курсантів є: формування належного рівня правової свідомості, правової і професійної культури та професійної підготовки; виховання законослухняності, службової дисципліни та правомірної поведінки, а також соціально-правової активності курсантів; прищеплення курсантам поваги до Батьківщини, обраного фаху, бажання та готовність розбудовувати українську державу, вірно служити її народові; формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості; профілактика причин, наслідків і явищ правового нігілізму серед цієї категорії населення.

Крім того, мету правового виховання курсантів вищих навчальних закладів МВС України необхідно диференціювати за такими напрямами:

1) освітній – набуття достатнього рівня правових і професійних знань про положення, норми і принципи Конституції України, законодавство держави та галузі права, правові норми та приписи, норми, що містяться в статутах, наказах, настановах та інших нормативних документах;

2) виховний – (у вузькому розумінні) прищеплення, з одного боку, поважного ставлення до всіх правових приписів, а з іншого – свідомого, сумлінного, беззаперечного їх виконання;

3) практичний – відображення вміння застосовувати згадані правові і професійні знання у практичній діяльності, тобто чітко орієнтуватися в законодавстві, вміти знаходити та використовувати необхідні правові норми та приписи, надані їм законом права та виконувати покладені на них обов'язки, реалізовувати в межах повноважень завдання та функції держави.

Встановлено, що до основних завдань правового виховання курсантів необхідно віднести такі: виховання поваги до прав і свобод людини, її гідності, усвідомлення ролі працівників органів внутрішніх справ у реалізації і забезпеченні її прав і свобод; сприяння закріпленню у свідомості курсантів правових установок, правових переконань, правових навичок, правових вмінь і правових почуттів; вироблення необхідного правового мислення, волі, вмілого реагування в складних екстремальних ситуаціях; на основі отриманих правових знань і установок формування у курсантів вміння і навичок оперативно-службової діяльності, вміння творчо і активно здійснювати свої функціональні обов'язки, свідомо обирати правомірні варіанти поведінки, тверді переконання у необхідності права