Сутність стратегічного, тактичного та оперативного управління потенціалом підприємства

Криза є невідворотним явищем будь-якого сучасного ринку, відображає об'єктивні процеси структурної перебудови господарства. Кризовий процес – це розвиток, який впливає на налагоджену структуру зв'язків. Природа кризових явищ і сьогодні залишається у полі зору теоретиків, серед дослідників не існує єдиного погляду на неї Криза має руйнівний характер, призводить до деформації соціально-економічних відносин, пропорцій у структурі потенціалу підприємства. Разом з тим, низка науковців стверджує, що криза має і оздоровчий характер, стимулює процеси оновлення основного капіталу та пошук шляхів і резервів зменшення витрат, стабілізації доходів тощо. Отже, протидія кризовим явищам може розглядатися і як один із важливих заходів забезпечення конкурентоспроможності продукції підприємства. Взагалі ж до таких заходів варто віднести наступні:

забезпечення техніко-економічних та якісних показників,

-що створюють пріоритетність продукції (послуг) підприємства на ринку;

-зміна якості виробу через зміну техніко-економічних параметрів з метою врахування вимог споживача, підвищення уваги до надійності продукції;

-виявлення та забезпечення переваг продукту порівняно з іншими конкурентами;

-дослідження заходів, що вживаються конкурентами з метою удосконалення аналогічних продуктів тощо.

Підвищенню конкурентоспроможності підприємства на ринку сприяє реалізація наступних принципів:

спрямованість дій усіх працівників та системи менеджменту на реалізацію місії підприємства;

створення творчої атмосфери у колективі;

мінімізація управлінського персоналу.

Як ми вже зазначали, проблема забезпечення конкурентоспроможності підприємства на ринку щільно пов'язана і з проблемою забезпечення якості продукції. При цьому якість найчастіше розглядається як певною мірою синтетичний показник, що відображає сукупний прояв багатьох чинників – як економічних, так і організаційних. Сучасні умови зростаючої конкуренції на національному ринку вимагають від власників (керівників) підприємств незалежно від їх розмірів та форм власності, приділення усе більшої уваги проблемам забезпечення якості. Сьогодні якість продукції (послуг) є основною передумовою виживання підприємства у конкурентному середовищі. Але, як переконує світова практика, шанси на перемогу у конкурентній боротьбі мають лише ті, хто керується загальновизнаними принципами управління потенціалом, постійно дбають про оптимізацію механізмів та інструментарію протидії кризовим явищам і процесам. Безумовно, усі принципи є важливими, але акцент варто зробити на орієнтації на споживача, визнанні його вимог найбільшим пріоритетом для будь-якого виробника, оскільки для споживача саме система якості продукції найчастіше є гарантом звернення саме до цього підприємства. Тому серед механізмів та інструментарію протидії кризовим явищам і процесам основною має стати орієнтація на якомога повне задоволення постійно змінюваних вимог споживачів, що потребує постійної та наполегливої діяльності у напрямку вивчення потреб ринку. А це допоможе сформувати на підприємстві поважливе ставлення до споживача, його вимог.

Забезпечення стабілізації функціонування суб'єктів господарювання вимагає проведення досконалої інноваційної політики. Така політика на кожному підприємстві має бути спрямованою на подолання технічної відсталості, прискорення розвитку наукомістких сфер виробництва, створення нових конкурентоспроможних виробництв. Сучасна інноваційна політика підприємства за своїм змістом являє сукупність науково-технічних, виробничих, управлінських та інших заходів, пов'язаних з оптимізацією просування продукції (постуг) підприємства на ринок. Інноваційна політика має розглядатися як важливий елемент інструментарію боротьби з кризовими процесами.

Забезпечення виживання підприємства та конкурентноздатності його потенціалу у перспективі вимагає розгляду кризового стану як об єкта управління.

Основною особливістю кризової ситуації є те, що вона містить у собі небезпеку, загрозу руйнування виробничої системи та потенціалу підприємства. Тому завдання антикризового управління є вплив на проблеми, а також на окремі чинники, що призводять до появи кризових явищ і процесів, на усі прояви загострення протиріч. Будь-яке управління в умовах ринку має бути антикризовим. В табл. представлена порівняльна характеристика традиційного та антикризового управління.

 

ПараметриТрадиційне управлінняЛити кризове управління

Умови

діяльності

підприємстваНевисокий темп змін; передбачення ситуацій; повторювані управлінські проблемиВисокий темп змін; непередбачуганість ситуацій; нові управлінські проблеми

Цілі діяльності підприємстваОдержання максимального прибуткуАнтикризові цілі, пов'язані з ліквідацією гричин кризових явищ або їх наслідків

Вирішення

проблем

управлінняРеакція на проблему, що виникла; орієнтація на минулий досвідПередбачення і можливе попередження проблем; творчий пошук

Організація ресурсів для досягнення цілейЖорстка структураГнучка структура на основі розподілу ресурсів у відповідності 3 антикризовими пріоритетами

Характер

управлінської

інформаціїРегламентовані інформаційні потоки; надлишкова нформаціяЗалежність інформаційних потоків від реальної кризової ситуації

Організаційна

структура

управлінняСтабільна або екстенсивно

мінлива; чіткий розподіл функцій на тривалий період; вузька функціональна орієнтаціяГнучка, 'імітована у відповідності до антикризовнх пріоритетів; відсутнісгь ч ткого розподілу функцій па тривалий період;

широка і частково непередбачувана сфера дій

Система стимулівЗа стабільність та ефективністьЗа ініціативу

Стиль управлінняВміння встановити єдність підходівВміння спонукати персонал на сприйняття змін

 

 

Вона дає можливість розкрити сутність антикризового управління наступним