Сутність стратегічного, тактичного та оперативного управління потенціалом підприємства

кризи можливо передбачати, упереджувати, пом 'як-шувати. Через недосконалість системи менеджменту кризи інколи прискорюються;

з метою ефективного впливу на формування кризових явищ та протидію їм на підприємстві має розроблятися система антикризовнх заходів;

у разі настання кризи управління потребує особливих додаткових підходів, спеціальних знань, досвіду та стилю;

кризові явища і процеси з позицій економічної теорії слід розглядати як керовані;

ефективне антикризове управління має бути спрямованим на мінімізацію негативних наслідків від прояву кризи.

Важливість антикризового управління потенціалом підприємства зумовлюється наступним:

- його головною метою є забезпечення стабільного стану підприємства на ринку і стійких його фінансів при будь-якій економічній і політичній ситуації в країні;

- в основі антикризового управління потенціалом підприємства покладено процес постійних і послідовних інновацій у всіх сферах діяльності підприємства;

- антикризове управління потенціалом підприємства спрямоване на те, щоб у складній ситуації, в якій опинилося підприємство, можна було ввести в дію такі управлінські і фінансові механізми, які дозволили б подолати труднощі із найменшими дня потенціалу підприємства втратами.

Ефективність антикризового управління залежить від застосовуваних механізмів впливу. Підвищенню ефективності антикризового упраніління сприяють такі механізми, де пріоритети надаються:

а) мотивації, орієнтованій на ресурсоощадне використання потенціалу;

б) забезпеченню соціально-психологічної стабільності у колективі підприємства;

в) інтеграції професійних знань, умінь, навичок та досвіду працівників усіх категорій та підрозділів підприємства;

г) пошуку альтернативних варіантів антикризових управлінських рішень;

д) спрямуванню на інноваційний розвиток.

Зазначене у сукупності відображає стиль управління, який в умовах необхідності попередження кризових явищ та нейтралізації чи усунення негативних наслідків характеризується наступними рисами: професіоналізм менеджерів усіх рівнів, довіра до представників системи менеджменту з боку переважної більшості колективу підприємства, цілеспрямованість, інноваційність управлінських рішень, вміння брати на себе відповідальність за прийняті управлінські рішення.

Успіх чи невдача антикризового управління обумовлюється ступенем готовності менеджерів підприємства до потенційних загроз і кризових їх проявів, наявністю резервів, рівнем компетенції та досвіду менеджерів, якістю профілактичних заходів, ефективністю застосовуваних методів антикризового управління.

Для подолання кризової ситуації підприємством розробляється стратегія оздоровлення потенціалу підприємства. її завдання – визначити основні напрями антикризових заходів і загальну очікувану ефективність. На основі стратегії оздоровлення потенціалу підприємства розрізняються більш конкретні документи: плани маркетингу, виробничі плани, графіки робіт та ін.

Заходи антикризового управління потенціалам підприємства можна поділити на тактичні і стратегічні. Тактичні (оперативні) заходи щодо виведення потенціалу підприємства із кризи полягають в усуненні поточних збитків; виявленні внутріишіх резервів потенціалу; залученні спеціалістів для пошуку шляхів виходу з кризової ситуації; кадрових змінах; отриманні кредитів; отриманні відстрочки платежів; зміцненні трудової та фінансової дисципліни.

Реакцією підприємства на кризовий стан є застосування захисної або наступальної тактики. Захисна тактика полягає у проведенні заходів щодо збереження існуючого підприємства та його потенціалу, основними з яких є: скорочення витрат, закриття підрозділів підприємства, звільнення персоналу, скорочення обсягів виробництва і збуту. Найбільш

ефективною є наступальна тактика, яка, передбачає активну маркетингову політику, політику більш високих цін, збільшення витрат на удосконалення виробництва за рахунок його модерніз ації, оновлення основних засобів, впровадження перспективних технологій, використання резервів. У той же час змінюється або зміцнюється управління потенціалом підприємства, проводиться комплексішй аналіз та оцінка ситуації і, якщо потрібно, коригується стратегія діяльності підприємства.

Стратегічні заходи полягають в аналізі та оцінці стану потенціалу, виробничих програм, політики доходів та інвестицій; розробці концепції оздоровлення потенціалу підприємств: фінансової, маркетингової, технічної, управлінської, інвестиційної; розробці плану антикризових заходів.

Для подолання кризових явищ у розвитку потенціалу підприємство може використовувати ряд способів (методів, шляхів виходу із банкрутства і оздоровлення), що апробовані на практиці. Ці способи і методи відображаються в аптикризовій програмі управління потенціалом підприємства, яку розробляють висококваліфіковані спеціалісти (експерти).

5. Визначити вибір стратегії при проектуванні системи управління потенціалом підприємства

У практичній діяльності українських фірм останнім часом дедалі ширше запроваджується стратегічне планування. При цьому при розробці стратегічних планів розвитку підприємства визначаються найважливіші пріоритети кадрової політики, завдання та напрямки їх досягнення. Таким чином, основні пріоритети кадрової політики підприємства на певний тривалий період є важливим компонентом стратегічного плану розвитку підприємства. В стратегічному плані підприємства визначаються такі складові кадрової політики, як визначення якісного складу персоналу, критеріїв підбору співробітників, структури і штатного розкладу підприємства, напрямків підвищення кваліфікації окремих категорій співробітників.

При формуванні стратегії управління персоналом в організації необхідно враховувати положення прийнятої загальної стратегії діяльності організації, що передбачає:

1) визначення цілей управління персоналом. Тобто при прийнятті рішень у сфері управління персоналом повинні бути враховані як економічні аспекти (прийнята стратегія управління персоналом), так і потреби та інтереси працівників (відповідна оплата праці, необхідні умови праці, можливість розвитку та реалізації здібностей працівників) ;

2) формування ідеології і принципів кадрової роботи, тобто ідеологія кадрової роботи повинна бути відображена у вигляді документу і реалізовуватись у роботі усіма керівниками структурних підрозділів організації. У цьому документі передбачається набір етичних норм у роботі з персоналом.

Одержання економічної ефективності у галузі управління персоналом визначає використання персоналу для досягнення цілей підприємницької діяльності організації (збільшення обсягів виробництва та інше) при обмеженості відповідальних трудових ресурсів.

Соціальна ефективність забезпечує реалізацію системи заходів, спрямованих на задоволення соціально-економічних очікувань, потреб та