Сутність та системні характеристики ризику в логістичних ланцюгах

відшкодування товаровиробникам та іншими учасниками логістичного процесу здійснених ними затрат.

Для досягнення перелічених цілей в тій чи іншій конкретній ситуації можуть бути введені в дію наступні управляючі впливи:

пришвидшення просування матеріальних ресурсів від постачальників до споживачів (від товаровідправників до товароотримувачів);

заміна одних матеріальних ресурсів іншими;

зміна траєкторії руху матеріальних потоків;

використання резервів гуртово-торгових фірм – страхування поставок за рахунок товарних запасів;

подрібнення матеріального потоку – зміна частоти поставок;

управління загальним запасом на основі оперативного маневрування матеріальними ресурсами;

регламентація використання матеріальних ресурсів, в тому числі нормування їх витрат чи споживання;

оперативні закупки матеріальних ресурсів;

ешелонування матеріальних запасів;

консигнація товарів та вантажів;

профілактика та резервування технічних засобів логістичного процесу

сервісне супроводження логістичного процесу;

попередня комплектація товарів (вантажів) згідно потреб покупців;

поставки за системою „точно в строк”;

диспетчеризація руху матеріальних, в тому числі транспортних, потоків.

Наведеним переліком не вичерпується арсенал управлінських впливів. Розширення цього арсеналу об‘єктивно підвищує надійність логістичних операцій та логістичного процесу загалом. Страхування надійності функціонування логістичної системи досягається також за рахунок її забезпечуючих підсистем, тобто за рахунок її інфраструктури. Під логістичною інфраструктурою розуміють сукупність видів діяльності, з допомогою котрих забезпечуються і обслуговується процес руху  матеріальних та фінансових потоків чи процес товаропросування.

Логістична інфраструктура, як і будь-яка інша інфраструктура, поділяється на три види: технічну (виробничу), інституційну та соціальну. Технічна інфраструктура передбачає наявність і функціонування транспорту, доріг, споруд та будівель, складів та терміналів та ін.

Інституційна інфраструктура – це діяльність банків, митниці, органів сертифікації та ін., безпосередньо пов‘язана з обслуговуванням процесу товаропросування, соціальна інфраструктура охоплює персонал, зайнятий у процесі руху матеріальних потоків. В сучасних умовах інфраструктура відіграє головну роль в економіці в цілому та в логістиці зокрема. Наявність розвинутої інфраструктури – необхідна умова ефективного функціонування системи, а тому при формуванні системи страхування необхідно звернути увагу на стан логістичної інфраструктури, параметри котрої повинні відповідати потребам конкурентноздатності.

Логістична система передбачає велику кількість і різноманітність форм практичної реалізації. Однією з таких форм є система, яка складається з наступних блоків (підсистем): закупівлі, транспортування, зберігання, матеріально-технічне забезпечення, внутрішньо-виробниче переміщення матеріальних ресурсів. Для кожної з цих підсистем властивий певний ризик, і відповідно йому обираються способи страхування (табл.1)

Таблиця 1.

Ризики і страхування в логістичних системах

Найменування логістичних підсистемРизик

 

Спосіб страхування

 

 

ЗакупкиЦіни невідповідні  якості товару. Збільшення затрат у виробництві.Функціонально-ціновий аналіз. Додержання бюджетних обмежень. Оптимізація (по Парето) умов договору.

Транспортування

Збільшення транспортних витрат. Порушення графіку поставок. Втрата майна.Оптимізація маршрутів. Диспетчеризація. Охорона майна. Майнове страхування. Страхування відповідальності.

Зберігання

Іммобілізація матеріальних ресурсів. Втрата майна.Управління запасами. Охорона майна. Протипожежні заходи. Майнове зберігання.

Матеріально-технічне постачанняНезбалансованість (невідповідність об‘єму поставок потребам). Невідповідність по якості матеріальних ресурсів. Ситуації виникнення дефіциту. Понад нормативні запаси та неліквіди.Нормування витрат матеріальних ресурсів. Вхідний контроль. Управління виробничими запасами. Оперативні закупки. Управління виробничими запасами. Поставки „точно в строк”.

Внутрішньо-виробниче переміщення матеріальних ресурсівПорушення виробничого ритму.Управління запасами в незавершеному виробництві. Підготовка матеріалів до виробничого використання.

 

Таким чином, страхування конкретних ризиків відбувається за допомогою:

1) системи управління безпосередньо процесом товаропросування (логістичною системою);

2) системи страхування – спеціалізованими страховими компаніями. Останні, будучи самостійними суб‘єктами страхового рангу, є частиною інституційної логістичної інфраструктури.

В логістичній діяльності матеріальні складові, які називаються в практиці страхування „майном”, виступають у формі засобів виробництва, серед яких важливе місце займають основні фонди.

В залежності від місця та ролі в логістичних процесах основні фонди поділяються на наступні групи:

будівлі;

споруди;

передавальні прилади;

машини та обладнання;

вимірювальні та регулюючі прилади;

транспортні засоби;

інструменти і інвентар.

Наведений перелік майна в певній мірі використовується в страхуванні логістичних систем. Особливе місце в цьому переліку займають транспортні засоби: страхування транспортних засобів є самостійною галуззю страхової діяльності. Будівлі та споруди, будучи статичними системами, підлягають мінімальному ризику, за винятком будівель високої пожежонебезпечності. Для решти об‘єктів, які є динамічними системами, ризик обумовлений ступеню надійності їх функціонування. Для транспортних засобів надійність їх експлуатації, а відповідно, і ризик обумовлені не тільки внутрішніми факторами (наприклад, зносом), але і зовнішніми (наприклад, природними явищами, ситуаціями на шляхах пересування, взаємодією з іншими транспортними засобами та іншими об‘єктами). В даному аспекті заслуговує увагу система страхування морських перевезень, зокрема  морських суден.

Особлива увага при страхуванні морських суден надається профілактичним заходам ще на стадіях проектування та будівництва. Тому морські судна підлягають визначенню і класифікації з точки зору встановлених вимог безпеки мореплавання. Найбільш відомі класифікаційні товариства: „Реєстр судноплавства Ллойда” (Великобританія), „Бюро Верітас”(Франція), „Норске реєстр” (Норвегія), „Регістро Італьяно” (Італія), „Російський морський реєстр” (Росія). Такі товариства мають штат інспекторів, які здійснюють нагляд не тільки за будівництвом суден, але і за їх експлуатацією.

В розглянутому випадку компанії не стільки відшкодовують збитки, скільки приймають міри по зведенню до мінімуму можливого ризику і недопущення наступлення страхового випадку.

Попередження збитку досягається за рахунок