Синтез та властивості 4-заміщених 2-метилхіноліну

Метод запропонований Н. А. Ізмайловим і М. С. Шрайбером в 1938 р.

 

 

Температура плавлення визначається як температура, при якій фазовий перехід з твердого до рідкого стану відбувається при атмосферному тиску і така температура ідеально відповідає температурі затвердіння.

При дослідженні будь-якої нової речовини бажано проводити одночасне визначення температури плавлення продукту реакції та вихідної речовини, що дасть змогу впевнитися у протіканні реакції [28].

Температуру плавлення органічних речовин визначають за допомогою капілярів. Попередньо слід заготувати капіляри, які можна створити зі скляних трубок. Капіляри повинні мати внутрішній діаметр в межах 0, 5-0, 8 мм і довжину в межах 70-90 мм, один з їх кінців має бути запаяним. Речовину висушують, подрібнюють і вводять до капіляру, для чого відкритим кінцем набирають її невелику кількість і, постукуючи, переміщують у запаяний кінець капіляру. Так повторюють до отримання на дні капіляру стовпчика речовини висотою 3-5 мм. Перед проведенням визначення температури плавлення капіляр з речовиною прикріплюють до термометра так, щоб стовпчик речовини знаходився на рівні середини ртутного резервуару термометра. Якщо речовина має температуру плавлення, що не перевищує 150 0С, для прикріплення капіляра до термометра доцільно користуватися гумовими кільцями, нарізаними з гумової трубки невеликого діаметру. Термометр з капіляром вставляють у чисту суху пробірку (на відстані 0, 5-1 см вище дна) за допомогою пробки з отвором. Пробірка з капіляром і термометром нагрівається у металевому блоці, при цьому через отвори в блоці за ними може проводитись спостереження. Зростання температури налаштовується на менш, ніж 1 К/хв. протягом всього плавлення. Визначаються початкова та кінцева температури плавлення. Загалом температура плавлення записується у вигляді інтервалу температур між початком та кінцем плавлення речовини [21, 22].

 

 

Якісний аналіз функціональних груп передбачає проведення якісних реакцій на атом Нітрогену в хіноліновому кільці, атом Сульфуру і на метильну групу (CH3).

 

 

Присутність ендоциклічного Нітрогену в хіноліні можна визначити загальними алкалоїдними реактивами, які є комплексними сполуками:

-Бушарда – розчин йоду в калій йодиді К[І3] – при взаємодії зі слабокислим водним розчином гетероциклічної сполуки утворюється бурий осад;

-Майєра – розчин гідраргіум йодиду в калій йодиді К2[HgІ4] – при взаємодії зі слабокислим або нейтральним розчинами гетероциклічної сполуки утворюються осади білого або жовтуватого кольору;

-Драгендорфа – розчин вісмут йодиду в калій йодиді К[ВіІ4] – при взаємодії з кислим розчином гетероциклічної сполуки утворює аморфний (рідко кристалічний) осад помаранчево-червоного або цегляного кольору.

Реактиви групового осадження, які представляють собою комплексні сполуки, з досліджуваними сполуками утворюють осади, що є іонними асоціатами. В якості групового реактиву також використовують гетерополікислоти, а саме:

-Зонненштейна – фосфорномолібденова кислота Н7[Р (Мо2О7) 6]•Н2О – утворюється осад жовтого кольору, який внаслідок відновлення молібденової кислоти через деякий час набуває синього або зеленого забарвлення;

-Шейблера – фосфорновольфрамова кислота;

-Бертрана – сіліцийвольфрамова кислота Нg[Si (W2О7) 6]•nН2О – зі слабокислим водним розчином гетероциклічної сполуки утворюється характерний білий або жовтуватий дрібнокристалічний осад.

Методика проведення реакцій осадження. Декілька крапель досліджуваного розчину наносять на предметне скло та додають декілька крапель одного з реактивів групового осадження. Утворення осаду вказує на гетероциклічну сполуку [30, 31].

 

 

Реакція Фоля є якісною реакцією на атом Сульфуру. Принцип методу: при нагріванні досліджуваних речовин в лужному середовищі від них легко відщеплюється сірка у виді сірководню, який в лужному середовищі утворює натрій сульфід (рис. 2. 2.).

 

 

Утворення натрій сульфіду можна підтвердити за допомогою іонів важких металів. Для виявлення атому Сульфуру можна використовувати плюмбум (ІІ) ацетат, який при взаємодії з натрій гідроксидом утворює натрій плюмбіт. В свою чергу натрій плюмбіт, реагуючи з натрій сульфідом, призведе до утворення плюмбуму (ІІ) сульфіду – осаду чорного кольору (рис. 2. 3).

Pb (CH3COO) 2 + 2NaOH → Pb (ONa) 2 + 2CH3COOH

Na2S + Pb (ONa) 2 + 2H2O → PbS↓ + 2NaOH

 

 

Методика проведення реакції Фоля. У пробірку наливають 1 мл досліджуваного розчину і додають 0, 5 мл 20% -го розчину натрій гідроксиду. Суміш нагрівають до кипіння і додають 0, 5 мл розчину плюмбум (ІІ) ацетату, спостерігають утворення сіро-чорного осаду [32, 33].

 

 

Реакція Кневенагеля полягає у конденсації альдегідів або кетонів зі сполуками,