Теоретичне обґрунтування та дослідження особливостей видів пам’яті у процесі діяльності

Уважно подивіться на знайомий предмет, потім, заплющивши очі, образно уявіть його собі в дрібницях. Розплющивши очі, ще раз погляньте на нього і зазначте, які деталі ви випустили.

Вивчений предмет спробуйте намалювати з пам´яті. Потім виявіть те, що забули намалювати.

Опишіть з пам´яті риси добре знайомої людини. Спостерігаючи за цією людиною під час зустрічі, уточніть непомічені риси її обличчя.

Подивіться на 7-15 дрібних предметів, опісля з пам´яті опишіть їхній вигляд.

Спробуйте добре роздивитися предмет, який падає. Потім опишіть його якомога точніше.

Огляньте кімнату, запам´ятайте, що в ній розміщено. Потім заплющіть очі й уявіть образ побаченого до дрібниць.

Згадайте голос та інтонацію фрази знайомої вам людини і спробуйте із заплющеними очима уявно знову почути її. Потім повторіть фразу вголос, а під час зустрічі з цією людиною порівняйте «оригінал» з імітацією.

Ці вправи розвивають пам´ять: образи об´єкта спостереження швидко запам´ятовуються і тривалий час зберігаються в пам´яті, водночас удосконалюється здатність уявляти, аналізувати об´єкт з пам´яті без особливих зусиль волі.

Не менш важливим у розвитку пам´яті є формування вміння запам´ятовувати й відтворювати, засвоєння раціональних прийомів запам´ятовування, контролю та розуміння. Основні прийоми довільного запам´ятовування такі:

Треба чітко визначити мету, завдання запам´ятовування. Мнемічне завдання полягає в чіткому формулюванні того, що і як треба запам´ятати та міцно закріпити. Якщо таке завдання спеціально не ставлять, то матеріал запам´ятовується значно гірше. Зокрема, під час дослідження одній групі ставили завдання запам´ятати матеріал, щоб відповісти наступного дня, іншій – запам´ятати надовго. Перевірку проведено через чотири дні, результати виявилися набагато кращими в другій групі – адже відомо як швидко забувається матеріал, вивчений тільки для іспиту.

У довільному запам´ятовуванні потрібно сформувати стійкі мотиви до запам´ятовування, набування знань, почуття відповідальності. Якщо людина належно не вболіває за справу, невідповідально ставиться до запам´ятовування, то вона швидко забуває те, що треба пам´ятати.

Необхідною умовою запам´ятовування є розуміння матеріалу, утворення смислових зв´язків, якщо вони недостатні, та використання ефективних прийомів запам´ятовування. Незрозумілий матеріал, як правило, не зацікавлює й запам´ятовується гірше, ніж систематизований, зрозумілий. Для поліпшення умов запам´ятовування варто зробити матеріал зрозумілим і привабливим.

Застосування того чи іншого способу запам´ятовування є довільним асоціюванням, пов´язуванням певних одиниць матеріалу, який треба запам´ятати. Щоб запам´ятати номер телефону, кожен якось кодує його цифрові значення, групує цифри з відомих дат, схожих номерів і складає смислове вираження. Допомагають запам´ятовувати й прийоми аналізу матеріалу: складання плану, порівняння, класифікація, групування, систематизація. Кожна людина виробляє власні прийоми аналізу й асоціювання матеріалу для запам´ятовування. Крім залучення логіки і розуміння, така робота над матеріалом запам´ятовування дає змогу привернути увагу до нього, краще усвідомити та засвоїти.

Важливою умовою ефективного запам´ятовування є сприятливий психічний стан для засвоєння нового матеріалу. Погано сприймає матеріал людина втомлена, роздратована, пригнічена. Відомі випадки осяяння пам´яті перед сном і після пробудження вранці. Позитивного ефекту досягають аутогенною стимуляцією пам´яті, що пов´язано з приведенням організму в актуальний стан і сприятливою дією механізму релаксації.

Для кращого функціонування пам’яті важливо не забувати про фізіологічні особливості організму і мозку. Голодуючий мозок те ж, що голодний працівник – він не буде працювати добре. Найголовніше «ласощі» для сірих клітинок – кисень, і дістати його дуже просто: раз на тиждень три години відпочивайте на свіжому повітрі, займаючись спортом, бігаючи або просто гуляючи.

Проаналізувавши праці зарубіжних та вітчизняних психологів ми даємо такі рекомендації, спрямовані на поліпшення пам’яті

1. Увімкнення уяви

Люди, які запам’ятовують величезні числа, завжди мають розвинену уяву. Вони уявляють число у вигляді рослин, тварин і неживих предметів, наприклад, двійка – лебідь, вісімка – матрьошка, одиниця – стовп біля дороги, шістка – замок і т. д.

2. Активний спосіб життя

Спортивне життя, заняття танцями значно покращує кровообіг, у тому числі і в головному мозку, активізує психічні процеси, що забезпечують сприйняття, відтворення і опрацювання інформації.

3. Рукоділля

Рукоділля – це заняттям лише для домогосподарок чи бабусь. Вишивання хрестиком, різноманітне плетіння, нанизування намистин – ці дії активізують пам’ять і в цілому роботу головного мозку.

4. Стимулювання запахами

Коли людина готуєтеся до виступу на роботі або до іспиту в університеті необхідно оточувати себе запахами, які стимулюють процеси запам’ятовування (наприклад запалити аромалампу з ефірними оліями: лимонним, м’ятним або розмариновою).

5. Потрібно зосередитися на процесі запам’ятовуванні

Якщо людина хоче запам’ятати щось, необхідно зосередитися на цьому процесі. Обдумати, слухати, проводити паралелі зі своїм життям або з наявними знаннями. Чим більше почуттів і думок «зачепиться» за наявну інформацію, тим вища ймовірність запам’ятати дійсно щось важливе.

6. «Напружуйте пам’ять»

Якщо ви щось забули: значення слова, цифру зі звіту, ім’я співачки, телефон друга – перш ніж відразу ж лізти в словник, користуватися Інтернетом або телефонною книгою, необхідно спробувати хоча б протягом декількох хвилин самостійно згадати забуте.

7. Тренуйте свій мозок

Необхідно читати художню літературу, після чого коротко записувати імена героїв і сюжет. Час від часу записи і відновлюйте прочитане в пам’яті. Це допоможе не просто тренувати пам’ять, але і уславитися ерудованою особистістю в колі друзів.

8. Забудьте про зубріння

Заучувати щось, не розуміючи, не бачачи образи перед очима, не переказуючи своїми словами текст, невигідно. Зубріння далі оперативної пам’яті не пройде. Точно не піде на користь вчити «до іспиту» або «до завтра». Якщо при запам’ятовуванні поставити мету «вивчити навічно», то запам’ятовування буде набагато ефективніше.

9. Повоторення

«Повторение – мать учения. « Так воно і є, але не варто повторювати отриману інформацію по 5 разів поспіль, а робити це потрібно один разу на день протягом п’яти днів. І краще за все робити це на ніч.

 

 

Багатьма дослідниками пам’ять характеризується як «наскрізний» процес, що забезпечує спадкоємність психічних процесів і об’єднує всі пізнавальні процеси в єдине ціле. Свідомість того, що сприймається в даний момент предмет або явище сприймалися в минулому, називається впізнаванням. Проте ми можемо не тільки здобувати предмети. Ми можемо викликати в нашому знанні образ предмета, який в даний момент ми не сприймаємо, але сприймали його раніше. Цей процес – процес відтворення образу предмета, сприймається нами раніше, але не сприймається в даний момент, називається відтворенням. Відтворюються не тільки сприймаються в минулому предмети, за і наші думки, переживання, бажання, фантазії і т. д. Необхідною передумовою впізнавання і відтворення є запечатление, або запам’ятовування, того, що було сприйнято, а також його подальше збереження.

Таким чином, пам’ять – це складний психічний процес, що складається з декількох приватних процесів, пов’язаних один з одним. Пам’ять необхідна людині, – вона дозволяє йому накопичувати, зберігати і згодом використовувати особистий життєвий досвід, в ній зберігаються знання і навички.

Головною проблемою сучасної психологічної спільноти є те, яка ж теорій пам’яті дає найбільш вичерпну відповідь на запитання про походження та закономірності пам’яті. Проаналізувавши роботи психологів, ми дійшли висновку, що на даний момент, жодна з теорій не може дати вичерпну відповідь. Лише при синтезі фізіологічного, психічного та хімічного можливо буде знайти теорію, яка пояснить всі невирішені питання щодо пам’яті як психічного процесу.

Проаналізувавши психолого-педагогічну літературу, ми дійшли висновку, що пам’ять є невід’ємною і однією з найважливіших частин людського життя та діяльності. Від її розвиненості, від переважання одного виду пам’яті над іншим залежить успіх у трудовій діяльності та перебіг повсякденного життя.

 

 

1. Бузан Т. В. Скоростная память: [пер. с англ. ] – М. : Эйдос, 1996. – 247c.

2. Варій М. Й. Загальна психологія: [навч. посібник /Для студ. психол. і педагог. спеціальностей. ] – Львів: Край, 2005. – 420с.

3. Веккер Л. М. Психические процессы: В 3 т. – Т. 1. – Л. : Изд-во Ленингр. ун-та, 1974. – 357с.

4. Возрастные и индивидуальные различия памяти / [под ред. А. А. Смирнова. ] – М. : Просвещение, 1967. – 324с.

5. Гарибян С. А. Школа памяти. – М. : Цицеро, 1992. – 648с.

6. Голубева Э. А. Индивидуальные особенности памяти человека. – М. : Педагогика, 1980. – 520с.

7. Громова Е. Л. Эмоциональная память и ее механизмы. – М. : Наука, 1980. – 381с.

8. Загальна психологія: [підручн. для студ. вищ. навч. закладів] / За заг. ред. акад. С. Д. Максименка – К. : Форум, 2000. – 282с.

9. Загальна психологія: [навч. посіб. ] / О. В. Скрипченко, Л. В. Долинська, З. В. Огороднійчук та ін. – К. : А. Г. Н., 2002. – 371с.

10. Иванов-Муромский К. А. Мозг и память. – К. : Наук, думка, 1987. – 413с.

11. Клацки Р. Память человека: Структуры и процессы: [пер. с англ. ] – М. : Мир, 1978. – 270с.

12. Леонтьев А. Н. Деятельность. Сознание. Личность. – М. : Политиздат, 1975. – 430с.

13. М´ясоїд П. А. Загальна психологія: [навч. посіб. ] / 3-тє вид., випр. – К. : Вища шк., 2004. – 424с.

14. Психология XXI века: [учебник для вузов] / Под ред В. Н. Дружинина. – М. : ПЕР СЭ, 2003 – 462с.

15. Психология памяти / Под ред. Ю. Б. Гиппенрейтер и В. Я. Романова. – 3-е изд. – М. : ЧеРо, 2002. – 419с.

16. Психологія / За ред. Г. С. Костюка. – К. : Рад. школа, 1968. – 370с.

17. Психологія: [підручник] / Під ред. Ю. Л. Трофімова. – 3-тє вид. – К. : Либідь, 2001. – 284с.

18. Хофман И. Активная память: Експеримент и теория человеческой памяти / [Пер. с нем. ] – М. : Прогрес, 1986 – 386с.

19. МаслоуА. Психология бытия. – СПб., 1997. – 589с.

20. Татенко В. А. Психология в субъективном измерении. – К. : Просвіта, 1996. – 370с.

21. Франкл В. Человек в поисках смысла. – М. : Прогресс, 1990. – 346с.