Теоретичне обґрунтування та дослідження особливостей видів пам’яті у процесі діяльності

Одні люди добре засвоюють рухи, у них легко формуються різноманітні рухові навички. Інші можуть із легкістю запам’ятати такі складні контури й форми, які іншим зовсім недоступні. При цьому зорова пам’ять може демонструвати дивовижні властивості. Так, під час іспиту при підготовці до відповіді студент виклав зміст матеріалу, але в кутку одного аркуша залишив порожнє місце. Виявилося, що це місце призначене для малюнка, який він ніяк не міг згадати. Люди з вираженою слуховою пам’яттю можуть не тільки запам’ятати, але й відтворити вперше почуті досить складні музичні твори.

Ці особливості пам’яті можуть бути вродженими, але можуть бути пов’язані й з особливостями професійної діяльності людей або умовами сфери, у якій розвивається й формується людина.

Так, радист високого класу спокійно утримує в пам’яті більше 10 цифр, іноді й 15-20. Професія дегустатора заснована на добре розвинутій смаковій пам’яті. А фахівці ткацького виробництва розрізняють велику кількість відтінків навіть чорного кольору. Спортсменові необхідно мати гарну рухову пам’ять, музикантові – слухову, а педагогові, зокрема, – пам’ять на обличчя й прізвища.

У ряді випадків індивідуальні особливості пам’яті можуть проявлятися як феноменальним розвитком пам’яті в цілому, так і в надзвичайній продуктивності окремих її видів. Історія знає багато прикладів, що стосуються пам’яті видатних людей. Такі полководці, як О. Македонський, О. Суворов, Н. Бонапарт, знали імена майже всіх своїх солдатів. Л. Сенека міг запам’ятати й повторити 2 тисячі слів після однократного їхнього прослуховування. Щодо інших людей більше ймовірний варіант, коли власники надзвичайної пам’яті на обличчя, цифри й слова використовують спеціальні засоби й прийоми. [4]

 

 

Пам´яттю користуються від народження, про що свідчить можливість вироблення умовних рефлексів (відповідь на положення під час годування). Дитина у два місяці впізнає матір. Ця нерозчленована реакція згодом, з розвитком інших пізнавальних процесів і накопиченням досвіду, вдосконалюється. Наприкінці першого півріччя впізнавання поширюється на все оточення і доповнюється відтворенням образу предмета. Дитина шукає зниклий з поля зору предмет, а згодом і названий предмет. Образна пам´ять з´являється у виразній формі на восьмому місяці життя. [19]

Засвоєння мови в ранньому дитинстві розширює можливості пізнавальної діяльності, сприяє розвиткові словесно-логічної пам´яті. Пам´ять набуває більшої стійкості й міцності, тривалішим стає зберігання запам´ятованого. Ще домінує мимовільна пам´ять, однак уже з´являється довільне запам´ятовування.

Для дошкільного дитинства характерний інтенсивний розвиток мимовільної пам´яті, чому значною мірою сприяє ігрова діяльність. Дошкільники починають відображати предмети не тільки за зовнішніми, а й за внутрішніми, істотними їхніми властивостями та зв´язками. Розвиток доцільної діяльності й мови поступово зумовлює виникнення і початкове формування довільної пам´яті. Це – головне надбання дошкільного віку, що відкриває шлях до навчальної діяльності в школі. Розвиток мови сприяє засвоєнню абстрактних положень і закономірностей, приводить до формування поняттєвого логічного мислення – друга умова готовності до школи.

У молодших школярів розвиваються всі види пам´яті. Але особливо інтенсивно формується словесно-логічна пам´ять як умова й результат успіхів у навчанні. Відомо, що в знаннях, якими оволодівають молодші школярі, переважає матеріал конкретний, а не абстрактний. Однак вивчаючи природничі предмети, вони ознайомлюються з причинними зв´язками, простими узагальненнями.

Проте довільна пам´ять у дітей ще достатньо не сформована. Тому учні молодших класів стикаються з труднощами, не вміють проконтролювати осмислення матеріалу, перевірити себе. Вихід вони бачать у механічному заучуванні. Нагальною потребою для них є засвоєння прийомів логічного запам´ятовування. Тому треба вчити дітей розрізняти у своїй роботі завдання розуміти матеріал і завдання його запам´ятати, поступово виробляти досконаліші прийоми заучування.

Процес запам´ятовування в них ще розгорнутий, тому, приділяючи увагу одному, вони не можуть одночасно займатися іншим. Формування навичок і вмінь удосконалює та згортає цей процес, розвантажує свідомість, і в молодших школярів з´являється можливість поєднувати різні завдання.

Подальший розвиток мимовільної й довільної пам´яті відбувається в підлітків у процесі оволодіння складнішою системою знань. Перехід від елементарних понять до вивчення законів природничих і суспільних наук сприяє тому, що учні цього віку переходять від конкретно-логічної до абстрактно-логічної пам´яті. Завдання в тому, щоб навчити підлітків швидко здійснювати аналіз і синтез тексту, розуміти зміст, головні факти, робити висновки. У міру формування в учнів уміння розуміти, осмислювати матеріал удосконалюється також їхня логічна пам´ять, спочатку мимовільна, а потім і довільна. Існує залежність формування вміння запам´ятовувати від формування вміння розуміти матеріал. Загальне оволодіння цими вміннями сприяє продуктивності логічної пам´яті, особливо абстрактно-логічної й довільної.

Для розвитку абстрактно-логічної пам´яті у старших школярів характерний високий рівень оволодіння складною системою узагальнених умінь розуміння і запам´ятовування. Це відкриває можливість подальшого розвитку абстрактно-логічної пам´яті учнів, формування таких прийомів, які допомагають запам´ятовувати складні системи фактів, понять, законів, їхнього пояснення й доведення.

Отже, пам´ять потрібна для засвоєння нових знань, а набування їх сприяє вдосконаленню пам´яті. Тому цей процес не завершується у старшому шкільному віці: удосконалення пам´яті триває і в дорослих завдяки професійному навчанню. Зростання самостійності