Теоретичні основи картографування об'єктів історичного середовища

Фортеця складалася з Цитаделі та трьох широких укріплень, що утворювали головну фортифікаційну огорожу та прикривали Цитадель, на півдні – Волинське кріплення, на заході – Тереспольське укріплення, на сході та півночі – це Кобринське укріплення. А з зовнішнього боку фортеця була захищена бастіонним фронтом – це фортифікаційна огорожа, земляний вал з цегляними казематами всередині, що зводиться на кутах фортечної огорожі для вогневого захисту фортечних мурів і обстрілу місцевості перед укріпленням [9]. Висота бастіону становила 10 метрів, протяжність – 6, 4 км, мала обвідний вал, який був заповнений водою.

Цитадель являла собою природний острів, по всьому периметру якого була побудована замкнута двоповерхова оборонна казарма протяжністю 1, 8 км. Товщина зовнішніх стін сягала двох метрів, а внутрішніх – до 1, 5 м. Казарма складалася з 500 казематів, в яких могло розміститися до 12 тисяч воїнів з боєприпасами і продовольством. З іншими укріпленнями Цитадель повязували ворота та мости. З Кобринським укріпленням зв'язок підтримувався через Брестські, Бригітські ворота та мости через ріку Мухавец, з Тереспольським – через однойменні ворота та канатний міст через ріку Західний Буг. Через Холмські ворота та підйомний міст через р. Мухавец був зв'язок з Волинським укріпленням [8].

Кобринське укріплення складалося з чотирьох бастіонних фронтів з трьома равелінами – це фортифікаційна споруда трикутної форми, яке розташовувалося перед куртиною попереднього фортифікаційного рову в проміжках між бастіонами, що слугує для перехресного обстрілу [9], та трьома редюїтами – це внутрішнє укріплення, споруджене в замкнутих укріпленнях для їх посилення та бою всередині [9].

Волинське укріплення складалося з двох бастіонних фронтів з двома равелінами. Тереспольське укріплення складалося з чотирьох земляних люнетів, які з’єднувалися з загальним ровом. За люнетами було розташоване передмостове укріплення.

У другій половині ХІХ століття в цілях протидії обходу противником фортеці почали створювати окремі потужні оборонні укріплення – фронти.

1864 року було розпочато реконструкцію фортеці за планом, який був розроблений відомим російським фортифікатором генерал-адютантом Е. І. Тотлебеном. Згідно з даним планом, Брестську фортецю потрібно було перетворити на фортецю фортового типу. Безпосередньо в фортеці були проведені роботи для потовщення головного валу, приведені в порядок редюїти, а на Кобринському укріпленні побудовані два редути позаду двох бастіонів. Будувалися казаметуючі артилерійські батареї, капоніри, додаткові порохові льохи [8].

Будівництво фортів розпочалося в 1869 році зі споруди форту «Граф Берг» у кілометрі на північний захід від фортеці для контролю над ділянкою залізниці Варшава – Москва та залізничним мостом через ріку Західний Буг [8].

18 листопада 1878 року затвердили план, за яким передбачалося будувати форти на відстані 3 – 4 км один від одного та на тій же відстані від головної огорожі фортеці.

Протягом десяти років йшло будівництво дев’яти фортів першої лінії, у кожному з яких можна було розмістити до 250 солдат та 20 гармат. Протяжність оборонної лінії становила 30 км.

У зв’язку з розвитком артилерії, зокрема, появою фугасних снарядів з 1909 року розпочалася розробка проекту підсилення Брест-Литовської фортеці. А 1912 року Комітет Генерального штабу затвердив план перебудови, згідно з яким обвід фортеці збільшувався до 45 км. Нову лінію фортів передбачалося звести на відстані 6 – 7 км від центру фортеці. Вони мали літерне позначення від букви «А» до «О». У модернізації фортеці брали участь генерал-лейтенант Н. А. Буйницький та військові інженери І. О. Белінський, Б. Р. Добошинський, Д. М. Карбишев [8].

Брестська фортеця відіграла дуже важливу роль під час Другої Світової війни.

2 вересня 1939 року перші бомби впали на фортецю. Військові частини, що базувалися поблизу Бресту, повинні були обороняти місто по лінії фортів, а у випадку невдачі – знищувати мости та концентрувати оборону на чотирьох укріпленнях. 10 вересня була створена група «Брест» на чолі з польським воєначальником Констянтином Плісовським. До групи входило чотири піхотні полки, дві батареї тридцятого артилерійського полку, 56-ий саперний батальйон, рота зв’язку та медико-санітарна служба.

14 вересня 1939 року частини десятої танкової дивізії на чолі з німецьким воєначальником Г. В. Гудеріаном захопили місто, але наступ на фортецю було відбито [8].

22 вересня 1939 року в місті було проведено парад радянських та німецьких військ. Місто та Цитадель були передані СРСР [8].

21 червня 1941 року німецькі війська сконцентрувалися поблизу радянського кордону. У результаті німецько-радянського обстрілу були знищені склади та обірвався зв'язок. Згодом розпочався штурм фортеці. Найбільший опір вдалося здійснити на Волинському та Кобринському укріпленнях, але 24 червня німецькі війська захопили їх.

Брестську фортецю було звільнено в результаті Люблін – Брестської операції, яка була складовою частиною операції «Багратіон» [8].

2. 2. Джерела отримання даних для створення тематичних карт історичного спрямування

Зміна ставлення та поглядів суспільства до збереження й охорони пам’яток історико-культурної спадщини привернуло більше уваги до карт відповідного змісту. На сьогоднішній день значно збільшилася тематика карт, на яких відображаються різні об’єкти історико-культурного призначення. Матеріали історичних та архітектурних досліджень здебільшого відображаються на дрібномасштабних тематичних картах, до яких відносять карти культури,