Теоретичні підходи до проблеми соціально-психологічної адаптації п'ятикласників до навчання в середній школі

 

РОЗДІЛ I Теоретичні підходи  до проблеми соціально-психологічної  адаптації п'ятикласників до навчання в середній  школі

1.1. Соціально-психологічна адаптація як психолого-педагогічний феномен

1.2. Особливості навчання при переході з початкової школи в середню

1.3. Психологічні основи адаптації п’ятикласників до умов навчання

РОЗДІЛ II Дослідження соціально-психологічної адаптації  п’ятикласників до умов навчання в середній ланці загальноосвітньої школи

2.1.Організація дослідження та обґрунтування методик

2.2.Аналіз проведення методик

Додатки

 

 

Соціально-економічний розвиток викликає необхідність адаптації як окремої особистості, організації, так і суспільства в цілому. Сьогоднішня школа не в змозі успішно вирішувати поставлені перед нею завдання без урахування інтенсивності, конструктивності, тривалості, «хворобливості» адаптаційних процесів, що відбуваються у школярів, їхніх батьків, вчителів

Навчальна адаптація супроводжується психофізіологічною, соціальною, які часто проходять в умовах несприятливої екологічної обстановки.

Спостерігається ускладнення адаптаційних процесів, що робить величезний вплив на ступінь напруги функціональних систем адаптації школярів. Дезадаптованість дитини до навчання веде до погіршення його здоров'я, зниження успішності, відчуженню від школи, несприятливого соціального статусу, що є причиною деструктивності особистості.

Актуальність проблеми. В останні роки зарубіжної психолого-педагогічній літературі активно розробляється проблема соціальної адаптації дитини. Актуальним це стало зараз і для нашої країни, де за останні 8 — 10 років відбулися глобальні зміни соціально — політичної ситуації, і в особистості необхідно адекватно реагувати на ці зміни.

Якісно інша, у порівнянні з попередніми інститутами соціалізація ( сім'я, дошкільні установи), атмосфера шкільного навчання, що складається із сукупності розумових, емоційних і фізичних навантажень, висуває нові, ускладненні вимоги не тільки до психофізіологічної конституції дитини або його інтелектуальних можливостей, а й до цілісної його особистості, і перш за все, до її соціально — психічного рівня. Так чи інакше, вступ до школи завжди пов'язаний зі зміною звичного способу життя і вимагає адаптації до нових умов соціального існування.

Неадаптованість дитини до навчання веде до погіршення його здоров'я, зниження успішності, відчуженню від школи, несприятливого соціального статусу, що є причиною деструктивності особистості.

Надзвичайно складним є період переходу школярів з початкової школи в основну: предметне навчання, ускладнення навчального матеріалу, змінюється учительський склад, висуваються більш високі вимоги до навчальної діяльності школярів, зростання числа педагогів - все це знижує працездатність, підвищує тривожність, викликає стан фрустрації.

У школі проблема адаптації частіше асоціюється з навчанням першокласника, рідше - у зв'язку з переходом у середню ланку і ще рідше - з переходом у старші класи. Недостатньо добре вивчені і психологічні особливості дітей 10-11 років. Г. А. Цукерман називає цей період «нічиєї землею» у віковій психології.

У наукових дослідженнях названих авторів розроблені визначення адаптації, виявлена її сутність, розглянуто види. Але проблема адаптації школярів при переході в основну школу не вичерпана, тим більше, що згадані автори не спиралися на особистісно-орієнтовану парадигму освіти. Когнітивно-орієнтована практика сьогодні демонструє свою неспроможність у вирішенні цілей, що стоять перед сучасною школою.

Об'єкт дослідження — процес соціально — психологічної адаптації п'ятикласників.

Предмет дослідження — умови соціально-психологічної адаптації.

Мета дослідження — теоретично вивчити, та емпірично дослідити процес соціально — психологічної адаптації.

Виходячи з мети були визначені наступні завдання нашого дослідження:

1. Здійснити теоретичний аналіз соціально - психологічної адаптації в психолого-педагогічній літературі.
2. Визначити особливості навчання п'ятикласника при переході з початкової школи в середню.
3. Розкрити умови адаптації п'ятикласників до навчання.
4. Провести емпіричні дослідження соціально — психологічної адаптації п'ятикласників до умов навчання в середній ланці.

Для вирішення поставлених завдань використовувалися різні методи дослідження:

1. Теоретичні методи - моделювання, аналіз, синтез, які дозволили виявити специфічні сторони досліджуваного процесу, визначити та обгрунтувати діяльність по адаптації п'ятикласників.
2. Емпіричні методи - анкетування, тестування, вивчення документації, дослідно-експериментальна робота.

 

 

 

 

1.1 Соціально-психологічна адаптація як психолого-педагогічний феномен.

Сучасна соціально-економічна ситуація характеризується динамічністю та мінливістю. Але люди по-різному реагують на зміни, що відбуваються як у суспільстві, так і їхнього особистого життя, тобто відрізняються за ступенем пристосованості.

«Адаптація» - це міждисциплінарне поняття, тому воно розглядається багатьма дослідниками. Дане поняття охоплює різні адаптивні системи. Термін "адаптація" походить від латинського слова adaptatio-пристосування. Може бути, тому багато авторів дають його дефініцію через переклад і визначають адаптацію як пристосування організму до умов середовища [41, c.67].

Візьмемо за основу дефініцію розглянутого терміна, дану Ю. А. Урманцевим, як найбільш загальне визначення адаптації.

У найбільш загальній формі адаптація проявляється в еволюційному розвитку органічного світу з точки зору філогенезу: сам факт існування біологічного виду - результат філогенетичної адаптації. Не менш поширені і адаптивні процеси в окремому організмі, що проявляються протягом одного життя, в онтогенезі.

У поняття адаптації включено діалектична єдність середовища проживання і самого об'єкта-системи, єдність і боротьба протилежностей. Як зазначає В. Н. Грибов [45, c.125], адаптація як процес взаємного замирення середовища та організму спрямована на досягнення рівноваги, що є підсумком адаптації. Процес утримання рівноваги через адаптацію називається гомеостаз. В. Н. Грибов виявив співвідношення категорій “рівновагу”, “гомеостаз”, “організм”, “середа” через