Теоретичні підходи до проблеми соціально-психологічної адаптації п'ятикласників до навчання в середній школі

Крім того, таке превалювання значення емоційного фактору в самооцінці здібностей є вираженням властивого цьому періоду домінування емоцій, підкоряє собі всю психічну життя дитини, в тому числі "роботу" психічних процесів.

Але відомо, що занадто сильні або занадто тривалі позитивні емоції можуть зробити такий же негативний вплив, як сильні і тривалі негативні, сприяти виникненню своєрідною "емоційної втоми", що виявляється в роздратуванні, капризи, "скандалах", плачі і т.п. Таким чином, надмірне захоплення емоційною стороною, прагнення максимально позитивно забарвити яку діяльність школяра можуть привести до зворотного ефекту.

У спілкуванні з п'ятикласниками, при наданні їм допомоги в навчанні важливо використовувати гумор. Гумор має дуже велике значення для розвитку дитини цього віку, в тому числі і пізнавального. У цей час діти дуже люблять жартувати, розповідати анекдоти, які часто здаються дорослим несмішними, дурними й грубими. Важливо, щоб дорослі розуміли значення гумору для розвитку дітей, були терпимими до дитячих жартів і уміли використовувати гумор у своїх цілях.

Як відомо, багато досить складні речі запам'ятовуються досить легко (іноді на все життя), якщо вони представлені в жартівливій формі ("Бісектриса - це такий пацюк, яка бігає по кутах і ділить кут навпіл", "Медіана - це така мавпа, що стрибає на сторону й ділить її нарівно "). Можна навчити дітей самим створювати подібні фрази, використовуючи гумор для кращого запам'ятовування.

Всі зазначені причини нерідко виступають не ізольовано, а спільно, об'єднуючись в досить складні комбінації, і вимагають зазвичай значних зусиль як з боку батьків, так і самого підлітка. Складнощі при її здійсненні пов'язані з тим, що в підлітковому віці тривала неуспішність практично завжди супроводжується певними особистісними порушеннями (низької або, навпаки, захисної високою самооцінкою, прямий або оборонної агресивністю, почуттям безпорадності)

Тому і в навчальних, і у всіх інших заняттях важливо допомогти школяреві виробити об'єктивні критерії власної успішності та неуспішності, розвинути у нього прагнення перевіряти свої можливості і знаходити (з допомогою дорослих) шляхи їх вдосконалення.

Протягом адаптаційного періоду (1-е півріччя навчання) у п'ятикласників повинне сформуватися так зване «почуття дорослості», яке проявляється в новій особистісній позиції:

1. по відношенню до навчальної діяльності;
2. по відношенню до школи і предметів;
3. по відношенню до однокласників;
4. у новому відношенні до внутрішнього світу власного «Я».

Складність завдань адаптаційного періоду значно збільшує ризик шкільної дезадаптації. Не всі п'ятикласники навіть із високим рівнем психологічної готовності можуть успішно впоратися із труднощами в навчанні і спілкуванні внутрішніми психологічними проблемами.

Звичайно ж, адекватне сприйняття дитиною свого шкільного оточення, успішне встановлення відносин з однокласниками і новими вчителями вельми важко, якщо у нього високий рівень особистої та шкільної тривожності.

Таким чином, ускладнюється сам процес навчання, продуктивна робота на уроці стає проблематичною. Навіть потенційний відмінник може перетворитися в відстаючого учня. Такий стан часто супроводжується внутрішньої напруженістю, інколи утрудняє прийняття як інтелектуальних, так і особистісних рішень. Досить тривала психічна напруга може закінчитися шкільної дезадаптацією і дитина стає тоді недисциплінованим, неуважним, безвідповідальним, відстає у навчанні, швидко стомлюється і вже не хоче йти до школи. Соматично ослаблені діти є найбільш схильними виникненню дезадаптації.

Перехід з початкової школи в середню - це рубіж 4-го й 5-го класів. 4-й клас - досить спокійний період, коли вже все зложилося: навчання, оцінки, взаємини. Це період відносної стабільності, коли психолог може з успіхом продовжувати займатися пізнавальним розвитком дітей. Саме через свою стабільність 4-й клас часто випадає з поля зору педагогів і психологів. Але це надзвичайно важливий етап життя для дитини, оскільки об'єктивно закінчується молодший шкільний вік і його підсумок є глибокі зміни й позитивні перетворення в психіці учня.

 Молодший шкільний вік є сенситивним:

• для розвитку пізнавальних потреб і інтересів, для формування мотивів навчання;
• для розвитку продуктивних прийомів і навичок навчальної роботи, так званого “уміння вчитися”;
• для формування особистості п’ятикласника, розкриття його індивідуальності,формування самооцінки, самоконтролю й саморегуляції;для засвоєння соціальних норм і зав'язування міцних дружніх зв'язків.

Всі ці зміни відбуваються в рамках навчальної діяльності, оскільки вона в цьому віці - провідна. Результатом змін є психологічні новотвори, які стануть фундаментом для розвитку на наступному віковому етапі.

Насамперед у молодшого школяра в центр свідомої діяльності висувається мислення. Саме розвиток словесно-логічного мислення перебудовує всі інші пізнавальні процеси. Оволодіння понятійним мисленням веде до розвитку рефлексії, аналізу й внутрішнього плану дій. Словесно - логічне мислення - це перший новотвір, завдяки якому розвивається рефлексія й внутрішній план дій.

Другий важливий момент - у цей період якісно змінюється здатність до довільної регуляції поводження. Від довільності в ситуаціях, зв'язаних тільки з навчальною діяльністю, учень переходить до довільного регулювання спілкування й поводження, він стає здатний керуватися нормами й правилами спілкування. Новий рівень довільності - це другий новотвір молодшого шкільного віку.

Третій новотвір пов'язано з переходом до предметного навчання. Предметне навчання створює умови для розвитку нових пізнавальних потреб і нових інтересів. Тобто,формується нове пізнавальне відношення до дійсності.

До кінця молодшого шкільного віку починає складатися новий тип відносин з оточуючими людьми. Безумовний авторитет дорослого поступово втрачається, все