Теоретичні підходи до проблеми соціально-психологічної адаптації п'ятикласників до навчання в середній школі

Саме в силу психологічної цінності відносин з однолітками відбувається заміна провідної навчальної діяльності (що було характерно для молодшого школяра) на провідну діяльність спілкування. Таким чином, поступово змінюються пріоритети і в стінах школи. Розумова активність підлітків висока, але здібності будуть розвиватися тільки в діяльності, що викликає позитивні емоції; успіх (чи неуспіх) суттєво впливає на мотивацію навчання. Оцінки відіграють важливу роль в цьому: висока оцінка дає можливість підтвердити свої здібності. Збіг оцінки й самооцінки важливо для благополуччя підлітка. У протилежному випадку неминучий внутрішній дискомфорт і навіть конфлікт. Враховуючи при цьому фізіологічні особливості пубертатного віку (неузгодженість темпів росту і розвитку різних функціональних систем і т.п.), можна зрозуміти й крайню емоційну стабільність.

Дуже важливо в цей період життя не пред'являти по відношенню до підлітків завищених вимог, спокійно і шанобливо ставитися до того, що успіхів стало менше, ніж у 10 років.

 У когнітивному розвитку в 10-12 років відзначається перехід від стадії конкретних операцій до стадії формальних операцій, появою здатності виробляти стратегії пошуку та організації інформації. Хоча мислення учнів цього віку ще не настільки абстрактно і системно, як у більш старших школярів, воно помітно відрізняється від мислення молодших школярів: воно рефлексивно, тобто учні здатні усвідомлювати процеси свого мислення, розумові, мовні і мнемонічні стратегії.

У підлітка 11-13 років знижується швидкість оперативного мислення, погіршується розумова працездатність. Але ці явища носять короткочасний характер і зовсім не означає, що дитина ледача, слабкий в інтелектуально або володіє поганим характером. Просто з об'єктивних причин він в даний час не може в належній мірі контролювати і управляти собою.

У зв'язку з початком етапу статевого дозрівання зміни відбуваються в навчальній діяльності молодшого підлітка:

1. Сповільнюється темп їх діяльності (на виконання певної роботи тепер школяреві потрібно більше часу, в тому числі і на виконання домашнього завдання).

2. Діти часто відволікаються, неадекватно реагують на зауваження.

3. Іноді ведуть себе зухвало, бувають роздратовані, примхливі, їх настрій часто змінюється

Розвиток рефлексії позначається і на особистісних перетвореннях школяра: у дитини складаються свої власні уявлення про академічні, атлетичних здібностях, а також про фізичних та особистісних характеристиках, що визначають популярність серед однолітків.

Переорієнтація багатьох аспектів ідентифікації з батьків на однолітків, зароджується почуття дорослості призводить до так званого соціально-психологічному експериментування з власною ідентичністю, що дозволяє припустити, що саме таке експериментування є провідною діяльністю в їхньому  віці.

Соціальне та біологічне дозрівання у підлітка йде паралельно і взаємопов'язано, то встановилося в 8-9 років особистісна гармонія зазнає нищівних зміни. У цьому і полягає трудність перехідного віку як для самої особистості, так і для оточуючих людей.

У 11-13 років підліток намагається визначити свою роль і місце в соціумі. У спілкуванні на перше місце виходить налагодження контактів з однолітками. Самовідчуття в середовищі однокласників, товаришів по секції, кухоль, тусовці стає визначальним. Потреба у визнанні та самоствердженні теж реалізується в середовищі однолітків. Підліток намагається знайти поза школою нову сферу для реалізації своєї потреби.

Необхідність зміни навчальної діяльності дитини вдома, створення умов для рухової активності дітей між виконанням домашніх завдань. Спостереження батьків за правильною позою під час домашніх занять, правильності світлового режиму. Попередження короткозорості, викривлення хребта, тренування дрібних м'язів кистей рук.

Обов'язкове введення в раціон дитини вітамінних препаратів, фруктів і овочів. Організація правильного харчування. Турбота батьків про загартовування дитини, максимальний розвиток рухової активності, створення в будинку спортивного куточка, придбання спортивного інвентарю: скакалки, гантелі.

Активну участь членів сім'ї у розвитку рухової активності дитини. Виховання самостійності та відповідальності дитини як головних умов збереження здоров'я.

Перша умова шкільного успіху п'ятикласника - безумовне прийняття дитини, незважаючи на ті невдачі, з якими він вже зіткнувся або може зіткнутися.

Обов'язкове прояв батьками інтересу до школи, класу, в якому навчається дитина, до кожному прожитому їм шкільного дня. Неформальне спілкування зі своєю дитиною після минулого шкільного дня. Обов'язкове знайомство з його однокласниками і можливість спілкування хлопців після школи.

Неприпустимість фізичних заходів впливу, залякування, критики на адресу дитини, особливо у присутності інших людей (бабусь, дідусів, однолітків). Виключення таких засобів покарання, як позбавлення задоволень, фізичні та психічні покарання.

Облік темпераменту дитини в період адаптації до шкільного навчання. Повільні і нетовариські діти набагато важче звикають до класу, швидко втрачають до нього інтерес, якщо відчувають з боку дорослих і однолітків насильство, сарказм і жорстокість. Розвиток самоконтролю, самооцінки і самодостатності дитини.

Отже, з точки зору психофізичного розвитку вік 10-11 років називають препубертатном. Перехідний стан перед кризою характеризується і особливою емоційністю. У цьому віці переважають ситуативно обумовлені емоції, найбільш низька самооцінка. Однак, незважаючи на дещо негативний фон розвитку дитини,  дослідження, аналізовані Г. А. Цукерман, показали, що явища дезадаптації при переході в середню школу пов'язані в учнів не з психофізіологічними факторами, а з соціально-психологічними.

Вікові особливості - можливості і обмеження - десятилітніх дітей, як правило, недостатньо добре знайомі вчителеві середньої школи