Теоретичні та практичні аспекти проблеми формування мовленнєвого спілкування у дітей старшого дошкільного віку засобами гри-інсценізації

 

1.1 Спілкування – специфічний вид дитячої діяльності

1.2 Становлення і розвиток мовленнєвого спілкування у дітей дошкільного віку

1.3 Особливості гри-інсценізації

2.1 Діагностика рівнів комунікативно-мовленнєвого розвитку дітей

2.2 Гра-інсценізація -засіб формування мовленнєвого спілкування дітей старшого дошкільного віку

 

 

Мовленнєве спілкування є одним із перших видів діяльності, яким дитина оволодіває в онтогенезі; воно є універсальною умовою розвитку особистості в період дошкільного дитинства. У процесі спілкування в ігровій діяльності дитина пізнає природний, предметний і соціальний світ, що її оточує, в його цілісності і різноманітності; формує і розкриває свій власний внутрішній світ, свій образ «Я»; засвоює і створює культурні цінності, виступає при цьому активним суб’єктом взаємодії.

Розвиток мовленнєво-комунікативних навичок дітей дошкільного віку є однією із головних проблем дошкільної лінгводидактики. ЇЇ актуальність зумовлюється пріоритетними напрямами Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті, Законів України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», спрямованими на модернізацію дошкільної освіти, оновлення змісту, вдосконалення форм, методів і технології навчання дітей рідної мови, розвитку культури мовлення та мовленнєвого спілкування.

Науковці розглядають спілкування як безпосередній міжособистісний контакт, під час якого відбувається обмін індивідуально-особистісним змістом, зумовлений потребою людини у спілкуванні і комунікації. Актуальне завдання сучасної дошкільної лінгводидактики полягає у забезпеченні зв’язку між навчанням дітей рідної мови та розвитком їхніх комунікативних умінь. У працях Л. Виготського, Д. Ельконіна, О. Запорожця, М. Лісіної, Т. Піроженко спілкування (“комунікативна діяльність”) розглядається як специфічна діяльність дітей дошкільного віку, яка має свою структуру, вікові особливості розвитку, свої форми та засоби. Для своєчасного і повноцінного розвитку мовлення необхідно збагачувати зміст потреби дитини у спілкуванні.

Таким чином, розвиток мовлення і спілкування взаємозв’язані: прагнучи задовольнити потребу у спілкуванні, дитина звертається до мовлення як до основного способу його здійснення; включення дитини у мовленнєве спілкування з дорослими та однолітками позитивно впливає на розвиток її комунікативних потреб і мовлення. Цей двосторонній зв’язок – основа розвитку у дошкільників мовлення і комунікативної діяльності.

Проблема взаємодії дітей з однолітками досліджувалася в таких напрямах: концепція комунікативної діяльності дошкільників, комунікативно-мовленнєве спілкування дітей, взаємодія вихователя і дітей. Науковці наголошують на тісному зв’язку спілкування з різними видами діяльності і загальною життєдіяльністю дитини.

Оптимізація мовленнєвого спілкування педагога з дітьми передбачає створення розвивального мовленнєвого середовища, врахування принципів організації професійного мовленнєвого спілкування з дітьми.

Структурними компонентами мовленнєвого спілкування є: орієнтувальна діяльність (у ситуації спілкування, у словах співрозмовника тощо) ; мовленнєва діяльність і спеціальні дії, спрямовані на організацію процесів спілкування (входження в мовленнєвий контакт, його розгортання, завершення). Таким чином, для успішного розвитку в дітей комунікативних умінь та формування культури мовленнєвого спілкування необхідно враховувати особливості комунікативної діяльності, специфіку мовленнєвого спілкування.

Комунікативна компетенція дошкільників є предметом дослідження зарубіжних (К. Менг, К. Крафт) і вітчизняних авторів (А. Богуш, О. Соботович, Т. Піроженко). Т. Піроженко присвятила спеціальне дослідження вивченню проблеми розвитку комунікативно-мовленнєвих здібностей старших дошкільників. А. Богуш розглядає поняття комунікативної компетентності дошкільника у контексті культури мовленнєвого спілкування, формування якої передбачає вирішення таких завдань: розвиток комунікативних здібностей дітей відповідно до кожного вікового періоду – емоційне спілкування з дорослими, спілкування з однолітками, ініціативне спілкування зі співрозмовником; засвоєння ввічливих форм спілкування, розвиток мовленнєвого етикету; формування культури мовлення; формування культури спілкування.

М. Лісіною розроблено теорію спілкування дітей раннього й дошкільного віку, відповідно до якої спілкування розглядається як специфічний вид дитячої діяльності, що має особливе значення й не зводиться до інших життєвих потреб дитини.

Проблему формування культури мовленнєвого спілкування досліджувала С. Хаджирадєва. Культура мовленнєвого спілкування розглядається як інтегроване поняття, яке включає соціально-моральні норми поведінки і культури мовлення, сензитивним періодом для її формування є старший дошкільний вік. Базовий компонент дошкільної освіти визначає кінцевою метою мовленнєвого розвитку випускника дошкільного закладу сформованість комунікативної компетенції. Мовленнєве спілкування є головним інструментом, за допомогою якого дитина встановлює контакт із довкіллям і завдяки якому відбувається її соціалізація.

Водночас, як засвідчує практика, поширення комп’ютеризації, телебачення та інших технічних засобів, які стали доступними й дітям дошкільного віку, обмежує безпосереднє спілкування дітей з іншими мовцями, внаслідок чого збагачується їхня пізнавальна сфера і водночас гальмується мовленнєва.

В дошкільному віці спілкування інтенсивно розвивається і набуває різних нових форм як у відносинах дітей з дорослими, так і в міжособистісній взаємодії дітей. Потреба в мовленнєвому спілкуванні розвивається упродовж усього періоду дошкільного віку.

Враховуючи актуальність проблеми, темою курсового дослідження визначено «Гра-інсценізація – засіб формування мовленнєвого спілкування у дітей старшого дошкільного віку».

Мета дослідження – розкрити теоретичні та практичні аспекти проблеми формування мовленнєвого спілкування у дітей старшого дошкільного віку засобами гри-інсценізації.

Об’єкт дослідження – комунікативно-мовленнєва діяльність дітей старшого дошкільного віку.

Предмет дослідження – гра-інсценізація – засіб формування мовленнєвого спілкування у дітей старшого дошкільного віку.

Завдання дослідження:

- розкрити теоретичні основи становлення і розвитку мовленнєвого спілкування у дітей дошкільного віку, визначити форми спілкування;

- дослідити рівні комунікативно-мовленнєвого розвитку дітей