Теоретичні та практичні аспекти проблеми формування мовленнєвого спілкування у дітей старшого дошкільного віку засобами гри-інсценізації

Під час дослідження ми проводили індивідуальні бесіди та спостереження за спонтанним мовленнєвим спілкуванням старших дошкільників з іншими дітьми групи. У ході дослідження вивчалося: визначення і виконання правил спільної діяльності; вирішення конфліктних ситуацій; уміння розрізняти й розуміти емоційний стан, настрій інших дітей; розвиток співчуття і співпереживання у мовленнєвому спілкуванні. За результатами виконання завдань виявилося, що діти старшого дошкільного віку активно взаємодіють із дітьми своєї групи, вступають з ними в мовленнєвий контакт, у конфліктних ситуаціях ці діти використовують такий мовленнєвий прийом, як домовлення. Кілька дітей старшого віку не зацікавлені в мовленнєвому спілкуванні з іншими дітьми: в них переважали силові методи вирішення конфліктних ситуацій.

Згідно з отриманими даними можна зробити висновок про те, що в групі помірний рівень мовленнєвої активності. Відповідно до кількісного аналізу виконання перевірочних завдань виявлено такі результати. Відповідно до визначених критеріїв і показників сформованості мовленнєвого спілкування дітей у старшій групі до високого рівня було віднесено 17% дітей; до середнього рівня – 51% та низького рівня було віднесено 32% дітей старшої групи.

 

Рис. 2.1 Рівні сформованості мовленнєвого спілкування дітей старшого дошкільного віку.

 

Здатність до спілкування повинна розглядатися передусім як відкрита змінювана система. Будь-які зміни в мотивації, потребах, умовах навчання, спрямовані на зміни характеру взаємин між учасниками комунікації, а також на процес удосконалення її ознак, спричинюють зміни комунікативно-мовленнєвих досягнень.

Таким чином, протягом дошкільного дитинства, теми, навколо яких відбувається спілкування дітей, змінюються: від повідомлень про те, що „це моє”, „дивись, як я роблю” – до повідомлень „ким я буду, коли виросту” і „що я люблю”.

Майже 50% часу перебування в дошкільному закладі дитина проводить з кимось одним зі своїх друзів, 30-35% – з двома – трьома дітьми, 20% – часу з чотирма і лише 10% – з рештою дітей. Причому вибіркове спілкування яскравіше виражене в дівчаток, ніж у хлопчиків. Їхні ігрові об’єднання стійкіші; дівчатка частіше, ніж хлопчики, орієнтуються на моральні якості партнера. Зміст взаємодії для них важить менше, ніж емоційне забарвлення спілкування.

У хлопчиків ігрові об’єднання чисельніші за складом, вища взаємність виборів бажаних партнерів, вони найчастіше обирають тих дітей, які надають перевагу їм, більше орієнтовані на успіхи ровесника в ігровій діяльності.

 

 

Головна мета роботи з розвитку комунікативно-мовленнєвої діяльності дітей – розвивати потребу в спілкуванні, комунікативні мотиви (ділові, пізнавальні, особистісні), навчати розв’язувати типові комунікативні задачі, паприклад, звертатися із проханням, пропозицією, планувати й коригувати спільні практичні дії, ставити пізнавальні запитання тощо. Комунікативно-мовленнєва діяльність – основа для формування у дітей комунікативної компетентності.

Визначений зміст роботи з формування комунікативно-мовленнєвої діяльності дітей ми апробували під час педагогічної практики у дошкільному навчальному закладі. На заняттях ми приділяли велику увагу навчально-мовленнєвій діяльності дітей – засвоєнню мовних засобів рідної мови, способів спілкування, розвитку сприймання, відтворенню художніх творів. Ми намагалися забезпечити навчання такого мовленнєвого спілкування, яке задовольняє комунікативні потреби дитини. Тому ми включили у зміст мовленнєвої роботи завдання розвитку комунікативно-мовленнєвої діяльності дітей.

Для розвитку в старших дошкільників потреби в мовленнєвому спілкуванні ми використали методичний арсенал, а саме такі методи і прийоми: ранкові привітання; створення проблемних ситуацій; розігрування художніх творів у формі діалогу; ігри-інсценізації, створення в групі доброзичливої атмосфери, налагодження вихователем емоційно-особистісних стосунків з кожною дитиною, індивідуальний підхід до дитини у процесі мовленнєвого спілкування (навчального й повсякденного).

Ці принципи передбачають: гуманізацію комунікативних установок педагога, товариськість та рівноправність у спілкуванні, конструктивну позицію у спілкуванні з дітьми; добір оптативних мовленнєвих форм, діалогічну орієнтацію у спілкуванні; дотримання професійної етики та мовленнєвого етикету, встановлення емоційної довіри і збереження позитивної атмосфери спілкування; врахування індивідуальних особливостей та ситуативного стану дитини.

Мовленнєве спілкування дітей відбувається у процесі формування комунікативно-мовленнєвої діяльності. Змістовий бік її розвитку пов'язаний з формуванням когнітивно-комунікативної, орієнтувально-планувальної, організаційно-комунікативної, мовленнєвої, комунікативно-діяльнісної компетенцій.

З метою формування когнітивно-комунікативної компетентності ми знайомили дітей з правилами мовленнєвого спілкування в різних життєвих ситуаціях, під час взаємодії з дорослими та однолітками, навчали норм і правил українського мовленнєвого етикету, етичних норм спілкування; спонукали до опанування стандартних форм мовленнєвого етикету; оволодіння словником на позначення ситуацій спілкування: просторово-часових характеристик, емоційного і фізичного стану учасників спілкування, особистісних якостей та рис характеру людей; розуміння значень виразу обличчя, пози, жестів.

Реалізації завдань сприяло застосування таких методів: проведення бесід на морально-етичні теми; читання художніх творів, ознайомлення з малими жанрами українського фольклору; введення у словник дітей нової лексики; створення ігрових мовленнєвих ситуацій, розігрування діалогів і сценок з літературних творів; розглядання ілюстрацій до художніх творів відповідного змісту; використання дидактичних ігор. Ми пропонували ілюструвати художні твори, герої яких переживають яскраво виражені емоційні стани, шукали способи розв’язання певних комунікативних задач. Діти виявляли особливий інтерес до складання казок, ми навчали їх поєднувати вербальні й невербальні засоби спілкування.

На формувальному етапі було розроблено методику формування комунікативних умінь дітей старшого дошкільного віку в іграх-інсценізаціях, що включала два послідовних етапи: репродуктивний і творчий. Метою першого етапу, репродуктивного, було накопичення мовленнєвих еталонів з художніх творів, необхідних для формування мовленнєвого спілкування, відтворення