Теоретичні та практичні аспекти проблеми формування мовленнєвого спілкування у дітей старшого дошкільного віку засобами гри-інсценізації

На заняттях з художньої літератури ми навчали дітей сприймати художні твори різних жанрів. У процесі навчання на першому етапі звертали увагу на вживання у творах різноманітних мовних засобів, мовленнєвих еталонів. Для цього використовували вправи «Кольорові твори», «Чарівні слова», «Впізнай казку». Комунікативні уміння дітей розвивали на основі зразка, поданого у вигляді діалогічного тексту, що був найкращим взірцем для навчання ведення діалогу, збагачення арсеналу мовленнєвих еталонів. У процесі цієї роботи вживали такі види діалогів: діалог – бесіду, діалог – інсценівку, бесіду дітей між собою і з педагогом. Бесіда за змістом художнього твору вимагала зосередження на певній темі розмови, передбачала достатній рівень знань про те, що будуть обговорювати. Під час бесіди звертали увагу, щоб дошкільники логічно та послідовно висловлювали власні думки. Щоб діти більш упевнено могли поводитися в будь – якій ситуації спілкування зі знайомими, друзями, рідними, незнайомими людьми ми виокремили такі: “Знайомство”, “Прощання”, “Заблукав”, “Подяка”, “Поздоровлення” тощо.

З метою засвоєння дошкільниками мовленнєвих стереотипів, ініціативних реплік вводили діалоги та завдання, що ініціюють спонтанне мовлення. Норми мовленнєвого етикету діти засвоювали в ігрових ситуаціях з діалогами, спрямованих на розвиток уміння домовлятися, запитувати співрозмовника, дотримуватися правил мовленнєвого етикету, висловлювати співчуття, відстоювати свою думку. У діалогах на запропоновані теми: “У тебе в гостях подруга”, “Прощання з гостем”, “Ранкове привітання”, “Ввічлива розмова по телефону”, “Поведінка у транспорті”, “Поведінка в кафе”. Діти вживали формули мовленнєвого етикету в ситуаціях привітання, знайомства, подяки, вибачення, прощання, компліменту, поєднували словесні форми та немовні засоби виразності (міміка, жести, рухи).

Організовуючи „Бесіду в колі”, ми разом з дітьми пригадували сюжети художніх творів, обговорювали вчинки героїв українських народних казок, визначали репліки героїв, їх характеристики тощо.

Для формування культури спілкування і культури мовлення розігрували жартівливі інсценівки за змістом художніх творів, під час яких у спільній діяльності і в реальних ситуаціях спілкування діти вільно використовували різні форми мовленнєвих висловлювань: звертання, згоду, заперечення, зустрічні запитання, прохання, дозвіл, відмову, подяку, пораду, підтвердження тощо.

Особлива увага приділялась іграм-інсценізаціям за змістом художніх творів, оскільки саме через цю діяльність закріплювалися набуті з художніх творів мовленнєві еталони.

Творчий напрям включав використання творчих завдань, використання віртуального діалогу з героями художніх творів. Розробці сценаріїв передувало вправляння дітей у складанні й відтворенні діалогів. З цією метою використовували такі завдання: «Збери діалог», «Озвучування епізодів», «Зустріч». Відзначимо, що дітям сподобалося розробляти сценарії. Педагог допомагав записати текст сценарію, а діти брали активну участь у складанні діалогів, доборі дій майбутніх персонажів. Дітей також учили розробляти сценарії на основі комбінування сюжетів. Тісно пов’язана з грою дитяча словесна творчість. Започатковуючи цю роботу, широко використовували прийом спільного складання дітьми оповідання. Діти самі обирали партнерів, домовлялися про зміст, черговість розповідання. Під час складання дітьми власних казок педагог пропонував уявити, про що розповідатиметься в казці; вибрати настрій; подумати про голос; правильно і точно використовувати красиві слова та вислови; обмірковувати початок, середину й закінчення казки; при розповіданні звертали увагу на те, чи цікаво слухачам. Ми пропонували дітям творчі завдання, що передбачали використання різноманітних мовленнєвих конструкцій: моделювання казок і озвучування моделей; знаходження помилок (“Колобок з’їв Лисичку”, “Ріпку витяг заєць”) ; “Розумні хвилинки” (“У лісі Червона Шапочка зустріла…”, “Козу-дерезу вигнав…”) ; “Розгубилися слова” (посадив, виросла, тягнув) ; “Відгадай казку за словами” (дід, баба, звірі, бичок) ; вікторина (“Від баби втік…”, “А мишенят і кликати не треба…”) ; “Проспівай пісеньку” (Кози-дерези, Колобочка, кози, козенят, матері Івасика-Телесика, півника) ; “До якої казки підходить ця приказка” (“Друзі пізнаються в біді”, “Вовк лисиці не рідня, а повадка одна”, “У страху очі великі”, “Подивись у воду на свою вроду”).

Для розвитку комунікативних умінь та активізації дітей використовували віртуальні діалоги з героями художніх творів.

Організація ігор-інсценізацій передбачала аналіз поведінки героїв; втілення норм і правил поведінки в конкретні ігрові дії; почергове виконання дітьми різних ролей в одній грі; обговорення ролей до початку гри, наголошення на їх моральній суті.

Формуванню мовленнєвого спілкування дітей дошкільного віку сприяє показ театру іграшок і петрушок. У театрі іграшок ми використовували звичайні дитячі іграшки, розігрували і показували невеликі цікаві сценки за участю дітей. До показу ми навчали дітей передавати через дії відповідний стан почуттів персонажів, їх переживання (зайчик радіє – стрибає, якщо плаче – закриває мордочку, якщо здивований – розводить лапки тощо).

Досвід участі в організованих театралізованих іграх діти використовували в стійких іграх у театр, розігрували рольові діалоги за мотивами казок, добирали ляльки, костюми, елементи декорацій. При цьому, сюжет казки і досвід спільного розігрування вистави сприяли налагодженню взаємодії, діти знаходили репліки для рольового діалогу, діяли узгоджено і раділи можливості спілкування одне з одним. Краще дітям вдавалося передавати казкові діалоги, тому що вони добре знали репліки героїв, а це значно полегшувало ведення діалогової форми спілкування. При цьому казкові діалоги передавалися дітьми близько