теоретичні засади соціально-психологічного дослідження сім’ї

Дослідивши напрямки роботи психолога із подружжям щодо оптимізації їх міжособистісних стосунків, варто зазначити, що важливими умовами відновлення гармонійних взаємин у сім’ї є бажання партнерів та кваліфікована допомога психолога відповідно до рівня вирішення проблеми. 

Так, на основі опрацювання вказаних особливостей надання психологічної допомоги сім’ям у налагодженні взаємин та вирішення сімейних проблем ми можемо вказати шляхи оптимізації міжособистісних стосунків:

•Встановити важливість спілкування у сім’ї та приділяти цьому заняттю хоча б годину на день;

•Більше часу проводити із шлюбним партнером, займатися спільними справами, обговорювати разом особливості досягнення спільної мети;

•Визначити пріоритети розвитку сім’ї, з’ясувати мирним шляхом, хто які обов’язки має виконувати, і які ролі перш за все повинні здійснювати чоловік і дружина;

•Навчитися приймати себе та свого шлюбного партнера таким, як він є, і не намагатися його змінити кардинальними способами, а спробувати змінитися самому у сприйнятті сім’ї та партнера тощо.

За умови дотримання цих рекомендації шлюбним партнерам вдасться оптимізувати міжособистісні стосунки, налагодити взаємини та вирішити проблеми. В особливо складних випадках родинам варто звернутися до психолога-консультанта, який допоможе вирішити проблеми в комунікативній та міжособистісній сферах взаємодії шлюбних партнерів.

 

ВИСНОВКИ

 

У вітчизняній психологічній науці досить помітне місце останнім часом займає сімейна проблематика. Рік за роком зростає число виконуваних досліджень і публікацій, проводяться спеціальні симпозіуми, успішно захищаються дисертації, робляться доповіді на конференціях різної спрямованості. Наукова й практична значимість родини як об'єкта психологічного дослідження й впливу визначає й подальший ріст уваги до цієї теми. 

Саме тому в аспекті сучасних соціальних змін у суспільстві є важливим дослідження соціально-психологічних особливостей функціонування сім’ї, яка є мініатюрною проекцією соціального укладу суспільства. 

Як ми дізналися, життєдіяльність сім'ї реалізується через основні її функції: матеріально-економічну; житлово-побутову; репродуктивну; комунікативну; виховну; релаксивну. Відповідно до функції виховання дітей, яка є соціально-значимою для сім’ї та суспільства, сім'я характеризується соціально-культурним, соціально-економічним, техніко-гігієнічним та демографічним параметрами. 

Сфера дослідження сім’ї не є новою, але єдиної класифікації, яка повно б охоплювала всі різновиди сімей не існує. Так відповідно до переважаючого психологічного клімату в родині розрізняють сім’ї зі сприятливим і несприятливим психологічним кліматом. Залежно від ступеня негараздів розрізняють сім’ї: конфліктні; кризові; проблемні. За структурою влади та стилем вихованням дитини розрізняють авторитарні, демократичні та ліберальні сім’ї. За демографічною ознакою сім’ї бувають: багатодітні, середньодітні, малодітні, бездітні; повні чи неповні; складні чи нуклеарні. Розрізняють також сім’ї з різним виховним потенціалом: виховально-сильні; виховально-стійкі; виховально-нестійкі; виховально-слабкі. За стадією становлення розрізняють такі сім’ї: молоді (до 9 років); середні (10–19 років); зрілі (понад 20 років). 

Розглянувши типологію сімей, ми вказали особливості сімейних стосунків та визначили важливість комунікації в родині, яка буває успішною та конфліктно-складною. Також ми вказали на можливий кризовий розвиток подружніх стосунків, періодизацію виникнення труднощів, важливість їх вчасного виявлення та подолання.

Крім того, ми дізналися, що важливою соціально-психологічною ознакою сім’ї є соціально-психологічний клімат, який визначає стійкість родинних відносин, впливає на розвиток і дітей, і дорослих. Психологічний клімат родини не є чимось незмінним. Його створюють члени кожної родини і від їх зусиль залежить, яким він буде, сприятливим або несприятливим. Вихідною основою сприятливого клімату родини є подружні відносини. Розглядаючи особливості психологічного клімату в сім’ї, ми вказали на шляхи оптимізації сприятливих подружніх стосунків. 

Відповідно до розкриття соціально-психологічних аспектів життєдіяльності сім’ї ми з’ясували, що сучасний шлюб ґрунтується на сумісності сучасних людей як особистостей. Спільне життя жадає від подружжя готовності до компромісу, вміння зважати на потреби партнера, поступатися один одному, розвивати в собі такі якості, як взаємоповага, довіра, взаєморозуміння. 

Соціально-психологічним показником згуртованості сім’ї є подружня сумісність, яка більшістю психологів вважається найважливішою умовою стабільності й благополуччя подружньої пари. Життєдіяльність сім’ї налічує чотири аспекти подружньої сумісності, які є необхідними для її успішного функціонування: духовна, персональна, сімейно-побутова та фізіологічна сумісність.

Крім того, до соціально-психологічних особливостей сім’ї відноситься також і фактор задоволеності шлюбом, який пов'язується із задоволенням засадових потреб у сімейно-шлюбних відносинах. Як ми дізналися, факторами задоволеності шлюбом є: соціально-демографічні й економічні характеристики родини; характеристики позасімейної сфери життєдіяльності подружжя; установки й поведінка подружжя в основних сферах сімейної життєдіяльності; характеристики міжподружніх відносин. 

Теоретично дослідивши соціально-психологічні особливості сім’ї, ми вирішили практично їх перевірити за допомогою експериментального дослідження. Обравши для проведення три методики («Спілкування в сім'ї»; Тест на рівень задоволеності міжособистісними стосунками у шлюбі; «Тест-опитувальник задоволеності шлюбом»), ми коротко охарактеризували особливості їх проведення та проаналізували отримані результати.

Відповідно до проаналізованих результатів був встановлений переважаючий середній (50%) та високий (40%) рівень спілкування та взаєморозуміння серед подружжя. Отримані дані є свідченням оптимального показника розвитку комунікації у сім’ї. Також ми помітили, що переважаюча більшість опитуваних подружніх пар (50 %) мають середній рівень задоволеності міжособистісними стосунками у сім’ї, але насторожує значний відсоток сімей, які мають низький рівень задоволеності сімейними міжособистісними відносинами (40 %). Відповідно до досліджуваної ознаки задоволеності шлюбом ми спостерігаємо таку загальну картину: 20% родин є перехідними у задоволеності шлюбом, 20% опитуваних сімей є швидше благополучними, 40 % сімей – благополучні у задоволеності шлюбом, та 20 % подружніх пар високо задоволені шлюбом (абсолютно благополучні).