теоретичні засади соціально-психологічного дослідження сім’ї

Аналізуючи дані, отримані в результаті досліджень вчених С.В. Дармодьохіна і В.В. Єлізарова, маємо змогу виокремити наступні положення: 

1. При вивченні подружніх взаємин варто враховувати не тільки сумісність на різних рівнях, але й стадії життєвого циклу родини, тому що кожний з рівнів сумісності має свої особливості на різних етапах розвитку родини;
2. Молода родина характеризується складним процесом адаптації один до одного, що стосується всіх рівнів подружньої сумісності (від переорієнтації життєвих цінностей до змін у структурі характеру);
3. Різні етапи розвитку родини характеризуються різними провідними компонентами взаємодії (наприклад, у період вибору шлюбного партнера – афективний, у період молодого шлюбу – когнітивний і поведінковий тощо);
4. Знання особливостей сумісності на різних її рівнях у подружній парі дозволяє успішно прогнозувати подальший розвиток відносин [13, 14].

До соціально-психологічних особливостей сім’ї відноситься також і фактор задоволеності шлюбом. Задоволеність шлюбом пов'язується й із задоволенням потреб у сімейно-шлюбних відносинах, таких як потреба в спілкуванні, у відкритості, домашній підтримці й інших [5, 134].

Т.В. Андрєєвою було доведено, що задоволеність шлюбом пов'язана зі стажем сімейного життя, із задоволеністю роботою, залежить від кількості й віку дітей, особистісних особливостей кожного члена подружжя та його шлюбного партнера. Проявляються й гендерні відмінності: більше задоволені шлюбом не тривожні чоловіки, що мають достатній прибуток, з більшою соціабельністю (потребують підтримки), схильні до компромісів. На задоволеність жінок впливає ступінь їх власної інтроверсії й зрілість їхніх чоловіків [5, 135].

За визначенням Т.В. Андрєєвої, стабільність і задоволеність шлюбом – це пов'язані поняття, але їх потрібно розрізняти, причому відмінності пов'язані з поділом підходів до вивчення якості шлюбу на соціологічний і психологічний. У руслі соціологічного підходу достатнім показником успішності подружніх відносин є сам факт збереження шлюбу, тобто відсутність розлучення. Ця характеристика одержала назву стабільності шлюбу й широко використовується в різних демографічних, соціологічних і інших дослідженнях [4, 65]. «Стабільність» – найважливіше фундаментальне поняття. У психологічній спеціальній літературі під поняттям «стабільність» звичайно розуміють «міцність», встановлений режим, на противагу конфліктності, критичній ситуації в родині, що завершується розлученням [22, 45]. Ця характеристика має багато переваг (тут практично відсутня проблема виміру, досить знати, розлучене подружжя чи ні). Але є й свої недоліки, найістотніший з яких полягає в тому, що факт збереження шлюбу практично нічого не говорить про те, як подружжя оцінюють свої взаємини, наскільки вони щасливі в шлюбі й т.д.

Так, однією зі спроб систематизувати отримані в різних дослідженнях фактори задоволеності шлюбом можна назвати виділені Т.А. Гурко [12, 15] чотири групи факторів:

1. соціально-демографічні й економічні характеристики родини. Сюди входять такі показники, як величина сукупного сімейного доходу, вік подружжя, кількість дітей у родині й т.д.;
2. характеристики позасімейної сфери життєдіяльності подружжя – професійна сфера, взаємини подружжя з найближчим соціальним оточенням і т.д.;
3. установки й поведінка подружжя в основних сферах сімейної життєдіяльності – розподіл господарсько-побутових обов'язків і збіг установок у цій сфері сімейного життя організація дозвілля;
4. характеристики міжподружніх відносин – емоційно моральні цінності (любов і повага до партнера, загальні погляди й інтереси, подружня вірність й ін.). 

Таким чином, до соціально-психологічних аспектів дослідження сім’ї відноситься багато особливостей її функціонування, до яких належать рівні подружніх взаємин, подружня сумісність, стабільність шлюбу, задоволеність шлюбом тощо. Як бачимо, успішність сімейних взаємин значно залежить від багатьох факторів, які варто враховувати у процесі оптимізації сімейних стосунків.

 

 

 

Теоретично обґрунтувавши соціально-психологічні особливості розвитку сім’ї, варто практично дослідити умови міжособистісних стосунків подружжя та вказати шляхи оптимізації сімейної взаємодії. Для проведення дослідження соціально-психологічних особливостей родини ми обрали 10 сімей, і застосували для цього наступні методики: «Спілкування в сім'ї» (Ю.Є.Альошина, Л.Я. Гозман, Є.М. Дубовська); Тест на рівень задоволеності міжособистісними стосунками у шлюбі (Л.Я. Гозман, Ю.Є. Альошина); «Тест-опитувальник задоволеності шлюбом» (В.В. Столін, Т.Л. Романова, Г.П. Бутенко).

Доцільність використання вказаних методик зумовлюється їх метою та критеріями, які вони діагностують. Розглянемо особливості застосування цих методик та специфіку обробки їх результатів. Методика «Спілкування в родині» призначена для дослідження характеру спілкування між подружжям за шкалами: довірливість спілкування; взаєморозуміння між подружжям; подібність у поглядах подружжя; загальні символи родини; легкість спілкування між подружжям; психотерапевтичність спілкування [1, 79].

Методика включає 48 питань, на які здебільшого даються відповіді 4 типів, що свідчать про повну згоду, повну незгоду та два проміжні варіанти, «Швидше так, чим ні» і «Швидше ні, чим так». 

Обробка результатів опитування відбувається у відповіді зі знаком (+/-) перед питанням у ключі. Відповідно до різних знаків бали за кожну відповідь нараховуються або за шкалою «1 – 2 – 3 – 4», або «4 – 3 – 2 – 1». 

Всі показники результатів подружжя свідчать про їх думку та оцінку певним сферам сімейного життя. Їх доцільно порівнювати у результатах чоловіка і дружини, визначаючи тим самим