теоретичні засади соціально-психологічного дослідження сім’ї

Дистантна родина. Це може бути звичайна родина (бездітна, частіше малодітна або багатодітна), у якій життя для чоловіка і жінки проходить окремо через специфіку професії одного або обох шлюбних партнерів. До них можуть відноситися родини моряків, полярників, геологів, нафтовиків, космонавтів, військових, артистів, спортсменів, бортпровідників потягів далекого прямування і представників багатьох інших професій. У середньому число таких родин досягає 4-6% від загальної кількості [8, 122].

Ще одним підвидом сімей є різнорідна родина (соціально-гетерогенна). У такій родині чоловік і жінка мають різний рівень освіти і професійної орієнтації. Фактичні «протипоказання» по благополуччю подружнього союзу компенсуються протягом визначеного часу «показаннями» різних характеристик усієї родини. Кількість таких родин досягає 38%, і в даний час їхнє число росте. Стійкість шлюбу багато в чому визначається позиціями чоловіка і жінки. Для родини характерна відсутність загальних інтересів, нестабільність у підтримці цілісності поглядів, намірів, установок і перспектив, конфліктність. Головними причинами конфліктів у таких сім’ях, на думку Т.В. Лодкіної, часто є ревнощі, підозрілість в обмані [19, 38].

У шлюбі Р. Скіннер, Дж. Клінз виділяють і розглядають досить незалежні рівні відносин: психофізіологічний, психологічний і соціокультурний. Психофізіологічний контакт виходить за рамки безпосереднього сексуального контакту, проявляючись у вигляді різних еротичних ігор: флірту, поцілунків, обіймів, доторкань з метою й без мети сексуального контакту. Тому для психофізіологічного спілкування мають значення не тільки чисто сексуальні характеристики партнерів (тип статевої конституції, статева потенція й т.п.), але й особливості статури, реактивність організму, оформлення зовнішності. Внаслідок цього причиною незадоволеності деякого подружжя є не сексуальний контакт у вузькому змісті слова, а форма еротичних ігор, прояв сексуальної зацікавленості, зовнішність партнера. 

Психологічний рівень подружніх відносин має багато спільного з інтимно-сповідною формою дружби й любовних відносин (наприклад, дошлюбними відносинами молодят). Відомо, що головною функцією цих видів міжособистісних відносин є виборчий контакт, що сприяє найбільш повному самовираженню особистості. Психологічна дисгармонія часто виражається у вигляді відчуження шлюбних партнерів, напруженої атмосфери зіткнень і конфліктів особистісного порядку, коли критиці й неприйняттю піддаються особливості темпераменту й характеру партнера [24, 110]. 

Соціокультурний рівень подружніх відносин дозволяє погодити загальну спрямованість і мотивацію поведінки. Духовне спілкування подружжя дозволяє їм погодити життєві позиції, ціннісні орієнтації, погляди на навколишній світ і своє місце в ньому, інтереси й мотиви соціальної поведінки. Найбільш показовими ознаками духовної гармонії є: високе взаєморозуміння, схвалення життєвої позиції партнера, висока повага до нього як члена суспільства. Причому, на відміну від інших видів подружньої дисгармонії, духовна невідповідність частіше й чіткіше усвідомлюється чоловіками [24, 111]. 

Отже, особливості сімейних взаємин є як загальними для всіх родин, так і дуже індивідуальними, які трапляються у конкретній сім’ї. Варто вказати, що оскільки сім’я є проекцією суспільства в мініатюрі, то і вирішення її проблем, формування сприятливих сімейних взаємин, виконання нею своїх основних функцій є важливим суспільним завданням, якому повинні бути присвячені науково-психологічні дослідження.

 

 

Особливості взаємодії шлюбних партнерів відбиваються на емоційному рівні та відносно стійкому психічному стані (настрої) сім’ї, тобто на її психологічному кліматі.

За ствердженням О.І. Бондарчук, психологічний клімат сім’ї, у свою чергу, впливає на міжособистісні стосунки її членів, на їхнє світовідчуття, самооцінку, саморегуляцію себе як особистості, на життєдіяльність і життєздатність сімейного колективу загалом [7, 9].

Під соціально-психологічним кліматом родини Т.В. Андрєєва розуміє узагальнену психологічну характеристику родини, що відображає ступінь задоволеності подружжям основними аспектами життєдіяльності родини, загальним тоном і стилем відносин. За даними дослідження вченої виявилося, що найбільших відмінностей благополучні й неблагополучні родини досягають за наступними показниками: задоволеність психологічною атмосферою в родині, задоволеність спілкуванням, наявність психологічної підтримки подружжя [3, 69].

У ході дослідження, проведеного А.Б. Добрович із сімейними парами зрілого віку, встановлено, що жінки більше критичні в оцінці соціально-психологічного клімату родини, ніж чоловіки. Головне для стабільного шлюбу, за оцінками жінок, – справедливий розподіл побутового навантаження між подружжям, повноцінний відпочинок у родині, сексуальна гармонія, взаєморозуміння з дітьми, задоволеність психологічною атмосферою, спілкуванням, дружнє розташування й турбота. У чоловічому ідеалі найважливіший елемент стабільного шлюбу – спільність інтересів, але з дітоцентричним відтінком [14, 61].

Це показник співвідноситься в першу чергу із заохоченням індивідуальних прагнень, у другу – з комфортною психологічною атмосферою й добре організованим дозвіллям і в третю – із сексуальною гармонією.

Отже, образ щасливого шлюбу в чоловіків формується в першу чергу через призму психологічних, сексуальних компонентів шлюбу, у жінок – через побутові, рекреативні, сексуальну й психологічну підструктури шлюбу [14, 62].

Як вказує Т.В. Андрєєва, психологічний клімат у сім’ї передбачає гармонійне спілкування членів родини між собою на різних рівнях (словесному, невербальному, тілесному, умовному), розуміння й прийняття шлюбного партнера та його уявлень, переконань, думок, звичок, індивідуальних інтелектуальних та фізичних особливостей [4, 23]. 

Відповідно до вищевказаного розкриємо умови успішного сімейного спілкування, виокремлені В.Я. Дружиніним та С.В. Ковальовим: 

• відкритість, відсутність у подружжя таємниць один від одного,